«У цьому випуску змальовані історії жінок, які і до війни ніколи не були “слабкими”, але ніколи не очікували самі від себе, що здатні пройти те, що випало на їхню долю. Ці чотири історії про героїнь, життя яких перевернулося з приходом російської армії на території України: для когось з 2014, для когось з початком повномасштабного вторгнення. Бізнесвумен, яка мала приватний бізнес, а у лютому 2022 року сіла у “порш-каєн” та поїхала у військову частину, аби стати до лав захисниць. Дівчина, що не переносила виду крові, але стала бойовою парамедикинею. Репортерка, яка після смерті коханого вирішила приєднатися до лав ЗСУ та продовжити справу коханого. Та медикиня, спів якої було чутно на весь світ, навіть поки вона перебувала у полоні — Пташка з Азовсталі», — розповідають у редакції Inker.
До випуску увійшли такі історії: «Пташка» (сценарій Е. Муар, малюнок Марія Кочерова), «Як я стала госпітальєркою» (сценарій Тарас Кунець, малюнок Linnison), «Позивний “Преса”» (сценарій Тарас Кунець, малюнок Наталія Тарасенко), «Смарагдовий снайпер» (сценарій Микита Янюк, малюнок Максим Солнцев).
Відомо, що жінки у війську стикаються не тільки з фізичними обмеженнями і браком необхідного спорядження, а й з низкою стереотипів.
«Для жінки-військової перемога на війні часто досі означає перемогу на двох фронтах: над ворогом і над побратимами. У другому випадку йдеться про перемогу над зверхністю, поблажливістю та подекуди, на жаль, і сексизмом. Водночас не можна не дивуватись, наскільки швидко зросла роль військовослужбовиць в українському війську. У 2014-му вони хіба могли претендувати на якісь посади у тилових службах та медичці ротного рівня. Сьогодні жінки в ЗСУ керують танками, ротами та отримують генеральські звання. І це вже не виглядає, як якась західна екзотика. У світі такі зміни відбувалися впродовж життя кількох поколінь», — пише у передмові до журналу редактор Сергій Колесніков.
Боротися за волю рідної землі — неймовірно важко, а для жінок на неї накладається ще й відстоювання свого права долучитися до цієї боротьби. Тому Inker виділив для хоробрих посестер окремий випуск.
«Наразі у ЗСУ служать 38 тисяч жінок. П’ята частина з них — доброволиці, що зголосилися до війська на початку російської агресії. Якщо трохи спростити, то виглядає так, що прийшли і взяли зброю, посаду, ділянку відповідальності — самі, без запрошень. Довели, що можуть на рівні навіть краще. В цьому номері ми намагалися простежити військовий шлях і мотивацію чотирьох доброволиць. Що спонукало їх вдягнути форму в скрутні для країни часи? Як воно працювати у “найбільш чоловічій професії” та в “найбільш чоловічій структурі”? Чи відрізняється ставлення ворога до полоненої від ставлення до полоненого?», — резюмує Сергій Колесніков.
