Таня Малярчук представлятиме центральну фестивальну програму «Форум», у межах якої відбуватиметься діалог німецьких та центрально-східноєвропейських авторів. Гасло фестивалю: «Будь вільним — розкажи нову історію про Центральну Європу».
Серед гостей: лауреати Нобелівської премії з літератури Герта Мюллер та Ольга Токарчук, а також письменники Андрій Курков, Роберт Менассе, Софі Оксанен та Леа Іпі.
Читайте також рецензію на «Собачий майданчик» Софі Оксанен
Своїми думками про те, як змінилося ставлення до України в німецькомовних країнах, письменниця поділилася в інтерв’ю часопису Abendzeitung.
Насамперед Таня Малярчук зазначила, що напад путіна на Україну її не здивував, для чого інакше було збирати на кордоні 150-тисячну армію, для неї радше стало сюрпризом, що так багато людей на Заході були переконані в тому, що це блеф.
«У своєму есе “Трагедія Центральної Європи” 1983 року Мілан Кундера поцікавився, а що тепер із малими народами між Німеччиною та росією. Тільки українці — не мала нація. Справа не в розмірі. Мала нація за Кундерою — така, якій можна кинути виклик у будь-який момент. Такий малий народ може зникнути. Україна ж намагається знайти шлях назад до Центральної Європи, де її місце».
З початком повномасштабного вторгнення письменниця відклала роботу над романом і зосередилася на культурному фронті та волонтерстві, зокрема допомагає вимушеним переселенцям знайти тимчасовий дім.
«Війна дегуманізує та деіндивідуалізує — ми ніщо в порівнянні з машиною насильства. І все ж ми повинні зупинити це насильство», — каже Таня Малярчук.
Вона акцентує на тому, наскільки Захід насправді мало поінформований не тільки щодо української культури, а й історії, напротивагу численним російським студіям та потужному голосу пропаганди.
«Ще кілька тижнів тому на Заході знання незалежної української історії було дуже слабким. Це все ще є. У Німеччині є лише одна посада професора української історії в Європейському університеті Віадріна у Франкфурті-на-Одері. І це лише половина роботи. Порівняйте це з багатьма професорами російської культури чи славістики, які потім говорять у ток-шоу про Україну, про яку вони не мають уявлення. Тому вважаю, що ми повинні запропонувати історичні панелі на фестивалі», — додає письменниця.
Читайте також: The Economist опублікував добірку із 6 книжок про історію та культуру України
Письменниця вже багато років живе в Австрії та стикалася з численними стереотипами, зокрема про найближчу спорідненість української та російської мов та культур.
«Я не є частиною російської культури, я — жертва російської культури… У якийсь момент вам доведеться деколонізувати “велику” російську культуру. Це культура імперії з багатьма пригнобленими народами на периферії. Це доведеться зробити самим росіянам, якщо вони коли-небудь будуть готові будувати демократичну країну. У якийсь момент Заходу теж доведеться докласти зусиль і позбутися російських окулярів», — зазначає вона.
Вона додає, що російських культурних діячів часто використовують як знаряддя пропаганди, найкраще це простежується на прикладі Пушкіна, плакатами з яким оздоблюють тимчасово окуповані території України, таким чином наголошуючи на їхній російській історії.
«Я не виступаю з російськими авторами, як би негативно вони не ставилися до путіна. Мені з ними нема що обговорювати, і вони не грають ролі в росії. Культура в росії вже не грає ролі. У Німеччині, думаю, має сенс вести прямий діалог з німцями», — резюмує Таня Малярчук.
