Кожна з них — болюча і дуже особиста, але водночас таких випадків тисячі. Комікс промовляє до кожного, хто готовий читати.
«Евакуація. Слово, що має особливі болючі спогади для кожного з нас. Страх, паніка та нерозуміння, що робити далі… Мільйони українців вимушені були покинути домівки, аби врятувати життя свої та дітей. Одні люди намагалися врятуватися та тікати від російських обстрілів і окупації пішки, потягами, автобусами, а інші — збираються із силами та допомагають тим, хто цього потребує. Про тих, і про інших ми та розповіли у сьомому випуску “Евакуація”», — пишуть в Inker.
У випуску, який може стати мандрівкою на рік тому, розміщені:
«Казах» (автор: Тарас Кунець, художник: Євген Харук) — історія правозахисника Костянтина з Казахстану, який шукав безпеки в Україні й оселився в Бучі. Тоді він не уявляв, що новий дім стане пеклом. Як іноземець він міг виїхати, однак вирішив залишитися і допомагати.
«Де мої діти?» (автор: Е. Муар, художник: Asta Legios) — Євген залишився з трьома дітьми. Коли рідний Маріуполь почали методично руйнувати, чоловік спробував евакуюватися, але потрапив в полон. А діти… дітей забрали росіяни та віддали на усиновлення. Чи зможе чоловік врятувати сім’ю у ворожій столиці?
«Своя війна» (автор: Володимир Кузнєцов, художники: Дарця Зіронька, Максим Солнцев) — історія матері «Ореста» Козацького, провідниці поїзда Київ-Ужгород. В Ірини було передбачуване життя, вона була впевненою у майбутньому. Аж раптом: донька — у бомбосховищі, син — на заблокованій “Азовсталі”, а вона сама — у постійних рейсах евакуаційних поїздів, де немає можливості перепочити і думати про свої переживання.
«Мопед не залишу» (автор: Тарас Кунець, художник: Linnison) — війна не вперше вигнала Івана з дому. Спочатку вона прийшла до Луганська у 2014, потім до Сєвєродонецька у 2022. Тікав у чому було, але повернувся по мопед. Яке місто він побачив після виснажливої мандрівки?
«Згадайте свій ранок 24-го лютого… Я серйозно. Прочитайте це речення, відкладіть мобільний, відсуньте ноутбук чи декстоп і згадайте. Так, це травматично, стресово. Цей номер взагалі буде таким. Але від цього досвіду нікуди не дітись. Він тепер назавжди з нами. Ці історії, які ви прочитаєте тут — їх було тисячі, десятки тисяч на початку вторгнення. Чому ж ми обрали саме ці чотири? На нашу думку, вони одночасно репрезентують певні патерни та в той самий час є унікальними з огляду на досвід, перекритий героями.
Волонтер, провідниця потягу, батько, в якого брутально вкрали його дітей, переселенець, який вже вдруге втрачає своє звикле життя через скажену авантюру безпринципного диктатора. В кожній з них є трохи й вашої особистої історії. Але вони і розкривають той ракурс цієї війни, про який ви могли навіть не чули. І найголовніше — ці історії є такими ж справжніми, як і ваша власна», — пише у передмові до випуску редактор Inker Сергій Колексніков.
