Раніше ми писали, що у перші вихідні вересня в різних містах України пройшли чотири масштабні мистецькі фестивалі. Після кількатижневої паузи стався ще один фестивальний вибух. Найбільше подій припало на початок жовтня.
Тиктор медіа розпитало організаторів про виклики, що їм довелося здолати, чи задоволені вони проведенням фестивалю та чи досягнули поставленої перед собою мети.
Mariupol Open Book
21–26 вересня, Маріуполь
Анастасія Євдокимова, організаторка Mariupol Open Book:
У фестивалю не було особливої концепції чи спеціальної теми — і це свідоме рішення, адже нашим головним завданням було побудувати діалог. Це і спілкування із видавцем на ярмарку, і програма для дітей різних вікових категорій (у програмі ми маркували захід 4+, 5+, 9+…), і заходи для підлітків, і події для дорослих, й об’єкти пов’язані з літературою у середмісті.
Для багатьох із нас — авторів, видавців, організаторів, які приїхали у Маріуполь з інших міст, ця зустріч була першою, і вона виявилася дуже теплою. Місто дійсно наповнилося морем книжок і книжкових людей, адже маріупольцям книжки потрібні й цікаві (ситуація із книгарнями у півмільйонному місті — критична).
На жаль, аудиторія заходів була нечисленною: на одних заходах було 40 осіб, а на інших — 2, у підсумку ми отримали 1000+ відвідувачів подій. Чому? Бо міська рада прийняла рішення в одні вихідні провести 4 великі події на 4 різних локаціях: книжковий фестиваль, день грецької культури, день міста і фестиваль бичка. Жодне українське місто (хіба що Київ, і то навряд) не готове до такої кількості знакових подій в один день. Видавці, безумовно, поїхали із добрими продажами, а могли поїхати із порожніми коробками.
Книжковий фестиваль Mariupol Open Book відбувся у рамках гранту «Велика культурна столиця» УКФ, це був один із багатьох заходів, які привертали увагу до Маріуполя у 2021 році.
NEOсвітній Арсенал
30 вересня — 3 жовтня, Київ
Софія Рябчук, керівниця освітнього відділу Мистецького арсеналу:
NEOсвітній Арсенал — фестиваль для дітей і підлітків, де представлені креативні методики навчання через гру. Мета фестивалю — зібрати разом освітян з різних сфер (а це музеї, художні, архітектурні, фольклорні студії, фонди, оркестри, видавництва тощо), щоб представити пліч-о-пліч у фестивальному форматі свої освітні розробки. Битва на мечах, письмо шрифтом Брайля, малювання у стилі художника Куїнджі, настільна гра «Бути жінкою», творення власної музейної колекції, написання листа собі майбутньому, читання книг — все це і значно більше можна було спробувати власноруч на фестивалі.
Цьогорічна тема NEOсвітнього Арсеналу «Різні разом» — це була нагода обговорити різноманіття та співіснування різностей. Ми прагнули зробити фестиваль максимально інклюзивним та відкритим для всіх без винятку дітей. Нам було важливо спонукати дітей замислитися про різність серед людей, про різність всередині кожного з нас, про різність світу. Про прийняття відмінностей і вміння помічати дискримінацію та упередження.
Тему «Різні разом» можна було «відчитати», зокрема, в мистецьких роботах, представлених на фестивалі. Наприклад, в інтерактивній інсталяції ізраїльського художника Ханоха Півена «Кожен може», що її доповнювали діти. Ігрові квести по простору були присвячені темам унікальності та стереотипів. Перепочити від фестивального шуму можна було у Кімнаті тиші — особливо важливої для високочутливих дітей.
NEOсвітній Арсенал зібрав на 4 дні близько 50 учасників з різних куточків України та понад 4,5 тисячі менших та старших відвідувачів.
Читайте також: Щоби порушувати правила, їх треба знати: чого навчали на «Прописах»
V Літературно-перекладацький фестиваль TRANSLATORIUM
1–3 жовтня, Хмельницький
Таня Родіонова, директорка фестивалю:
У V TRANSLATORIUM взяли участь понад 40 учасників та учасниць з усієї України та з-за кордону.
Цьогоріч на плечі команди звалилось чимало викликів: спершу скасування гранту від Українського культурного фонду, згодом — нові карантинні обмеження. Фактично за кілька місяців ми знайшли фінансування — успішна кампанія на Спільнокошті, підтримка Міжнародного фонду «Відродження» та багато інших партнерів, які погодились нам допомогти в останню мить.
До карантину ми готувались заздалегідь, тож це не було несподіванкою. Обирали локації з більшою площею або на відкритому повітрі, закупили маски та антисептики, а як додаткову міру безпеки — ввели реєстрацію на події. Окрім того, частину подій ми стрімили в партнерстві з місцевим телеканалом, частину — своїми силами на інстаграм-сторінці. Тож віримо, що розширили аудиторію і ті, хто не змогли приїхати в Хмельницький, теж побували на цьому гібридному святі.
Врешті фестиваль відбувся саме так, як ми очікували. Цього року ми говорили про простір перекладу, тож втілювали тему в різних подіях і проєктах. Серед них мистецькі проєкти в просторі міста — стінопис авторства Богдани Давидюк на стінах Хмельницької обласної бібліотеки для юнацтва, 3d-поетичні артоб’єкти в громадських місцях і спеціально створена до фестивалю аудіопрогулянка вивісками Хмельницького «СВІТ ДОНАТС» від Діми Левицького.
Центральною подією програми став концерт сучасної академічної музики «Амадока» за мотивами однойменного роману Софії Андрухович. Три композитори — Максим Коломієць, Борис Логінов і Альберт Саприкін — написали твір у трьох частинах, таким чином перенісши роман у площину музичну. Після концерту відбулась розмова між Софією Андрухович і композиторами про враження від участі в такому незвичному дійстві.
Читайте також: «Meridian Czernowitz — це…»: міжнародний поетичний фестиваль очима зіркових учасників
IV Черкаський книжковий фестиваль
1–3 жовтня, Черкаси
Людмила Фіть, директорка фестивалю:
Цей фестиваль був найважчим, оскільки до останнього дня ми не знали, чи відкриємо двері філармонії: кожен день телефонував хтось із видавців і гостей і перепитували, яка у місті ситуація з ковідом; друзі радили брати різні дозволи на проведення, щоб нічого не трапилось в останній момент, а в останній тиждень почали писати видавці й гості, що хтось захворів чи накладки й вони не приїдуть.
Як на мне, професіоналізм команди полягає у тому, щоб максимально прорахувати усі ризики, але якщо все ж таки траплятимуться проблеми, то оперативно і з посмішкою їх вирішувати.
Минулого року ми не змогли провести фестиваль, тому для цьогорічного обирали фокус, коли «зможемо все». Навпаки чи не-навпаки, у звичних межах чи поза межами, але ми мали провести книжковий фестиваль. Тому темою стала «Можна все навпаки» — меж не існує, ви самі керуєте життям і примушуєте навколишній світ підлаштуватись під ваші бажання.
Можливо, саме через тему нам вдалося? Вдалося зібрати багато відвідувачів, які усіляко нам допомагали, дотримуючись карантинних норм, 68 видавництв і більше як 100 запрошених гостей, які приїхали до нас за атмосферою, спілкуванням і енергією. Провести презентації, дискусії, інтелектуальні ігри, смачні дегустації, літературну йогу і баскетбольний матч між збірною «Черкаські Мавпи» та письменницькою збіркою «Круки».
Цьогоріч чітко викристалізувалася місія фестивалю: гуртувати громадянську інтелектуальну спільноту міста. Ми всі були однією родиною, яка збільшувалась і збільшувалась.
Вдалося все! Звісно, це не означає, що не можна було краще. Потрібно було пропрацювати більше деталей, краще прорахувати цільову аудиторію і зміни в її поведінці, але у цій ситуації ми зробили максимум.
Нью-Йоркський літературний фестиваль
2–3 жовтня, смт Нью-Йорк, Донецька область
Олександра Папіна, організаторка фестивалю:
З ідеєю Нью-Йоркського літературного фестивалю Вікторія Амеліна звернулась до мене у травні 2021 року, і вже на той час були визначені дати його проведення — початок жовтня. А це лише чотири місяці. За такий короткий термін неможливо отримати фінансову підтримку від міжнародних організацій, які працюють з подібними ініціативами. Але ідея фестивалю знайшла підтримку й багатьох небайдужих людей, в тому числі й у місцевої влади, що засвідчить: ми робимо щось живе та потрібне.
Виставляти оцінки фестивалеві мають ті, для кого його робили. Судячи з відгуків місцевих жителів та учасників, НЛФ був вдалим. По завершенню першого дня публіка розходилась зі словами: «Ми обов’язково завтра прийдемо, і не самі».
Першим завданням НЛФ було підтримати місцевих жителів, які живуть фактично на лінії фронту і про війну знають не з телевізорів чи новинних сайтів. Вони її чують та бачать щодня. Думаю, що цієї цілі ми досягли. Ньюйоркці вже з нетерпінням чекають на нові зустрічі з українськими письменниками та музикантами. А ми чекаємо зустрічей з ними.
Читайте також: Археологія мови: рецензія на роман Олени Стяжкіної «Смерть лева Сесіла мала сенс»
Фото на головній: із фейсбук-сторінки фестивалю Translatorium
