МЕДІА

0

КНИЖКИ • ЛЮДИ • МІСТА
/
/
«Одна з нових культурних потреб — мати якомога більше доброго українського контенту», — авторки подкасту «Дефіляда: Харків»

«Одна з нових культурних потреб — мати якомога більше доброго українського контенту», — авторки подкасту «Дефіляда: Харків»

Про другий, «харківський», сезон подкасту «Дефіляда» розповідають його творчині Катерина Кіщинська, Юлія Мурашова й Катерина Андрійчук, а ще — учасники спільноти Teenside Костянтин Шахман та Олена Шамріна

Новий сезон літературно-художнього подкасту «Дефіляда» тепер доступний до прослуховування. З ним можна віртуально покрокувати Харковом, зазирнути в минуле міста й дізнатися незвичайні історії про знаних письменників і письменниць. Їх не розкажуть на уроках літератури, бо це здебільшого — художня вигадка, стилізована під міську легенду. Важливо, що кожна така містифікація створена на основі реальних відомостей про визначних харків’ян.

У восьми епізодах дізнаємось про патріарха українського театру Леся Курбаса й драматурга Миколу Куліша, епатажного Майка Йогансена й будинок «Слово», самоучку Марусю Вольвачівну, педагогиню Христю Алчевську та шалену жінку Наталю Забілу, а ще про допитливого Миколу Костомарова, меланхолійну Марко Вовчок і добрих приятелів Григорія Квітку-Основ’яненка та Євгена Гребінку.

Кому буде цікавий подкаст, чим близькі його герої сучасним слухачам, а також про неоднозначні факти із життя представників літературного Харкова читайте в матеріалі.

«Від самого початку проєкту ми хотіли зробити кілька сезонів у різних містах. Харків для більшости з нас став відкриттям під час студентства, тож було очевидно, що він буде фокусом другого сезону. У 2022 році  постало питання, які ресурси нам доступні для створення сезону — пощастило отримати підтримку Ґете Інституту», — про ідею створення сезону, присвяченого Харкову, зауважує одна з трьох авторок подкасту Катерина Кіщинська.

Про труднощі під час роботи

Попри воєнні виклики, команді «Дефіляди» вдалося записати другий сезон. За словами Катерини Кіщинської:

«Цей сезон планували записати ще після закінчення роботи над попереднім, але через війну його вихід відклали на кілька місяців. Спочатку ми взагалі не були певні, що зможемо. Наша команда розділилася між кількома країнами. У Києві, де ми мали записуватися, почалися перебої з електропостачанням. Проте під кінець року ми отримали фінансування від Стабілізаційного фонду і вирішили зробити сезон попри все.

Майже всі епізоди записали в гостинній київській студії The Ukrainians Media, яка виявилася повністю готовою до роботи під час відключень світла. Усією командою ми хвилювалися за кожен епізод, проте у підсумку робота над цим сезоном виявилася менш стресовою, ніж над першим».

Через повномасштабне вторгнення Харків перебуває під щоденними обстрілами. Як це вплинуло на підготовку сезону та чи відреагував подкаст на ситуацію в місті, авторка коментує:

Катерина Кіщинська

«Команда подкасту живе у Києві. Улітку 2022-го планували поїхати до Харкова й протягом кількох тижнів досліджувати місто й життя героїв сезону в ньому. Проте через обстріли Харкова не вдалося.

Всі дослідження авторки робили в містах, де перебували. На сценарії епізодів це не вплинуло, бо герої сезону — не наші сучасники. Та, якщо чесно, цей сезон загалом вийшов похмурішим за попередній».

Кому варто слухати подкаст «Дефіляда: Харків»

Створений юною командою спільноти Teenside, подкаст буде цікавий молоді, яка хоче почути більше чи дослідити постаті харківських літераторів та літераторок. Та нові відкриття чекають не лише на підлітків. Авторка Юлія Мурашова говорить про те, для кого зробили подкаст:

«Спочатку ми орієнтувалися на себе — зробити щось, що би нам подобалося, що ми вважаємо класним, цікавим і вартісним. Ми розказуємо історії для тих, хто цікавиться літературою та українською культурою, школярів і студентів, які хочуть змінити обстановку і перепочити від академічних текстів. 

Юлія Мурашова

Розважальний фактор тут також важливий — різні формати історій можуть зацікавити слухачів чи в якійсь особистості, чи в художніх подкастах взагалі».

Ще одна авторка сезону Катерина Андрійчук заохочує прослухати «Дефіляду» усіх, хто любить історії чи Creative Writing:

«Подкаст буде цікавий тим, кому небайдужа українська культура, література загалом чи креативне письмо. А ще тим, хто хоче більше дізнатися про українських письменників і письменниць, любить Харків чи подкасти. І загалом будь-кому, хто любить художні історії».

Знайомі герої в незвичних обставинах

Кожен епізод подкасту стилізований під певний літературний жанр. Так, епізод про Марусю Вольвачівну «Зникнення» — це динамічний детектив про те, як письменниця зникла прямо посеред харківського середмістя. Авторки подкасту намагаються відтворити події того дня, з’ясувати, до чого тут Марусина участь у таємному товаристві й інопланетяни. Звісно, причетність останніх — одна з карколомних вигадок. Епізод про Наталю Забілу створений у форматі токшоу на радіо, у якому пані Наталя у прямому етері коментує ключові епізоди свого життя, стосунки із чоловіками і творчі здобутки.

Як обирали жанри оповіді для кожного з персонажів, розповідає Катерина Кіщинська:

«З одного боку, хочемо, щоб формат ідеально підходив до героя чи героїні епізоду, а з іншого — у всьому сезоні має бути баланс. Намагаємося уникати повторів чи недоцільности. Тому зазвичай маємо кілька ідей щодо формату, серед яких обираємо щось одне.

Окремі формати з’явилися задовго до нового сезону. Наприклад, ідея імітувати епізод true crime подкасту давно чекала свого персонажа, і, як на мене, добре підійшла до справжньої загадкової смерті Марусі Вольвачівни. Так само з токшоу на радіо, хоча спочатку Наталя Забіла мала розмовляти сама із собою.

Бувало так, що після створення чернетки ми бачили, що формат не так гарно підтримує історію, як нам здавалося. Так, епізод про Костаморова мав стати діалогом. У тому форматі внутрішній конфлікт не мав сили голосу, як тоді, коли його переписали в таку собі інструкцію-дослідження від пана Миколи. Тож намагаємося бути креативними та гнучкими».

Катерина Андрійчук

Власними відкриттями ділиться Катерина Андрійчук:

«Маруся Вольвачівна хотіла податися в монастир, щоб читати книжки та не виходити заміж. Григорій Квітка-Основ’яненко теж збирався піти в монастир — батьки відмовили. Та за чотири роки він все одно жив то в монастирі, то вдома в батьків. 

Микола Костомаров якось натрапив на лікаря-шахрая, який переконав письменника, що в нього якась страшна хвороба. Потім знайомий студент-медик Миколи запевняв, що той здоровий і йому нема через що хвилюватися, але на Костомарова такі переконання не подіяли, і він ще місяць бігав по лікарях у пошуках тієї страшної хвороби, доки зрозумів, що з ним усе гаразд. 

Микола Куліш мав непогані акторські здібності, і коли навідувався до театру читати свої п’єси, це було справжнє свято. Його син Володимир приходив до “Слова” вже в 1942-му і прикинувся контролером парового опалення (хоча тоді про парове опалення не могло бути й мови, люди вже палили власними меблями), бо хотів ще раз побачити квартиру, у якій жив. Він згадує, що в батька за склом раніше висіла в’язанка часнику із синьою стрічкою від Остапа Вишні, японська лялька від Юрія Яновського, банджо із залізної сковорідки від Миколи Хвильового. 

Ще більше цікавих фактів про героїв “харківського” сезону публікуємо на нашій інстаграм-сторінці. Але будьте обережні, адже один із них вигаданий».

Чим близькі харківські літератор/ки сучасним слухачам

Костянтин Шахман став «голосом» одразу двох харківських митців — театрала Леся Курбаса та письменника Миколи Костомарова в першому та шостому епізодах сезону. Про історію зближення з озвученими персонажами Костянтин розповідає:

«Це дуже цікавий процес! Я був радий озвучити Леся Курбаса з кількох причин.

Костянтин Шахман

По-перше, саме за його системою ми вчилися на курсі в університеті. По-друге, він імпонує мені, а дехто казав, що ми навіть чимось візуально схожі. Зближення відбулося доволі швидко. Я співпрацював із режисерами, тож міг зрозуміти Курбаса. Текст та історія захоплюють, я б хотів дочитати ту п’єсу. Привиди та події вдало перетинаються з реаліями його часу — у досить абстрактній формі бачимо, як важко було видаватися в Україні, попри заборони та жорстку політику».

І додає про те, чим герої подкасту близькі сучасним слухачам:

«Це — історичні постаті, які говорять про сучасні їм проблеми, дуже подібні до проблем сьогодення. Мені здається, що подкаст про Костомарова в наші часи залишився б таким же актуальним, тільки “листи” можна замінити повідомленнями чи постами в інстаграмі».

Олена Шамріна

«Голос» Марко Вовчок із сьомого епізоду Олена Шамріна говорить про те, як важливо переосмислювати культові постаті в сучасних контекстах і реаліях:

«Мені відгукується те, що через історичних постатей підіймаються соціальні питання, актуальні тепер. Наприклад, в історії про Марко Вовчок, яку я озвучувала, виринає тема сімейного аб’юзу. 

Класно, що завдяки легкій формі подачі “історичні постаті” не сприймаються надто історичними, а реальність, у якій вони жили, перестає бути скупим тлом зі шкільних підручників. А ще ми можемо уявити життя в знайомому місті понад сто років тому та відчути живий зв’язок із поколіннями. Як на мене, це дуже важливо і може зацікавити вивчати глибше історію рідних міст та персоналій, які в них жили і діяли — як робимо ми у подкасті».

Про цінність подкасту під час війни

Цінність якісного культурного продукту зростає. Оскільки все більше українців, молоді й підлітків зокрема, цікавляться українською культурою та визначними постатями, він може стати у пригоді тим, хто прагне задовольнити нові культурні потреби. Юлія Мурашова зауважує:

«Ми використовуємо доступний і дещо ігровий формат — подекуди вигадуємо, але все ж працюємо із персоналіями як із людьми. Зазвичай зустрічаємось із письменниками й письменницями як із набором сталих характеристик: ось — залізна леді, тут — трагічна історія і збірка поезій, там — революціонер чи то представник певної літературної течії.

Легше зблизитись зі своєю культурою, коли є точки контакту, і немає розділення на те, із чим можна взаємодіяти, й інше, що має бути лише в музеї, архіві чи на п’єдесталі. Переконані, що одна з нових культурних потреб — це мати добрий український контент, і якомога більше. Визначати культурну цінність подкасту пропонуємо нашим слухачам».

А що далі?

Авторки подкасту вже обрали фокус наступного сезону:

«Збираємо ідеї для епізодів наступного сезону. Сказати, хто стане його персонажами, поки складно — точно знаємо, що присвятимо його історіям про Південь України», — каже Катерина Андрійчук.

Фінансування подкасту здійснюється зі Стабілізаційного фонду культури та освіти 2022 Федеральним міністерством закордонних справ Німеччини та Goethe-Institut.

Фото надані героєм і героїнями матеріалу

Рубрика: Портрет
Facebook
Telegram
Twitter