Упродовж 17–28 травня у французькому курортному містечку Канни проходив один із найпрестижніших кінофестивалів світу. Раніше ми писали, які українські фільми покажуть на Каннському кінофестивалі. Сьогодні розповідаємо про те, як відбулися ці фестивальні покази.
Фільм «Чому я живий» Вілена Новака виборов нагороду за режисуру Best Feature Film Director на фестивалі Silk Road Film Awards Cannes. Сюжет стрічки розгортається у 1940-х роках. Стрічка показує життя двох сімей з Маріуполя: юдейської та православної. Ці родини пов’язує кохання дітей. Льончик та Фрося навіть недовго щасливі разом, адже насувається війна, а з нею і нацистська окупація. В основі твору — оповідання Євгена Митька «Тепер я турок, не козак». Стрічка вже має в активі нагороди International Anatolian Film Awards, Hollywood Gold Awards, Europe Film Festival та Future of Film Awards.
«Спеціальний приз журі отримала стрічка “Маріуполіс 2”, знята Мантасом Кведаравічусом. Цей фільм абсолютно неможливо ні з чим порівнювати, він гостро виділявся, ніби лежав на окремій полиці; бив під дих до чорноти в очах. А знаючи також усе, що лишилося за кадром… Литовський режисер Кведаравічус приїхав до Маріуполя в березні, знімав там цивільних, жив з ними, але зрештою потрапив у полон, його катували і вбили. Кохана Мантаса змогла вивезти з Маріуполя не лише тіло свого чоловіка, а й матеріали, які він там зняв. Друзі, колеги делікатно склали докупи відзняті кадри і зробили з цього фільм. Останній фільм Мантаса», — розповіла режисерка Ірина Цілик, яка стала першою українкою у журі Каннського фестивалю.
Українські митці використовують Каннський фестиваль як ще один майданчик для привернення уваги до неспровокованої агресії росії проти України. Перед показом «Бачення метелика» Максима Наконечного члени команди під звуки сирени повітряної тривоги вийшли у футболках, які імітують зображення, що закриває чутливий контент у соцмережах.
Спереду футболки містили світлину висотки у Маріуполі, що потрапила під ракетний обстріл Ukraine Lif/ve (Україна живе) а на спині напис: Sensitive Content: Russians Kill Ukrainians. Do you find it offensive and disturbing to talk about this genocide? (Чутливий контент: Росіяни вбивають українців. Ви вважаєте образливим і тривожним говорити про цей геноцид?).
Режисер стрічки закликав звільнити парамедикиню Тайру Юлію Паєвську, яка перебуває в полоні з початку березня, і зараз про її долю нічого невідомо.
«Пройшло вже три місяці після повномасштабного вторгнення росії в Україну, і найкраще, що може продовжувати робити міжнародна кіноіндустрія — це давати голос українським митцям. А наша справа, відповідно, — продовжувати боротися за те, щоб Україна була на порядку денному», — зазначив Максим Наконечний.
«Бачення метелика» — воєнна драма про аеророзвідницю, яка після полону намагається повернутися до життя, але як їй жити з тим, що дитина, яку вона носить під серцем, — від нелюда, який її катував.
Дивіться також добірку фільмів про російсько-українську війну: повний та короткий метр
В основній програмі продемонстрували також фільм «Памфір» Дмитра Сухолиткого-Собчука, натхненний біблійним сюжетом та приправлений колоритом містерій на Маланку. Глядачі вітали його оваціями.
«Рекордні 6+ хвилин післяпрем’єрних овацій для фільму “Памфір” у програмі Quinzaine des Réalisateurs на Каннському кінофестивалі. І це не слова нашої команди.
Щиро дякуємо всім копродюсерам з України, Польщі, Франції та Чилі, компаніям партнерам із Німеччини та Люксембурга, першим глядачам, завдяки емоціям яких команда фільму не змогла стриматися від сліз розчулення. Ці оплески та подяка присвячені Україні!» — зазначили на фейсбук-сторінці фільму.
Отримав нагороду і славетний пес Патрон — талісман українських рятувальників. Актори дистанційно відзначили його пальмовою гілкою для чотирилапих, адже собака-піротехнік — герой сучасних кінохронік. Команда Патрона сподівається, що колись йому вдасться відвідати Канни та навіть роздати автографи шанувальникам.
Також у Каннах на благодійному вечорі-аукціоні зуміли зібрати 50 тисяч євро для допомоги українським кінематографістам. Серед лотів — два полотна Івана Марчука, картина Владислава Шерешевського, присвячена маріупольським дітям, а також раритетні сторіборд до стрічки «Тіні забутих предків» Сергія Параджанова та постер до фільму «Білий птах з чорною ознакою» Юрія Іллєнка.
