Зима цього року проявила небувалу пунктуальність і спонтанність водночас. Впродовж перших тижнів вона встигла спочатку засипати снігом та вкрити кригою останні згадки про осінь, потім змила все дощами й пішла на нове коло. Але ми вирішили кинути короткий погляд назад, щоб озирнутися на поетичний слід осені, що минула. Адже вона виявилася щедрою не тільки на тепло, а й на нові збірки українських поетів.
Василь Махно «Одновітрильний дім», Видавництво Старого Лева, 2021, ілюстрації Арміне Божко
Дивовижно, як українському авторові, що вже тривалий час мешкає в Нью-Йорку, вдається зберігати у своїй поезії яскраво виражену лексику рідних місць, органічно нашаровуючи на неї океанічні пейзажі Атлантики й динаміку велетенського мегаполіса. У нову поетичну збірку Василя Махна потрапили вірші, написані ним впродовж минулих двох років.
Найпомітніша метафора тут — власне, дім. Домом, збудованим поетом, може стати навіть написаний ним вірш, адже в кожній своїй поезії автор проживає частину життя. Втім, дім у Махна не є нерухомістю, чимось стійким і статичним: він має вітрило, хай навіть одне, а значить, разом із ним — здатність рухатися, плисти, долати відстані, мандрувати й повертатись. З нього, не втрачаючи відчуття спокою і домашнього затишку, можна споглядати течії й мости, портову метушню, слухати крики мартинів і фіксувати всю цю довколишню дійсність ритмічним текстом на папері в супроводі чудових художніх робіт.
Читайте також інтерв’ю з Василем Махном
Катерина Бабкіна «Не болить», Комора, 2021, дизайн обкладинки Марини Дяченко
«Не болить» — збірка скоріше концентрованих емоцій, аніж римованих рядків. А тому найбільше відгукнеться тим, хто читає поезію не стільки очима, скільки серцем. Трапляється, що кожен із нас, подібно до ліричної героїні, переживає сильні почуття, потрясіння, втрати і розчарування, зради й навіть розпачі. Однак не кожен зуміє трансформувати їх у чисту енергію слів, які нестимуть у собі надію.
Катя Бабкіна створила поезії, сповнені маленьких щоденних див, що наповнюють життям і цілющою вірою в себе. Щоб уміти підніматися, аби більше не боліло. Кожен вірш Бабкіної, немов чутлива фотоплівка, фіксує якийсь короткий момент — трепетний чи пекучий, ніжний або потужний. Так поетка намагається донести, що саме з таких скороминущих миттєвостей насправді й складається наше життя, що саме завдяки їм ми почуваємось наповненими. А те, що звикли вважати буденним, вміє бути й особливим — залежить тільки, під яким кутом на це подивитися.
Читайте також: Письменниця Катерина Бабкіна стала лауреаткою премії «Ангелус»
Олександр Ройтбурд «Вірші дилетанта», Meridian Czernowitz, 2021, ілюстрації Сергія Жадана
Відхід видатного українського митця — художника Олександра Ройтбурда — став однією із найважчих втрат 2021 року. Та ще будучи з нами, він встиг відібрати вірші, які писав упродовж усього свого життя і які потрапили до його поетичної збірки. Книжка побачила світ уже після смерті Ройтбурда, її презентували публіці у день, коли йому мало б виповнитися 60. Так збірка, яка мала стати черговим витком у творчому житті митця, наповнила новим диханням пам’ять про нього.
До «Віршів дилетанта» Олександра Ройтбурда ввійшло 66 поезій: найраніші з них написані майже сорок років тому, а найпізніші — у наші, «ковідні» часи. Ці вірші мають різні інтонацію, настрій та стилістику, але всіх їх об’єднує одне: саме так, надаючи думкам поетичну форму, їхній автор міг вибудовувати свої стосунки зі світом, віддзеркалювати в текстах еволюцію своєї особистості, вести своєрідний щоденник, фіксуючи в ньому соціально-історичні реалії довкола себе. Проілюстрував збірку і написав післямову до неї друг Ройтбурда, письменник Сергій Жадан.
Читайте також про вихід друком поезії Олександра Ройтбурда з ілюстраціями Сергія Жадана
Василь Стус «Василь Стус: Палімпсести», А-ба-ба-га-ла-ма-га, 2021
Останніми роками до постаті Стуса привертається все більше уваги, його творчість досліджують і переосмислюють. Зараз навіть серед юнацтва набирає популярності новий тренд, пов’язаний із поетом, — аудіозапис його вірша «Терпи, терпи — терпець тебе шліфує» стає вірусним в українському сегменті мережі Тік-Ток.
До вибраних віршів генія української поезії Василя Стуса в новій збірці «Палімпсести» додано авторські примітки, а також листи поета з різних періодів і післямову поета Костя Москальця. Ці доповнення вкотре відкривають нам трагічний контекст його життя, а відповідно — і розширюють кут зору на його творчість. Вірші Стуса — концентроване й потужне відображення його внутрішньої свободи. Неймовірно, як людина, котра їх написала, провела величезну частину свого життя в переслідуваннях, ув’язненні, засланні та таборах, де передчасно загинула.
Читайте також про музичний альбом «Стус: Перехожий»
Мар’яна Савка «Радуйся, жінко!», Видавництво Старого Лева, 2021, ілюстрації Мар’яни Савки
Той випадок, коли книжка демонструє творчу різнобічність і цілковиту синергію: збірка віршів, проілюстрована самою авторкою, що вийшла у видавництві, де вона є головною редакторкою. Це все — про Мар’яну Савку та її «Радуйся, жінко!» — осінню новинку Видавництва Старого Лева.
У своїх нових поезіях авторка не зраджує давнім вподобанням: вони прошиті натхненням, вибуховим творчим пориванням, музичністю і танцями, нестримними емоціями і жіночою енергією. Більшість віршів зі збірки можна сприйняти як своєрідний маніфест — заклик відкидати прозаїчність буднів убік, жити барвисто, рухатися пристрасно — до цього також візуально спонукають ілюстрації, настроєво доповнюючи враження від текстів.
Григорій Семенчук «Згідно з оригіналом», Люта справа, 2021, дизайн обкладинки Віталія Шупляка, рисунки на обкладинці Влодка Кауфмана
Гриць Семенчук справляє враження поета, якому досі є що сказати у віршованій формі з будь-якого приводу. Коло цікавих для нього тем аж ніяк не звузилось із моменту виходу його дебютної поетичної книжки майже 10 років тому. Назва нової збірки Семенчука — рефрен першого вірша із неї, де значення фрази «Згідно з оригіналом» красиво переходить із буквального, суворо-канцелярського, в метафоричне: «покірно пишучи / думаю про вірші / які записую згідно з оригіналом / що лунає в моїй голові / ніби вічна музика».
Загалом у книжці багато цікавих авторських поворотів: поезія тут зупиняє час і продовжує молодість, релігійні мотиви знаходять нове прочитання, політична іронія заходить в історичний контекст, а внутрішня професійна кухня — навпаки, виходить на загал, до того ж — у несподівано романтичному фокусі. Навіть натуралістично-фізіологічні описи якось уживаються під однією обкладинкою з ліричними пасажами.
Тетяна Власова «Ефект близькості», Люта справа, 2021, ілюстрації Ірини Сажинської
«Ефект близькості» — це дебютна книжка Тетяни Власової. Передмову до неї написав Сергій Жадан, і це привертає ще більше уваги до поетичної творчості авторки. Вона є також співачкою, а тому її поезіям точно не бракує музичної ритміки та красивого співзвуччя слів. Вже самою назвою збірки Власова дає зрозуміти читачам, що хотіла поділитися тим, що близьке кожному, не ускладнюючи тексти надмірними метафорами, які могли б затьмарити цей ефект.
Книжка має п’ять розділів-історій відповідно до тематики, яку авторка порушує у своїх віршах: Історія про тебе, Історія про місто, Історія про країну, Історія про любов, Історія про мене. Власне, у розділ про любов потрапило найбільше віршів, і це якраз той випадок, коли любовну лірику можна без перестанку розбирати на цитати.
Олександр Козинець «Дороги світла», Літературна агенція «Піраміда», 2021, ілюстрації Віталія Бірчака
Нова збірка київського поета Олександра Козинця укладена за принципом віршованого календаря. Невеликі, здебільшого римовані поезії на щодень — своєрідні іскорки, які короткочасно спалахують, встигаючи оприявнити своїм світлом одну-єдину, але таку влучну думку. Вірші Козинця сподобаються багатьом, бо напрочуд прості, та разом з тим, по-справжньому глибокі, однаково вміють викликати усмішку, зачепити за живе й гостро заколоти біля серця.
У нехитрій поетичній формі «Доріг світла» заховані лаконічні рефлексії поета на буденні ситуації, спроби самопізнання й спостереження за іншими, повсюдна присутність природи, захват від її могутності й краси. Серед висвітлених тем можна натрапити й на серйозні виклики, однак здебільшого «Дороги світла» транслюють радісні інтонації. А ще у збірки цікава історія написання — Олександр Козинець створив її як результат спільного марафону з поеткою Вікторією Шевель.
