Запрошуємо вас на мандрівку Харковом: і часів Кирило-Мефодіївського братства, і відкриття важливих навчальних закладів, і болючого наближення Розстріляного Відродження. Емансиповані панни, літературні хулігани і люди науки — усі вони покажуть нам свій Харків.
Микола Куліш
![](https://tyktor.media/wp-content/uploads/2023/01/defiliada-mykola-kulish.png)
![](https://tyktor.media/wp-content/uploads/2021/10/new-project.png)
![](https://tyktor.media/wp-content/uploads/2021/10/new-project-1.png)
![](https://tyktor.media/wp-content/uploads/2021/10/new-project.png)
![](https://tyktor.media/wp-content/uploads/2021/10/new-project-1.png)
![](https://tyktor.media/wp-content/uploads/2021/10/new-project.png)
![](https://tyktor.media/wp-content/uploads/2021/10/new-project-1.png)
![](https://tyktor.media/wp-content/uploads/2021/10/new-project.png)
Перший епізод подкасту з назвою «Недописане» знайомить нас з одним із найталановитіших українських драматургів-модерністів Миколою Кулішем. Пророчий і надто сучасний зараз «Мина Мазайло» — подумати тільки, що й зараз є ті, хто прагне до підкорення імперії, ті, хто шукає власного коріння, і ті, що всюди бачать підступ. Чи просто нічого не змінилося?
Микола Куліш ніколи не припиняв творити, навіть під час арешту.
Епізод зображує театральний діалог письменника поруч із його добрим другом і колегою — режисером Лесем Курбасом, який у своєму «Березолі» першим ставив Кулішеві п’єси. Ку Один і Ку Два — ви ж, мабуть, не звертали уваги, що їхні прізвища однаково починаються?
Харківський академічний драматичний театр ім. Тараса Шевченка
У 30-ті роки XX століття один із найстаріших театрів України був домівкою «Березолю», заснованого в Києві. З 1926 до 1932 року тут поставили низку п’єс Миколи Куліша, які зрештою започаткували літературну дискусію. Навіть зараз мала сцена зберегла історичну назву видатного дітища Леся Курбаса.
Маруся Вольвачівна
![](https://tyktor.media/wp-content/uploads/2023/01/defiliada-marusia-volvachivna.png)
Героїня другого епізоду — поетеса та громадська діячка Марія Вольвач або ж Вольвачівна, про долю якої відомо небагато. Дівчині доводилося наймитувати, щоб заробити на прожиття. Коли Маруся ще була неписьменною, вона постійно тримала свої вірші та п’єси в пам’яті. Та в неї все вийшло — і навчитися писати, і видати книжку. В епізоді «Зникнення» ми разом з авторками подкасту пройдемося різними версіями зникнення Марусі Вольвачівни. Чи могла поетична юнка податися у якусь мандрівку? Чи, може, стала жертвою злочину? Що саме з нею сталося? Мабуть, ніколи не дізнаємося напевне.
Вокзальна станція Харків-Пасажирський
Вокзал, який уже понад сотню років обслуговує пасажирів, є однією із найважливіших станцій Південної залізниці. Маруся полюбляла мандрувати, тож там бувала часто — і для того, що відвідувати близькі села та містечка, і для більш тривалих мандрівок. Можливо, Вольвачівна просто покинула все і гайнула кудись. Зрештою, це ненайгірший варіант.
![](https://tyktor.media/wp-content/uploads/2021/10/new-project.png)
![](https://tyktor.media/wp-content/uploads/2021/10/new-project-1.png)
![](https://tyktor.media/wp-content/uploads/2021/10/new-project.png)
![](https://tyktor.media/wp-content/uploads/2021/10/new-project-1.png)
![](https://tyktor.media/wp-content/uploads/2021/10/new-project.png)
![](https://tyktor.media/wp-content/uploads/2021/10/new-project-1.png)
Микола Костомаров
![](https://tyktor.media/wp-content/uploads/2023/01/defiliada-mykola-kostomarov.png)
![](https://tyktor.media/wp-content/uploads/2021/10/new-project.png)
![](https://tyktor.media/wp-content/uploads/2021/10/new-project-1.png)
![](https://tyktor.media/wp-content/uploads/2021/10/new-project.png)
![](https://tyktor.media/wp-content/uploads/2021/10/new-project-1.png)
![](https://tyktor.media/wp-content/uploads/2021/10/new-project.png)
![](https://tyktor.media/wp-content/uploads/2021/10/new-project-1.png)
![](https://tyktor.media/wp-content/uploads/2021/10/new-project.png)
Співзасновник Кирило-Мефодіївського братства, історик, етнограф, письменник і філософ Микола Костомаров — яскравий представник українського руху. Подумайте тільки: син поміщика і кріпачки, а отже — кріпак власного батька… і водночас — людина неймовірно освічена і вольова.
В епізоді подкасту «Дослідження» він постає для читачів як людина, яка має неабиякий досвід у налагодженні ефективної комунікації. Він не тільки розмірковує, як вести розмови, а й про те, як листуватися. Зважаючи на те, наскільки розгалуженою була його мережа знайомств, це таки має сенс. За цими порадами легко можна написати нонфікшн-книжку у стилі Дейла Карнегі.
Харківський університет ім. Василя Каразіна
Виш пишається величезною кількістю видатних випускників. Серед них і Микола Костомаров. Тут він здобував фах історика, тут зародилася його любов до народного, дослідження етнографії, зокрема поезії (цю дисертацію йому навіть вдалося захистити, адже цензура не знайшла в ній нічого крамольного).
Майк Йогансен
![](https://tyktor.media/wp-content/uploads/2023/01/defiliada-majk-johansen.png)
«Бешкетник і брехун, до якого нам ще рости і рости» — так характеризує Майка Йогансена вступ до четвертого епізоду подкасту, який має назву «Слово». Таємні матеріали НКВС занурюють нас у 30-ті роки, де поруч із літературною дискусією на українських територіях вирує голод, але в Харкові про нього майже не говорять.
Майк Йогансен тут, як, зрештою, і в житті — харизматичний і вільнолюбний автор, який знає, чого хоче від життя, і, на жаль, розуміє, що в радянських реаліях ніколи цього не матиме. Як він казав: «поголившися пишу елегантно, а неголений пишу могутнє», ну, а оголеним забуваю, що я хотів цим сказати (додає подкаст).
Будинок «Слово»
Кооперативний будинок для письменників, яким не було, де жити. Хороша ілюстрація такої собі утопічної комуни, де могли жити, спілкуватися і творити. Йогансену там добре вдавалися вечірки. Тільки, схоже, так НКВС було тільки зручніше стежити за потенційно «шкідливими» елементами. «Слову» добряче дісталося від російських загарбників, але тут же не про архітектуру йдеться, а дух часу і письменницької потуги.
![](https://tyktor.media/wp-content/uploads/2021/10/new-project.png)
![](https://tyktor.media/wp-content/uploads/2021/10/new-project-1.png)
![](https://tyktor.media/wp-content/uploads/2021/10/new-project.png)
![](https://tyktor.media/wp-content/uploads/2021/10/new-project-1.png)
![](https://tyktor.media/wp-content/uploads/2021/10/new-project.png)
![](https://tyktor.media/wp-content/uploads/2021/10/new-project-1.png)
![](https://tyktor.media/wp-content/uploads/2021/10/new-project.png)
Христина Алчевська
![](https://tyktor.media/wp-content/uploads/2023/01/defiliada-khrystia-alchevska.png)
![](https://tyktor.media/wp-content/uploads/2021/10/new-project.png)
![](https://tyktor.media/wp-content/uploads/2021/10/new-project-1.png)
![](https://tyktor.media/wp-content/uploads/2021/10/new-project.png)
![](https://tyktor.media/wp-content/uploads/2021/10/new-project-1.png)
![](https://tyktor.media/wp-content/uploads/2021/10/new-project.png)
![](https://tyktor.media/wp-content/uploads/2021/10/new-project-1.png)
![](https://tyktor.media/wp-content/uploads/2021/10/new-project.png)
Високоосвічена (вчилася в Сорбонні!), із заможної родини, письменниця Христина Алчевська, обожнювала писати: вірші, оповідання, п’єси. Вона викладала французьку та цікавалися української літератури, навіть працювала над підручником, щоб трудової школи. Христя прагнула розвитку для українського, не припиняючи знайомити учнів з літературою, навіть попри заборони. Їй імпонувала ідея революції, яка могла б звільнити від імперського гніту. Вона навіть створила революційний марш. В епізоді «Школа» ми майже стаємо свідками трусу, з яким до Алчевських приходили жандарми через опубліковану поезію.
Колишня недільна школа Алчевських, зараз виставковий зал Харківського художнього музею
Споруджений у 1986 році за проєктом Олексія Бекетова, неокласичний будинок був першим серед такого штибу закладів. Тут напрацьовували навчальні програми, які згодом переймали й інші школи. У школі, заснованій матір’ю, вчителювала і Христя. Будівлі вдалося непогано пережити радянську окупацію, адже й тоді тут розміщували навчальний заклад для робітничої молоді.
Наталія Забіла
![](https://tyktor.media/wp-content/uploads/2023/01/defiliada-natalia-zabila.png)
Відома насамперед як авторка прози і поезії для дітей (саме таким був її радянський образ), Наталія Забіла — постать і цікавіша, і комплексніша. Дворянка, феміністка, майстриня філософської та інтимної поезії, яка одного разу навіть відгамселила Сосюру, який її вербально образив (він, до слова, навіть отримав від цього певне задоволення, бо був закоханий у Наталію).
А тепер з епізодом «Радіо» уявімо, як би виглядало інтерв’ю письменниці. Про що б вона розмовляла з ведучою? Яких тем намагалася б уникати?
Перша українська радіостанція, зараз Харківська обласна філармонія
Першу радіостанцію на українських теренах відкрили саме в Харкові. Це сталося 16 листопада 1924 року о 19.00 зі слів радіотехніка «Алло! Говорить Харків! Всім! Всім! Всім! Працює перша на Україні радіотелефонна станція!». Далі був концерт місцевих артистів і новини від радіогазети «Пролетарій». Зараз у цій будівлі діє обласна філармонія.
![](https://tyktor.media/wp-content/uploads/2021/10/new-project.png)
![](https://tyktor.media/wp-content/uploads/2021/10/new-project-1.png)
![](https://tyktor.media/wp-content/uploads/2021/10/new-project.png)
![](https://tyktor.media/wp-content/uploads/2021/10/new-project-1.png)
![](https://tyktor.media/wp-content/uploads/2021/10/new-project.png)
![](https://tyktor.media/wp-content/uploads/2021/10/new-project-1.png)
Марко Вовчок
![](https://tyktor.media/wp-content/uploads/2023/01/defiliada-marko-vovchok.png)
![](https://tyktor.media/wp-content/uploads/2021/10/new-project.png)
![](https://tyktor.media/wp-content/uploads/2021/10/new-project-1.png)
![](https://tyktor.media/wp-content/uploads/2021/10/new-project.png)
![](https://tyktor.media/wp-content/uploads/2021/10/new-project-1.png)
![](https://tyktor.media/wp-content/uploads/2021/10/new-project.png)
![](https://tyktor.media/wp-content/uploads/2021/10/new-project-1.png)
Марко Вовчок відома не тільки своїми народними оповіданнями з помітним антикріпацьким спрямуванням і перекладацькою та видавничою діяльністю, а й численними романами (радимо поцікавитися цими епізодами).
Із Харковом письменницю Марію Вілінську пов’язує навчання в жіночому пансіонаті. Власне, в епізоді «Інститутка» подкаст «Дефіляда» демонструє історію, яка могла би бути кумедною, якби дівчині через неї не загрожувало відрахування. Все почалося з купання, чи то з кози…
Свято-Успенський собор
Найстаріший православний храм Харкова у бароковому стилі з класицистичною дзвіницею постраждав від російського вторгнення, однак залишається однією з найвидатніших будівель центру міста. Його дзвіниця за часів Марко Вовчок була однією з найвищих в імперії та й зараз залишається однією з найвищих в Україні. Саме на неї орієнтується дівчина, шукаючи притулку у храмі після виснажливого дня.
Григорій Квітка-Основ’яненко
![](https://tyktor.media/wp-content/uploads/2023/01/defiliada-kvitka-osnovianenko.png)
Зачинатель української прози — саме так називають Григорія Квітку-Основ’яненка, серед досягнень якого і впровадження жанру соціально-побутової комедії та видання першого в Україні журналу. А яким він був поза цією творчою роботою?
Епізод «Полювання» зображує Григорія Квітку поруч із байкарем Євгеном Гребінкою. Про що могли розмовляти автори «Конотопської відьми» та «Ведмежого суду»? У цьому запитанні вже є натяк.
Харківський інститут шляхетних дівчат
Товариство благотворення для надання матеріальної допомоги дворянам, що потрапили у скруту, засноване з ініціативи Григорія Квітки-Основ’яненка, виступило з ініціативою створити навчальний заклад для дівчат із дворянських сімей, тож можна вважати, що письменник долучився до розвитку освіти в Харкові та в такий спосіб. Впродовж перших шести років інститут був приватним закладом, пізніше став державним, проіснувавши загалом понад сто років.
![](https://tyktor.media/wp-content/uploads/2021/10/new-project.png)
![](https://tyktor.media/wp-content/uploads/2021/10/new-project-1.png)
![](https://tyktor.media/wp-content/uploads/2021/10/new-project.png)
![](https://tyktor.media/wp-content/uploads/2021/10/new-project-1.png)
![](https://tyktor.media/wp-content/uploads/2023/01/defiliada-kharkiv.png)
«Дефіляда: Харків» — це другий сезон літературно-художнього подкасту з вигаданими історіями про реальних людей від підліткової спільноти Teenside і громадської організації «без пробілів».
Авторки подкасту: Катерина Кіщинська, Катерина Андрійчук і Юлія Мурашова
Редакторка: Юлія Конопляна
Звукорежисерка: Марія Головань
Музика: Іван Скорина
Візуальне оформлення: Jozzy Barnes
Фінансування подкасту здійснюється зі Стабілізаційного фонду культури та освіти 2022 Федеральним міністерством закордонних справ Німеччини та Goethe-Institut