Український інститут опублікував відповідь на репліки Міхаіла Пьотровського, нижче наводимо її у власному перекладі.
«Наші європейські колеги часто кажуть, що ми зараз занадто радикально ставимося до російської культури. А ми говоримо, що російська культура — це потужна зброя мілітаристів з імперською свідомістю. Вони самі це кажуть досить прямо», — прокоментувала відповідь Українського інституту режисерка Ірина Цілик.
Ми не додаватимемо лінків на оригінальне інтерв’ю, яке вийшло й англійською, й російською мовами, за потреби його нескладно знайти.
«22 червня російська офіційний часопис “Российская газета” опублікувала оригінальне інтерв’ю з Міхаілом Пьотровскім, директором музею Ермітаж у Санкт-Петербурзі.
У низці обурливих заяв він виступив як відвертий прихильник невиправданої війни росії проти України, в якій вже десятки тисяч жертв. Для цього директора музею Inter armae, tacent musae (лат: коли промовляє зброя, музи мовчать) не має сенсу: “Коли промовляють гармати, музеї не можуть мовчати. Навпаки, вони мають говорити голосно”.
Використовуючи підкреслено мілітаристичну лексику, Пьотровский трактує культуру як зброю. “Наш культурний експорт важливіший, ніж культурний імпорт. І наші останні виставки за кордоном були потужним культурним наступом. Культурна присутність росії за кордоном розглядається як інструмент культурного домінування. Отже головним результатом двох головних російських та європейських мистецьких виставок у Парижі є однозначне тлумачення, що “російський прапор майорить над Булонським лісом”.
Пьотровський не тільки директор великої фінансованої державою культурної інституції, яка символізує російську культурну репрезентацію по всьому світу. Він також друг путіна, з ласки якого перебуває на посаді упродовж тридцяти років, будучи невід’ємною частиною всіх корупційних практик російського режиму. Сім’я Пьотровських контролює Ермітаж з 1964 року, коли батько Міхаіла прийшов на посаду. Є чимало доказів зловживання владою Пьотровського з багатьма звинуваченням щодо продажу артефактів Ермітажу з 1990х та шахрайськими процедурами закупівлі заради власного збагачення.
Інтерв’ю Пьотровського звертаю увагу на труднощі відокремлення “чистої” російської культури від російської політики, держави чи суспільства. Зараз такі спроби приречені на провал. Більшість фондів, які зберігають культурні витвори в росії, чи то музей Ермітаж, чи Третьяковська галерея, чи Музей образотворчих мистецтв імені Пушкіна, або отримує пряме фінансування з федерального або регіональних бюджетів або підтримку та ласку владних політиків або олігархів.
Пьотровський заявляє, що росія — невід’ємна частина європейської культури завдяки своїй “імперіалістичній традиції”. Він ігнорує зростаючий деколонізаційний наратив, який превалює серед головних європейських культурних інституцій. Він безсоромно підтримує захоплення росією українських земель, називаючи їх “російським півднем”. Останні місяці російської окупації відзначилися пограбуванням багатьох українських архітектурних пам’яток та монументів, музейних фондів та крадіжкою артефактів. Ймовірно, це те, що Пьотровський радісно підтримує, але не засуджує. Це ті методи, які російська імперія та її подальше втілення використовували упродовж століть, і як була накопичена частина колекції Ермітажу.
Міжнародні культурні зв’язки у вільному демократичному світі існують для сприяння миру та взаєморозумінню між націями та спільнотами. На жаль, обурливі заяви Пьотровського ще раз підтверджують, що російська держава, культурні інституції та практика, а також політика російських культурних зв’язків мають протилежну мету: використання політики як зброї, щоб прикрити та виправдати війну, ксенофобію, імперіалізм та пропаганду.
Український інститут закликає усі партнерські інституції негайно припинити будь-яку співпрацю з культурними установами, які прямо чи опосередковано пов’язані з російською державою. Якщо триватиме, така співпраця легітимізує російський неопатерналізм та зловживання культурними відносинами та підтримуватиме імперіалістичні погляди та амбіції російських культурних менеджерів. Співпраця з російськими культурними інститутами дорівнює підтримці російської імперіалістичної програми, яка продовжує вбивати цивільних українців, знищувати мирні міста та викликати всесвітню продовольчу кризу, що може призвести до голоду та політичної нестабільності у всьому світі».
