Невдовзі цю стрічку можна буде переглянути на сервісі Takflix.
Надія Парфан — режисерка фільмів «Співає Івано-Франківськтеплокомуненерго», «Жінки, що грають в ігри», «Reve ta Stohne» on tour», «Я не хотіла робити фільм про війну». А це її дебютне ігрове кіно, зняте єдиним кадром, який вмістив життя Києва в реаліях повномашстабного вторгнення, де люди в камуфляжі вже звичні перехожі. Це своєрідний римейк однойменного фільму Клода Лелуша C’etait un rendez-vous (Це побачення).
«Замість паризьких парків ми бачимо саморобні залізні гаражі. Військові їжаки посіли місце Тріумфальної Арки. Французькі готелі змінили закинуті будівлі, а базиліку Сакре-Кер — гармати довкола собору. Режисерці вдалося звільнити фільм 1976 року від фарсу і обернути його в щось більш складне, де нагальність має вагому причину. Вона пов’язана з війною, а не мачистською забаганкою. Ба більше: людина у формі під час ротації — жінка», — відзначило Міжнародне журі Берлінале у нагородній заяві.
Свою відзнаку Надія Парфан присвятила військовим ЗСУ і окремо згадала захисниць, військових ЛГБТК+ та діячів кіно, які обороняють рідну землю.
«Адже кожна п’ята людина в ЗСУ — жінка. Кожна з них заслуговує рівних прав, належного забезпечення та визнання.
Я хочу присвятити цю відзнаку військовим ЛГБТК+, які пішли захищати нашу державу попри те, що вона досі не захищає їх конституційні права.
Україна має якнайскоріше легалізувати одностатеві партнерства і дати родинам військових ЛГБТК+ такий самий статус, як і всім іншим.
Я хочу присвятити цю відзнаку всім колегам-кінематографістам, які зараз зі зброєю в руках виборюють право на існування нашої культури і нашої розкоші знімати кіно в умовах воєнного часу.
Двоє людей зі знімальної групи фільму «Це побачення» прямо зараз захищають нас в лавах ЗСУ: звукорежисер та розвідник Євген Чабан та акторка і парамедикиня Олена Тигра. Серед них також правозахисник і модератор кінодискусій Максим Буткевич, який зараз в російському військовому полоні — ми чекаємо його повернення кожного дня і кожної миті», — каже режисерка Надія Парфан.
Згадує вона й тих, хто вже не творитиме кіно, бо пожертвував життям за Україну.
«Серед них також люди, які більше ніколи не повернуться на знімальні майданчики. Вони віддали своє життя за нашу свободу. Це режисер монтажу Віктор Онисько та герой мого першого фільму Максим Остяк. Вічна пам’ять і слава героям», — додає Надія Парфан.
«Це побачення» відкриває серію фільмів Takflix Originals (тобто власного продакшну онлайн-кінотеатру). Наступною прем’єрою буде «Голубівники Києва» Михайла Волкова та Романа Блажана. Показ обох стрічок стартує на Takflix у березні.
Фільм створений у рамках україно-британського спецпроєкту Ukrainian Talents at Nowness, тож його міжнародна прем’єра відбудеться на Nowness наприкінці весни.
