МЕДІА

0

КНИЖКИ • ЛЮДИ • МІСТА
/
/
«Кохання на війні»: новий випуск Inker вже у вільному доступі

«Кохання на війні»: новий випуск Inker вже у вільному доступі

Шостий номер журналу соціальних коміксів Inker традиційно містить чотири мальовані історії.

«Цей номер ми присвятили суперсилі українців, яка не дає нам зламатися чи здатися. Це те, що змушує людей вірити у диво, навіть коли всі запевняють, що близька людина померла. Те, що допомагає пережити місяці полону та не втратити віру і надію. Цей випуск ми присвятили історіям кохання на війні. Зібрані історії викличуть повний спектр емоцій, адже це не завжди розповідь зі щасливим кінцем, а іноді вони й взагалі не мають кінця», — звертається сторінка Inker до читачів в Instagram.

Кохання, яке наснажує боротися з ворогом, любов, яка рятує життя, — щемкі оповідання про почуття, яким не змогла завадити війна. У цьому випуску історії: «Окоп для закоханих» (сценарій: Тарас Кунець, малюнок: Максим Солнцев), «Вціліла світлина» (сценарій: Тарас Кунець, малюнок: Захар Поліщук), «Три дні щастя» (сценарій: Денис Борисюк, малюнок: Максим Солнцев), «Зцілення коханням» (сценарій: Микита Янюк, малюнок: Наталія Тарасенко).

Випуск можна знайти за посиланням.

«Коли готували цей номер до виходу, у стрічці якоїсь із соцмереж натрапив на щемливе відео. Бахмут. Парамедики везуть пораненого бійця у шпиталь. Поранення важке. Кожен раз, коли машину підкидає на черговій груді, хлопець не може втримати крик болю. “Будь зі мною! Будь зі мною! Помирати наказу не було”, — кричить медик бійцю, тримаючи крапельницю. “А я помирати і не збираюсь, — раптом вичавлює із себе солдат. — Я одружився два місяці тому. Доньці місяць. Я їх люблю. Не можна помирати!” І на його змученому обличчі раптом з’являється посмішка.

Цю фразу стікаючого кров’ю воїна можна було б винести в епіграф цього номеру. Не знаю, що з ним сталося далі, але щось підказує, що хлопець дотримає слова і вже скоро обійматиме своїх дівчат», — пише у передмові до номера редактор Inker Сергій Колесніков.

Історія пари, яка вже давно разом і тепер ділить один окоп. Історія про коханих, які віднайшли одне одного, і тих, які зустрінуться на небесах. Історія про того, хто перестав боятися бути тим, ким є. Широка географія болю і кохання, яка не перестає. «Валерія, як і більшість з Азовсталі досі перебуває в полоні. Найстрашніше для близьких тих, хто потрапив у полон — це не знати, чи живі їхні рідні, надія — це те, з чим вони прокидаються щоранку».

«Всі, абсолютно всі герої тих історій, яка вам тепер випав шанс прочитати, як мантру повторювали одну й ту саму фразу “Якби я не мав (-ла) її/його — вже давно з’їхав(-ла) з глузду”. Щирість цих слів не викликає сумніву. Кохання на війні можливе, кохання на війні рятує. Навіть коли твого коханого більше немає поряд.

Здавалося б, звідки взятися романтиці посеред бруду, смороду і крові?! Але розділити один окоп на двох, змайструвати обручку зі шматка фольги або розмовляти з фото коханої людини, коли стоїш на уламках її будинку — така вона фронтова романтика. Найпрекрасніше може народжуватися навіть там, де все зазнає руйнувань. Чотири історії, які починаються з наступної сторінки, найкращий цьому доказ», — додає Сергій Колесніков.

Рубрика: Новини
Facebook
Telegram
Twitter