Малюнок та колір Нейтана Веллса, шрифти — Тобіаса Меєра. Переклад інтерв’ю Ігоря Талалая виконав Олександр Виноградов.
«За інформацією Державного департаменту США, до липня 2022 року Росія допитала, затримала або депортувала від 900 000 до 1,6 мільйона громадян України. Управління Верховного комісара ООН з прав людини підтвердило існування контрольно-пропускних пунктів і “свавільні затримання, тортури, жорстоке поводження та примусові зникнення” українців, які мають проукраїнські погляди або з зв’язки зі Збройними Силами України. Одним з цих українців був Ігор Талалай, який свідчив про свій і не тільки досвід жорстоких допитів, жахливих умов і свавільного затримання російськими військовими. Він провів три місяці в системі фільтрації в Донецькій області і розповів про те, що відбувається з українцями, які потрапляють в систему, і яке їхнє життя після звільнення», — йдеться у передмові до коміксу.
Ця історія починається з обстрілів Харкова, де через роботу перебував головний герой. Він одразу почав волонтерити, допомагаючи харків’янам евакуюватися до безпечнішого Дніпра. Він перевозив цілі сім’ї, жінок з дітьми, стареньких. Та він прагнув до тих, кому допомога потрібна найбільше і поїхав до Маріуполя, який російські загарбники рівняли з землею авіабомбами та розстрілювали з усієї можливої зброї. Саме в такій поїздці Ігор Талалай потрапив в полон у березні 2022 року на Донеччині.
Мангуш, Оленівка, Донецьк. Допити, побиття, катування, камери, в яких і стояти тісно, і окрайчик хліба в кращі дні. Він розповідає про людей, які були поруч: про тих, хто мужньо терпів випробування, бо вірив в Україну (попри переконування росіян, що Київ давно захопили), і про «щурів», які насолоджувалися владою, хоч просто боягузами, а ще про російських військових та силовиків, які вперто не розуміли, чому він не кричить, чому не просить. Невже йому не боляче? Полон тривав до середини червня.
«Одним із в'язнів був військовий, який брав участь у боях біля Донецька у 2016. Він повернувся до армії після початку цього вторгнення, його руки та ноги змочили водою і притулили до них електричні дроти… Але він щодня прокидався з усмішкою на обличчі. Інший був солдатом з територіальної оборони, який занурився в депресію. Я постійно казав йому триматися за позитивне. Він дякував мені за допомогу. А коли йшов, сказав, що дасть знати моїй матері, що я все ще живий. Ми всі говорили про наші життя. І про те, що будемо їсти, коли потрапимо на волю».
Історія покадрово опублікована у матеріалі на сайті The Insider.
От тільки пекло для волонтера не закінчилося полоном. Колишня кохана розірвала стосунки, тому що не була готова бути з ним «ні морально, ні фізично».
Сценарист коміксу Ентоні Дель Кол — лауреат Пулітцерівської премії, автор коміксу про жінку, яка втекла з китайського табору для уйгурів та розповіла цей геноцид всьому світу.
