Богдан Сольчаник був українським істориком, активним громадським діячем, викладачем Українського католицького університету. Він готував до захисту дисертацію, позаду мав немалий багаж наукового та викладацького досвіду, попереду — нові відкриття і перспективи.
Богдан Сольчаник загинув на Майдані 20 лютого 2014 року і став лицарем Небесної сотні, які тримають наше небо сьогодні. Згодом друзі Богдана видали збірку його поезій — «Кухні мого покоління».
Актори й акторки Шкільного театру УКУ «На Симонових стовпах» створили цикл відеопоезій на вірші Богдана Сольчаника.
Читання поезій відбудуться у Львові 22 листопада о 19:00 в Українському католицькому університеті.
Вірш «Де моя революція?»
Читає Наталія Худзик:
Євген Худзик, художній керівник шкільного театру УКУ «На Симонових стовпах»: «Памʼять формує істинний стан людей. Важливо зібрати молодих людей, які могли би просто для себе побачити й усвідомити досвід людей, які пройшли непростий життєвий шлях. Починаю помічати, що молоді люди можуть нічого не знати про Майдан.
В одному з корпусів УКУ є дошка памʼяті Богдану Сольчанику. І я просто питаю: “А ви знаєте Богдана Сольчаника?”. — “Ні”. — “Ви зауважили, там дошка? Чи ви знаєте, кому вона?” — “Ні”. Це треба проговорювати для того, щоб розуміти правдивий світ, у якому ми живемо. Особливо в час війни».
Вірш «Я би для тебе»
Читає Віра Ганчар:
Щороку театр вшановує пам’ять Богдана Сольчаника, читаючи його поезії на імпровізованій кухні у стінах університету.
«Я хочу бачити жінку…»
Читає Юлія Кизик:
Читайте також: Ця війна назавжди, чуєш, Софі. Есей Христі Венгринюк
Ольга Пірожик уже четвертий рік братиме участь у вечорі поезій Сольчаника, до дня Гідності та Свободи.
«Для мене це є потребою і великим бажанням, бо поезія Богдана дуже особиста, щира, правдива, без прикрас. Сольчаник не хизувався своїм поетичним даром, не видавав збірок із віршами. Але, коли Богдан загинув, знайшлись його записи. Завдяки його друзям, поезії стали доступними для нас.
Є бажання не просто гортати сторінки збірки і перечитувати поезії, а ділитися та відкривати їх іншим. Він ставить собі, а тепер і нам запитання, на які треба знайти чесні відповіді, закликає до роздумів та дій».
Вірш «Без неї»
Читає Ольга Пірожик:
Для акторів театру цьогорічна річниця Гідності сприймається особливо. Війна зачепила кожного з нас, розуміння свободи постало дуже гостро, а для декого тільки тепер і відкрилося. Але всі ми стаємо сильнішими, витривалішими, впевненішими, а в серці щораз зростає любов до України та ненависть до ворога.
«Над Віслою»
Читає Софія Пірожик:
Читайте також: Мамо, вони пишуть вірші!
Для акторки театру Олександри Неборак тексти Богдана Сольчаника промовляють дуже сильно і голосно.
«Ми знаємо неймовірно багато українських митців. Ми читаємо, розбираємо їхню поезію. Але потрібно читати сучасних письменників. Поезія Богдана Сольчаника про те, що турбує людей, а саме: любов, незалежність, революція, світ інтернету. Вона страшенно актуальна й буде такою завжди. Потрібно звернути увагу на його поезію, тому що кожен знайде в цих словах щось про себе. Богдан пише: “На кухнях моє покоління”. Богдан пише про нас, про це суспільство, яке живе і творить зараз».
Вірш «Любов»
Читає Олександра Неборак:
Революція Гідності допомогла тим, що додала твердої віри та надії в те, що коли вистояли на Майдані, то обов’язково переможемо у війні, адже нині ми ще більше цінуємо власну Гідність та Свободу.
«Розмова старої і молодої жінки»
Читає Галина Теодорович:
