МЕДІА

0

КНИЖКИ • ЛЮДИ • МІСТА
/
/
Дефіляда Харковом: мандруємо із другим сезоном художнього подкасту

Дефіляда Харковом: мандруємо із другим сезоном художнього подкасту

Літературний подкаст «Дефіляда» в окремих епізодах-містифікаціях розповідає про важливих культурних діячів українських міст. Кожна історія може містити і багато правди, і чимало вигадки

Запрошуємо вас на мандрівку Харковом: і часів Кирило-Мефодіївського братства, і відкриття важливих навчальних закладів, і болючого наближення Розстріляного Відродження. Емансиповані панни, літературні хулігани і люди науки — усі вони покажуть нам свій Харків.

Микола Куліш

Перший епізод подкасту з назвою «Недописане» знайомить нас з одним із найталановитіших українських драматургів-модерністів Миколою Кулішем. Пророчий і надто сучасний зараз «Мина Мазайло» — подумати тільки, що й зараз є ті, хто прагне до підкорення імперії, ті, хто шукає власного коріння, і ті, що всюди бачать підступ. Чи просто нічого не змінилося? 

Микола Куліш ніколи не припиняв творити, навіть під час арешту.

Епізод зображує театральний діалог письменника поруч із його добрим другом і колегою — режисером Лесем Курбасом, який у своєму «Березолі» першим ставив Кулішеві п’єси. Ку Один і Ку Два — ви ж, мабуть, не звертали уваги, що їхні прізвища однаково починаються?

Харківський академічний драматичний театр ім. Тараса Шевченка

У 30-ті роки XX століття один із найстаріших театрів України був домівкою «Березолю», заснованого в Києві. З 1926 до 1932 року тут поставили низку п’єс Миколи Куліша, які зрештою започаткували літературну дискусію. Навіть зараз мала сцена зберегла історичну назву видатного дітища Леся Курбаса.

Маруся Вольвачівна

Героїня другого епізоду — поетеса та громадська діячка Марія Вольвач або ж Вольвачівна, про долю якої відомо небагато. Дівчині доводилося наймитувати, щоб заробити на прожиття. Коли Маруся ще була неписьменною, вона постійно тримала свої вірші та п’єси в пам’яті. Та в неї все вийшло — і навчитися писати, і видати книжку. В епізоді «Зникнення» ми разом з авторками подкасту пройдемося різними версіями зникнення Марусі Вольвачівни. Чи могла поетична юнка податися у якусь мандрівку? Чи, може, стала жертвою злочину? Що саме з нею сталося? Мабуть, ніколи не дізнаємося напевне.

Вокзальна станція Харків-Пасажирський

Вокзал, який уже понад сотню років обслуговує пасажирів, є однією із найважливіших станцій Південної залізниці. Маруся полюбляла мандрувати, тож там бувала часто — і для того, що відвідувати близькі села та містечка, і для більш тривалих мандрівок. Можливо, Вольвачівна просто покинула все і гайнула кудись. Зрештою, це ненайгірший варіант.

Микола Костомаров

Співзасновник Кирило-Мефодіївського братства, історик, етнограф, письменник і філософ Микола Костомаров — яскравий представник українського руху. Подумайте тільки: син поміщика і кріпачки, а отже — кріпак власного батька… і водночас — людина неймовірно освічена і вольова.

В епізоді подкасту «Дослідження» він постає для читачів як людина, яка має неабиякий досвід у налагодженні ефективної комунікації. Він не тільки розмірковує, як вести розмови, а й про те, як листуватися. Зважаючи на те, наскільки розгалуженою була його мережа знайомств, це таки має сенс. За цими порадами легко можна написати нонфікшн-книжку у стилі Дейла Карнегі.

Харківський університет ім. Василя Каразіна

Виш пишається величезною кількістю видатних випускників. Серед них і Микола Костомаров. Тут він здобував фах історика, тут зародилася його любов до народного, дослідження етнографії, зокрема поезії (цю дисертацію йому навіть вдалося захистити, адже цензура не знайшла в ній нічого крамольного).

Майк Йогансен

«Бешкетник і брехун, до якого нам ще рости і рости» — так характеризує Майка Йогансена вступ до четвертого епізоду подкасту, який має назву «Слово». Таємні матеріали НКВС занурюють нас у 30-ті роки, де поруч із літературною дискусією на українських територіях вирує голод, але в Харкові про нього майже не говорять.

Майк Йогансен тут, як, зрештою, і в житті — харизматичний і вільнолюбний автор, який знає, чого хоче від життя, і, на жаль, розуміє, що в радянських реаліях ніколи цього не матиме. Як він казав: «поголившися пишу елегантно, а неголений пишу могутнє», ну, а оголеним забуваю, що я хотів цим сказати (додає подкаст).

Будинок «Слово»

Кооперативний будинок для письменників, яким не було, де жити. Хороша ілюстрація такої собі утопічної комуни, де могли жити, спілкуватися і творити. Йогансену там добре вдавалися вечірки. Тільки, схоже, так НКВС було тільки зручніше стежити за потенційно «шкідливими» елементами. «Слову» добряче дісталося від російських загарбників, але тут же не про архітектуру йдеться, а дух часу і письменницької потуги.

Христина Алчевська

Високоосвічена (вчилася в Сорбонні!), із заможної родини, письменниця Христина Алчевська, обожнювала писати: вірші, оповідання, п’єси. Вона викладала французьку та цікавалися української літератури, навіть працювала над підручником, щоб трудової школи. Христя прагнула розвитку для українського, не припиняючи знайомити учнів з літературою, навіть попри заборони. Їй імпонувала ідея революції, яка могла б звільнити від імперського гніту. Вона навіть створила революційний марш. В епізоді «Школа» ми майже стаємо свідками трусу, з яким до Алчевських приходили жандарми через опубліковану поезію.

Колишня недільна школа Алчевських, зараз виставковий зал Харківського художнього музею

Споруджений у 1986 році за проєктом Олексія Бекетова, неокласичний будинок був першим серед такого штибу закладів. Тут напрацьовували навчальні програми, які згодом переймали й інші школи. У школі, заснованій матір’ю, вчителювала і Христя. Будівлі вдалося непогано пережити радянську окупацію, адже й тоді тут розміщували навчальний заклад для робітничої молоді.

Наталія Забіла

Відома насамперед як авторка прози і поезії для дітей (саме таким був її радянський образ), Наталія Забіла — постать і цікавіша, і комплексніша. Дворянка, феміністка, майстриня філософської та інтимної поезії, яка одного разу навіть відгамселила Сосюру, який її вербально образив (він, до слова, навіть отримав від цього певне задоволення, бо був закоханий у Наталію).

А тепер з епізодом «Радіо» уявімо, як би виглядало інтерв’ю письменниці. Про що б вона розмовляла з ведучою? Яких тем намагалася б уникати?

Перша українська радіостанція, зараз Харківська обласна філармонія

Першу радіостанцію на українських теренах відкрили саме в Харкові. Це сталося 16 листопада 1924 року о 19.00 зі слів радіотехніка «Алло! Говорить Харків! Всім! Всім! Всім! Працює перша на Україні радіотелефонна станція!». Далі був концерт місцевих артистів і новини від радіогазети «Пролетарій». Зараз у цій будівлі діє обласна філармонія.

Марко Вовчок

Марко Вовчок відома не тільки своїми народними оповіданнями з помітним антикріпацьким спрямуванням і перекладацькою та видавничою діяльністю, а й численними романами (радимо поцікавитися цими епізодами).

Із Харковом письменницю Марію Вілінську пов’язує навчання в жіночому пансіонаті. Власне, в епізоді «Інститутка» подкаст «Дефіляда» демонструє історію, яка могла би бути кумедною, якби дівчині через неї не загрожувало відрахування. Все почалося з купання, чи то з кози…

Свято-Успенський собор

Найстаріший православний храм Харкова у бароковому стилі з класицистичною дзвіницею постраждав від російського вторгнення, однак залишається однією з найвидатніших будівель центру міста. Його дзвіниця за часів Марко Вовчок була однією з найвищих в імперії та й зараз залишається однією з найвищих в Україні. Саме на неї орієнтується дівчина, шукаючи притулку у храмі після виснажливого дня.

Григорій Квітка-Основ’яненко

Зачинатель української прози — саме так називають Григорія Квітку-Основ’яненка, серед досягнень якого і впровадження жанру соціально-побутової комедії та видання першого в Україні журналу. А яким він був поза цією творчою роботою?

Епізод «Полювання» зображує Григорія Квітку поруч із байкарем Євгеном Гребінкою. Про що могли розмовляти автори «Конотопської відьми» та «Ведмежого суду»? У цьому запитанні вже є натяк.

Харківський інститут шляхетних дівчат

Товариство благотворення для надання матеріальної допомоги дворянам, що потрапили у скруту, засноване з ініціативи Григорія Квітки-Основ’яненка, виступило з ініціативою створити навчальний заклад для дівчат із дворянських сімей, тож можна вважати, що письменник долучився до розвитку освіти в Харкові та в такий спосіб. Впродовж перших шести років інститут був приватним закладом, пізніше став державним, проіснувавши загалом понад сто років.

«Дефіляда: Харків» — це другий сезон літературно-художнього подкасту з вигаданими історіями про реальних людей від підліткової спільноти Teenside і громадської організації «без пробілів».

Авторки подкасту: Катерина Кіщинська, Катерина Андрійчук і Юлія Мурашова
Редакторка: Юлія Конопляна
Звукорежисерка: Марія Головань
Музика: Іван Скорина
Візуальне оформлення: Jozzy Barnes

Фінансування подкасту здійснюється зі Стабілізаційного фонду культури та освіти 2022 Федеральним міністерством закордонних справ Німеччини та Goethe-Institut

Facebook
Telegram
Twitter