Графічний дизайн сучасної України розвивається шляхом винайдення унікальності на світовому ринку, а також презентації національної ідентифікації з урахуванням актуальних трендів. В цій практиці вже реалізовані потужні проєкти, які можуть бути орієнтирами зазначеного напрямку.
Представлене видання є результатом аналітики українського графічного дизайну останніх 10 років, а також художньо-проєктних експериментів авторки книжки і студентської молоді, що опановує професію графічного дизайнера.
Книжка охоплює такі теми: огляд реалізованих проєктів, методи проєктування продукції з національною української ідентичністю, семантика, до якої варто звертатися у розробках, шляхи формування світогляду та духу українського графічного дизайнера.
Публікуємо фрагмент із книжки «Графічний дизайн з українським обличчям» Наталі Удріс-Бородавко, наданий видавництвом ArtHuss.
Художня і дизайнерська мова «Скрині» розвивається з невеличкими трансформаціями в інших виданнях проєкту «Ковчег «Україна»», з повною версією яких можна ознайомитися на сайті культурної платформи. В нашому тексті хочемо висвітлити елементи дизайну книги «Ковчег. Музика». Використане лінійне зображення умовного вінку, що складається з квітів і музичних інструментів, водночас є сталим символом українського дівочого вбрання та відбиває стилістику вишивки наддніпрянських рушників. Модифіковані патерни з трикутників, походять з основного знаку культурної платформи.
Цікаві зразки зустрічаємо серед постерів з серії Діячі України (група «Pictoric», 2015). Ефектність стилізованих портретів забезпечується і оригінальними типажами, і, найголовніше, додатковими фоновими елементами. Співзвуччя відтворених рослинних мотивів, фрагментів предметів традиційного українського побуту в авторській манері сучасних ілюстраторів забезпечують абсолютно модерновий інноваційний вигляд при наявності української ідентифікації.
Олексій Чекаль – каліграфіст, шрифтовик, графічний дизайнер, – своєю неймовірною працездатністю створює величезну кількість проєктів, заснованих здебільшого на естетиці українського скоропису і старослов’янського письма.
В нашу добірку увійшли проєкти айдентики до святкування 100-річчя ХДАДМ та культурологічного журналу «The Ukrainian: Life And Culture is a quarterly».
Візуальна мова айдентики ґрунтується на авторській інтерпретації фрагмента обкладинки українського графіка і театрального художника Бориса Косарева, значний період життя і творчості якого пов’язаний з цим навчальним закладом. Це відома квітка, яка сама по собі є одним із символів української ідентичності в графічному дизайні і є прикладом наслідування манери народних розписів при лаконізації та умовності українського авангарду 1920х-30х років.
О. Чекаль вдало варіює градієнтом і силуетністю цієї квітки та утворює різномасштабні патерни з рослинним елементом і літерами. Спеціально розроблений для цієї айдентики шрифт грунтується на шрифтовій спадщині С. Косарева, С. Гординського, В. Єрмилова, В. Кричевського. Цей проєкт є яскравим втіленням ідеї О. Чекаля про необхідність відстоювання національного звучання й гуманістичного підходу в мистецтві.
Прикладом цитування та екстраполяції фрагментів мистецької спадщини України в сучасне проєктування й дизайн окремих номерів культурологічного журналу про життя і культуру України. Видання має постійний логотип і змінювану стилістику обкладинок. Дизайнер вдало використовує лінійні інтерпретації фрагментів декору старовинних книг, творів українського бароко, орнаментів народного текстилю у патернах обкладинки і оформленні розворотів. Кожен номер журналу може бути колекційним для історії українського дизайну, хоча загалом вони представляють симбіоз абсолютно різних проєктних концепцій.
Як бачимо, деякі представлені тут проєкти базуються на прямому цитуванні фрагментів народного мистецтва, інші – на його відтворенні сучасною графічною мовою та переосмисленні. Характерною візитівкою дизайн-студії Braty є колаж.
Іван та Василь Костенки зарекомендувати себе віртуозними колажистами кількома серіями на тему української автентики в сучасному прочитанні. Ефектний мікс з чорно-білих світлин, інколи протонованих під сепію, та яскравих рослинних символів чи об’єктів побуту закріплюється вербальною конкретикою в серії Ukraine.
У 2017 році українська культура яскраво звучала в різних культурних локаціях Парижу в рамках заходу «Дні Києва в Парижі». Афіші оздоблював традиційний каштан, текстурований квітчастим орнаментом з української жіночої хустки (дизайн-студія Braty). Знак спрацьовує на контрасті мінімалізму чорної піктограми у поєднанні з різнобарвним заповненням напівкруглої форми орнаментом хустки.
Прекрасним прикладом сучасної української стилістики є візуальна система освітнього проєкту «Знай свою Україну» (ЗСУ) дизайнерки Олени Старанчук (2021). Художня мова цієї кампанії базується на орнаментах народного мистецтва у переосмисленні під впливом українського авангарду 1920-30х років. Стильний образ утворюється геометричними формами, лаконізмом їх поєднання, яскравою, але гармонійною тепло-холодною колірною гамою. Унікальний шрифт корелюється з піктограмами, які однаково привабливі для різних вікових груп цільової аудиторії, а набір графічних елементів надає можливості створювати різноманітні патерні комбінації.
Авторству О. Старанчук у партнерстві з Олегом Грищенко належить локальна, але зразкова розробка – блокнот «Кричевський. Будинок Земства – Музей». Обкладинка – це ритмічна композиція з простих геометричних форм і ламаних ліній з акцентуацією на цитаті з розписів інтер’єру легендарної споруди – рослинному елементі за ескізом В. Кричевського.
В декорі внутрішніх розворотів використана креслярська схематика інтер’єрів музею, з помноженням ліній та своєрідною імітацією стереозображень. Акцентом цієї делікатної графіки є характерна для українського стилю (УАМ) форма дверних пройомів, організація внутрішніх сходів та приміщень будівлі.
Айдентика концерту «Notes from Ukraine» до річниці прем’єри «Щедрика» в США візуалізує сторічний зв’язок поєднанням чорно-білої світлини предмета-символа та його комбінаторного заповнення за принципом вишивки «хрестиком» (розробка Юлії Дончак в межах співпраці Українського інституту з онлайн-інститутом дизайну Projector).
Повномасштабна агресія рф стимулювала нову хвилю звернень українських дизайнерів до народного мистецтва. Воно інспірує численні стилізації предметів повсякдення та атрибутів військового часу. Вивіски Марти Лешак для навігації продуктовою крамницею стилізовані в графічних формах подільських килимів. Її композиції з об’єктами ведення війни та оборони є потужним внеском в базу опрацювань етностилістики. Розмітка подільського килима з характерним орнаментальним обрамленням синтезується мисткинею з візуальними ознаками інших видів ткацтва.
В проєктах М. Лешак та Ярослава Белінського убачаються прямі аналогії між графікою протитанкових їжаків та естетикою «хрестика» чи мережки.
Катя Лісова у створенні воєнних постерів також користується мовою геометричних стилізацій, що походять з вишитих сорочок. Поєднання знаків війни і традиційного декору у симетричних композиціях за принципом Дерева життя містить приховану глибинну філософію. Об’єднанням символу військового часу (заклеєне скотчем вікно) та обрядової «ружі-зірки» передано цілісність української історії. Зв’язок поколінь візуалізується і мовою колажу – оригінальним міксуванням світлин зруйнованих ракетними атаками будівель, фрагментів рукотворних рушників, лінійної графіки. Серія «Сила пам’яті» – це візуальна реакція на трагічні події 2022 року та геноцид українців.
Скарбниця графічного дизайну з «українським обличчям», створеного за останні 10 років, містить й інші взірці. Втім, представлені проєкти потужні, відомі, схвалені клієнтами, фахівцями, громадськістю. Вони грамотні і креативні у новому прочитанні візуальної системи традиційної української культури. Сподіваємося, дизайнери розкриватимуть унікальність і потужність нашої етнічної спадщини, що проявиться у суттєвому збільшенні національно ідентифікованих проєктів візуальних комунікацій.
