Письменники Гаська Шиян та Олександр Михед розповідатимуть слухачам про те, як іноземці писали про Україну. Історики, вчені, журналісти, письменники, які в ті чи інші часи приїздили до України, залишили по собі багато сторінок записів, а подекуди й цілі книжки про Україну. Після ретельного опрацювання архівів та іноземних ЗМІ, автори зібрали свідчення мандрівників різних епох — від Античності до наших днів.
«Україна очима мандрівників» — це майже два десятки історій про те, як Геродот і Гійом де Боплан, Джон Стейнбек та Гарет Джонс, Проспер Меріме й Оноре де Бальзак, як і десятки інших особистостей, менш відомих для широкого кола, відкривали Україну світові й насамперед — собі. Продюсеркою проєкту стала Олена Гусейнова, редакторка — Анна Процук.
«Нові серії радіоблогу Гаськи Шиян і Олександра Михеда виходитимуть також щотижня на подкастах Суспільного під назвою “Країна, схожа на гранат”, яка апелює до відомого вислову Павла Халебського про Україну: “Ця благословенна країна схожа на гранат, привабливий зовні й поживний усередині”», — йдеться у повідомленні Радіо Культура.
У коментарі Тиктор медіа Олександр Михед розповів:
«Мене віддавна захоплювала ідея, як іноземці сприймають та бачать нашу країну і, очевидно, як про неї розповідають. Мені видається важливим мати умовну історію питання — як світ нас відкривав — коли вкотре вони раптом дізнаються, що існує така країна як наша.
Деякий час знадобився, звісно, на пошук влучної назви. Маю сказати, що врешті «Країна, схожа на гранат» мені здається напрочуд вдалою. У певній екзотиці криється один з елементів, які ми постійно вишуковували в книжках наших героїв, а саме — через які аналогії вони намагаються пояснити своїй аудиторії — що ж таке Україна. Можна зауважити, що в кожному епізоді цьому приділено окрему увагу.
У новітній історії моменти, коли світ перевідкривав Україну для себе, здебільшого пов’язаний із трагічними моментами, коли країна вкрита кривавими плямами. І, зазвичай, увага ця скороминуча, вона не конвертується в довготривалий ефект усвідомлення нашої присутності.
Однак цього разу все інакше.
Від початку російського повномасштабного вторгнення і від часу моїх спроб комунікувати із закордонними медіа про ситуацію в Україні, я живу з відчуттям, що наша країна набагато більша, цікавіша, глибша, багатша, різноманітніша, ніж 90-секундне живе включення про війну.
Україна має дивовижну історію та постатей, якими варто пишатися. Країна, що й нині має кілька поколінь неймовірних митців та мисткинь, новаторів та першовідкривачок.
Справжніх героїв та героїнь, що вже дев’ятий рік боронять нашу землю та щодня переписують світову історію.
Але заразом я живу з відчуттям, що чи не вперше Україна сама говорить про себе на повен голос. Сама контролює оповідь про себе по цілому світу, а українські голоси почуті.
І щемлива та правдива розповідь про неймовірних українців та українок, відображена й втілена у кожній зернині країни, схожої на гранат».
Після виходу проєкту в ефір випуски можна послухати в архіві програми на сайті Радіо Культура.
Також ми запитали Гаську Шиян про її ставлення до клішованих висловів на кшталт: «Чернівці — український Париж», «острів Джарилгач — Мальдіви в Україні» та чи націлений радіоблог «Україна очима мандрівників» на їхнє переосмислення слухачами проєкту.
Ось як вона це коментує: «Загалом мене такі формулювання завжди піддратовували, але я розумію, що мандрівникам, які нічого не знають про країну, потрібні якісь референси, а туроператорам — гасла для рекламних плакатів. Я не думаю, що це сильно вказує на меншовартість, але на обмеженість розпіарених туристичних місць у світі — так.
Для мене особисто досвіди, атмосфера, вайб у перелічених місцях настільки різні (і позитивно, і негативно), що ніколи не прийшло би в голову їх порівнювати. Бо нові місця — це не про картинку, ну принаймні не лише про неї. Це про епоху, соціокультурні нашарування, запахи, звуки, смаки. Я не думала про це, коли ми з Сашком створювали цей блог, але тепер розумію, що він розвінчує усі ці переважно недолугі й поверхневі порівняння».
Читайте також: Більше книжкового контенту — ютуб-проєкт «Розмови з Сенсом»
Зображення: Радіо Культура
