Журнал опублікував есей Андрія Куркова «Археологія війни. Якими будуть наслідки вторгнення Росії в Україну?» трьома мовами: в оригіналі російською та в перекладі англійською та українською.
Письменник переконаний, що після війни діти відмовлятимуться вивчати російську мову в школі. Адже в багатьох родинах є загиблі від руки російських окупантів.
«Я вже бачу найближче майбутнє російської мови в Україні. Так, як зараз деякі громадяни росії рвуть свої російські паспорти та відмовляються вважати себе росіянами, так багато українців відмовляються від усього російського, від російської мови, від російської культури, від самих думок про росію», — пише Андрій Курков.
«Після війни десятки міст та тисячі сіл залишаться в руїнах, а мільйони українців не матимуть оселі. Залишиться гіркота від втрат та ненависть. І діти гратимуться в нові «війнушки» і викопуватимуть із землі її кулі та уламки гранат. І автомобілі ще не раз підриватимуться на залишених біля доріг мінах. Війна ніколи не закінчується у певну дату в певному році. Війна триває, доки люди продовжують помирати від поранень та інших її наслідків. Психологічно, Друга світова війна закінчилася в колишньому СРСР наприкінці сімдесятих, але радянська система продовжувала її пам’ять і продовжувала післявоєнну ненависть через фільми, книжки, шкільні підручники».
Читайте також: Географія війни в Україні: очима митців
Маріуполь у вогні: очима художників і поетів
«Я дуже хочу, щоб у школах викладали правдиву історію України. Коли країна переживає кризу, вивчення міфів стає для деяких важливішим за вивчення правдивої історії.
Ця війна вже додала багато міфів до ще незаписаних сторінок історії України. Деякі з цих міфів виявляться правдою. Тільки я не знаю, які саме. Головний міф сьогодні — це пілот, який захищає небо Києва. «Привид Києва» — так його називають. Подейкують, що він збив багато російських військових літаків. Реальний чи вигаданий, він так чи інакше вже увійде в історію України».
Читайте також: Мамо, вони пишуть вірші!
Переклав із російської Дмитро Цуркан
На головній — малюнок Ніколаса Конрада / The New Yorker
