Стипендію для допомоги українським митцям та збереження культурної спадщини виплачуватимуть упродовж трьох місяців.
Літкритик Євгеній Стасіневич розповів, що вже розпочав роботу над книжкою більших есеїв про українську літературу ХІХ та XX століть, які міститимуть власний погляд і на центральні фігури (серед них Леся Українка, Тичина, Зеров), і на динаміку літературно-культурних процесів.
«Самі тексти будуть відокремленими й автономними, але траєкторія, що її вони врешті вибудують, сподіваюсь, поєднає есеї в певну зв’язну історію. Як написав колись один із героїв майбутньої книжки: “Ще багато різних дослідів треба зробити, щоб дійти до досконалих синтетичних праць”. Історії людей, текстів, ідей: здається, на перетинах цих площин можна викресати доброго інтелектуального вогню. Хотілося б не затягувати — і підготувати все до друку на весну. Оперативність зараз важить на різних рівнях. Це й потребує зосередженої роботи», — розповів Євгеній Стасіневич.
Журналістка Анастасія Калита зосередиться на мистецьких текстах та перекладацьких практиках.
«Планую реалізувати три тексти про становлення та розвиток перформансу і концептуалізму в Україні. Мені вдасться не лише продовжити улюблену журналістську роботу, розпочату ще на платформі про сучасне українське мистецтво Support Your Art, але й підійти ближче до власного дослідження, яке також стосуватиметься мови», — коментує Анастасія Калита.
Стипендія допоможе письменнику Олександру Михеду з написанням циклу есеїв, які, ймовірно, стануть книжкою.
«У рамках стипендії працюватиму над циклом есеїв, що фіксують наслідки повномасштабного вторгнення, комбінуючи розповідь про особистий досвід і ширший суспільний контекст. Окремий фокус есеїв — фіксація злочинів окупантів рф», — розповів Олександр Михед.
Амбітні плани й видавця та редактора Олександра Савчука — підготовка важливих історичних текстів і промоція української культури за кордоном.
«Заплановано перевидання легендарного часопису “Арка”, що виходив у Мюнхені у 1947–1948 роках за редакції Віктора Петрова, а потім Юрія Шевельова (Шереха). В Україні мало відоме, але цей часопис — результат взаємодії цвіту нашої творчої інтелігенції, що емігрувала на захід під час Другої світової війни. Всього вийшло 9 випусків, тепер вони будуть під одним корінцем, із передмовою відомого українського літературознавця і з покажчиком. Також у планах створення англомовної версії сайту. Сподіваємося хоч трішки наповнити англомовний інтернет прізвищами наших митців та науковців», — розповів Олександр Савчук.
Мета Українського мистецького фонду екстреної допомоги — забезпечити безперервність та розвиток українського культурного процесу в умовах війни, коментує виконавчий директор фонду Ілля Заболотний.
«Художники, літератори, музиканти, режисери, куратори, культурні критики — мають звільнитись від тягаря “щоденного” виживання та вийти на горизонт планування своєї діяльності упродовж хоча б двох-трьох місяців. Саме тому ми прицільно почали створювати стипендіальні програми підтримки.
Спочатку нам вдалось започаткувати для 25 митців та культурних працівників візуального сектора тримісячні стипендії розвитку (за допомоги Фундації Енді Ворхола з візуального мистецтва). Потім стипендіальну підтримку для трьох представників музикального сектору (синергія ініціативи InterAKT та композиторки Алли Загайкевич). А зараз — разом із французьким фондом Peace for Art Foundation надали стипендії 4 українським діячам у сфері письменництва та журналістики або, як ми їх між собою називаємо, — людям слова», — зазначив Ілля Заболотний.
