МЕДІА

0

КНИЖКИ • ЛЮДИ • МІСТА
/
/
«Серйозність поміж барв»: екокомікс про вплив війни на довкілля України

«Серйозність поміж барв»: екокомікс про вплив війни на довкілля України

Ця мальована історія покликана простою мовою розповісти про те, що відбувається в країні, боротися з російською пропагандою та привертати увагу до проблем навколишнього середовища

Команда молодих українок реалізує проєкт під назвою enWAR_mental, мета якого — провести інформаційну кампанію про вплив повномасштабного російського вторгнення на навколишнє середовище України. У рамках проєкту команда висвітлює англійською й українською мовами випадки знищення росіянами довкілля України, досліджує та ділиться досвідом інших країн, які пережили війни, щодо відновлення екосистем, поширює історії іноземців, як вони та довкілля їхніх країн оговталися після воєн, організовує та долучається до публічних подій, які підвищують обізнаність людей про вплив війни на довкілля.

Результатом одного з напрямів роботи команди проєкту є створення коміксу enWAR_mental: на його сторінках — події, що відбуваються в Україні після 24 лютого 2022-го. Герої цієї історії — 15-річний киянин Юрко та його 7-річна сестра Мирослава, які подорожують Україною в пошуках безпечного місця проживання. За сюжетом, заснованим на реальних подіях, діти тікають від війни, намагаються знайти безпечне місце в селах Київщини, бачать на власні очі, як знущалися із тварин в екопарку Харківщини, що зробили росіяни із заповідними зонами Херсонщини, водами Донеччини і Луганщини.

Сценарій до коміксу розробляли засновниця проєкту Наталя Ярошенко та її партнерка, менеджерка проєкту Ірина Романуха

Ілюструвала комікс Ярина Каторож. Працювала над ним пів року.  Усе малювала вручну, поєднуючи ніжність акварелі з чіткою лінійною графікою. Частину ілюстрацій намальовано, коли мисткиня сиділа у ванній під час повітряних тривог.
Організатори розраховують, що проєктом, зокрема коміксом, зацікавиться студентство, яке навчається в Україні і яке має інтерес до розслідування екоцидів. Оскільки сама керівниця проєкту Наталя Ярошенко понад рік проводить своє наукове дослідження з популяційної екології в Касселі в Німеччині, то і зізнається, що студенти там проявляють мінімальне зацікавлення серйозними проблемами. Дуже часто молодь з інших куточків світу не розуміє масштаби катастрофи.

Також організаторки вже переклали комікс  англійською й німецькою мовами та зробили наклад для університетів і бібліотек. Нині ж електронна версія коміксу українською доступна для завантаження.

Тиктор медіа розпитало команду проєкту, із чого почався їхній інтерес до теми екології та як він трансформувався після 24 лютого, хто в Україні досліджує вплив війни на екологію, як формат коміксу допоможе в поширенні інформації про наслідки війни і чи матиме він продовження, та як далі розвиватиметься сам проєкт.

Наталія Ярошенко, керівниця проєкту enWAR_mental:

Розкажіть, із чого почався ваш інтерес до теми екології? Як він трансформувався після 24 лютого?

Колись ти собі була просто людиною, яка любить природу. Далі ти перетворюєш це на професію. Після 24 лютого 2022-го ти вбачаєш у цій професії її приховану зброю — здатність аналізувати та інформувати про те, про що ми замислюємося згодом — про навколишнє середовище, яке страждає від бойових дій. 

Так, спершу твоя професія — миле захоплення, а твоя дисертація — чудовий привід як самоствердження, так і досягнення певного зрушення у вітчизняній науці. Потім — це «зброя» та досвід, оскільки нині на екологах більше відповідальності щодо роботи з екологічним тилом, про який варто говорити, зокрема з іноземними інституціями.

Хто в Україні досліджує вплив війни на екологію?

Ініціатив кілька. Нещодавно, наприклад, отримала моніторинговий звіт від Мінприроди щодо загроз навколишньому середовищу та безпеці, яке не поширюється лише на території нашої країни. Знаю, що «Екодія» проводить дослідження на деокупованих територіях, вивчає безпосередньо рівень забруднення ґрунтів і вод.

Як плануєте привертати увагу закордонних студентів до екопроблем?

Інфосторінкою в інстаграмі, поштівками із зображенням ілюстрацій із коміксу та фактами, власними історіями. Тобто таким, що студента не змушуватиме надто заглиблюватися у проблему, але зверне увагу. Далі людина починає думати в цьому напрямку. Думає, аналізує, визначається, на чий бік стати і кого підтримувати. 

Не секрет, що більшість іноземців лишаються інертними, їх «приваблюють» «легші» теми, аніж війна. Бо війна — це складно, жахаюче, страшно, але відсутність усвідомлення і наявність російської пропаганди робили свою справу досить справно. Нині ж — час змін, але молодь у країнах ЄС не надто до такого готова.

Як змінилася ситуація відтоді? Готуєте продовження?

Уплив на довкілля — річ тривала. Навіть після деокупації всіх територій, після Перемоги нам усім доведеться вкладати ресурси у відновлення екосистем. Це боляче, але важливо усвідомлювати вже зараз. Тож і комікс, що вказує на екоциди, лишатиметься актуальним ще досить довго.

Щодо продовження: у шістьох історіях ми покрили ключові аспекти тих районів, які найбільше страждають від воєнних злочинів росіян. Чи хочемо ми продовження в нових історіях коміксу? Однозначно, ні. Чи хочемо ми продовжувати інформувати людей про екоциди? Однозначно, так.

Як розвиватиметься проєкт?

Ми плануємо продовжувати вести інстаграм-сторінку, додаючи факти та цифри щодо нових екоцидів, які, на жаль, є одним із наслідків війни в будь-якій фазі. Проте маю ще одну мрію, спрямовану на свідомість іноземців, — розробити фотовиставку, де показати «поранені ландшафти» України, порівняти з Другою світовою війною і вкотре наголосити, що Україні потрібна перемога. Перемога — і якнайшвидше.

Ірина Романуха, співавторка сценарію коміксу:

Розкажіть, із чого почався ваш інтерес до теми екології?

Це розпочалося ще зі шкільних років, напевно, у віці 12–14 років. У нас була прекрасна вчителька біології, разом із якою ми вивчали природу і різні впливи на неї. Пригадую, що були якісь різні заходи на тему екології. Під час підготовки до таких заходів ми проводили доволі масштабні літературні пошуки. Власне тоді й зародилося розуміння і цікавість.

Як він трансформувався з 24 лютого?

Від початку вторгнення погляд на екологію сфокусувався, ніби променем підсвітили, на впливові саме військових дій. Адже вони впливають як безпосередньо (руйнування, забруднення від боєприпасів тощо), так і опосередковано (смерть дельфінів від роботи двигунів, радарів тощо, смерть тварин на тваринницьких підприємствах від голоду).

Наскільки масштабні ці наслідки для пересічного громадянина і для країни загалом?

Наслідки кожен усвідомить пізніше, коли мине головний стрес від війни. Наразі ніхто у світі не усвідомлює, наскільки це впливає.

Для країни наслідки доволі катастрофічні. Руйнуванню і забрудненню піддаються колосальні території, нищаться унікальні екосистеми, забруднюються води і ґрунти. Особисто мене лякає та кількість відходів бетону, що утвориться внаслідок руйнування будівель та інфраструктурних об’єктів. Я би їх відвезла всі в росію. Це вони є «замовниками цього концерту», нехай звільнять наші чорноземи від цього тягаря.

Як формат коміксу, на вашу думку, допоможе в поширенні інформації?

Однозначно допоможе, оскільки це інша форма візуальної комунікації, спосіб подати інформацію в цікавому вигляді. Не варто забувати, що багатьом людям доволі байдуже щодо екології в Україні, а це розкриває проблему в іншому форматі.

Робота над коміксом тривала понад пів року — за цей час відбулося багато змін. Чи не боялися ви, що мальована історія втратить актуальність, поки буде створена?

Так, думали про це. Особливо це стосувалося руху лінії фронту. Ми намагалися показувати все максимально правдиво. Інколи нам доводилося відправляти наших героїв туди, де їм ніби не місце. А ще, поки малювався комікс, було й таке, що місцвість захоплювали, і тоді діти ризикували опинитися на території ворога.

Ярина Каторож, ілюстраторка коміксу:

Як формат коміксу, на вашу думку, допоможе в поширенні інформації?

Думаю, яскраве видання з акварельними ілюстраціями виглядає щонайменше нестандартно. Адже здебільшого публікації про екологічні проблеми, а надто про наслідки воєнних дій, виглядають похмурими та дуже серйозними.

У нас же серйозність ховається якраз поміж барв.

Сподіваюся, такий підхід допоможе залучити до вивчення проблеми не лише тих людей, які вже й так цікавляться екологічними проблемами, а й тих, які б оминули класичні, ілюстровані гнітючими фотографіями, журнали чи статті. Це формат, який зацікавлює сюжетом, провокує допитливість.

Розкажіть, із чого почався ваш інтерес до теми екології?

Думаю, як і в багатьох людей, мої екозвички тривалий час були на не надто високому рівні. Так, я ніколи не лишала сміття після пікніка, не вивізши його до смітника, і навіть намагалася базово сортувати усі свої побутові відходи. Але, тим не менш, не цікавилася екологічними проблемами надто сильно.

А минулоріч дівчата, з якими ми зараз створили комікс enWAR_mental, запросили мене ілюстраторкою до проєкту «Зелений офіс», у рамках якого було створено трекер екозвичок і серію роликів на цю ж тематику.

Таким чином, я не тільки попрацювала над цікавими ілюстраціями, а й отримала можливість переглянути деякі свої звички та покращити їх, що й зробила.

Як він трансформувався з 24 лютого?

Після 24 лютого… Ну, що тут сказати. Російське вторгнення вражає масштабами та наслідками, зокрема й екологічними. Окрім убивств та руйнувань, росіяни отруюють своєю зброєю й тілами землю, на якій нам жити, повітря, яким дихаємо, воду, у якій плаваємо і яку п’ємо, нищать тварин і рослини. І це все матиме дуже серйозні наслідки для нашої країни в наступні десятиліття. 

Але це не викликає в мене відчаю. Так само, як зараз українці роблять усе можливе, щоб перемогти у війні та відігнати росіян назад на їхні болота, так ми й після перемоги послідовно очищатимемо та «лікуватимемо» наші території. І в екологічному аспекті також. І любитимемо своє ще більше.

Після 24 лютого мій інтерес до екології став масштабнішим. А коли Наталя Ярошенко запропонувала проілюструвати комікс, я взялася за це, хоча створювати щось красиве в нинішніх умовах і буває важко. Однак українцям важливо привертати увагу до російського вторгнення всіма можливими способами, тож ми не здалися. Проєкт enWAR_mental — рупор, який дістався нашій команді. І, дивлячись на те, що ми зробили, можу сміливо сказати: ми проговорили свій заклик красиво. Тепер важливо, аби комікс прочитала якомога більша кількість людей. Тож читайте!

Дарина Линник, комунікаційна менеджерка проєкту:

Розкажіть, із чого почався ваш інтерес до теми екології?

Я завжди вважала, що потрібно дбати про навколишнє середовище і робити все можливе, щоб змінити свої шкідливі звички на благо нашої планети. Сферою екоактивізму та захисту довкілля цікавлюся вже більш як три роки. Я реалізувала кілька локальних проєктів, які підвищили екологічну свідомість жителів мого міста Ватутіне, що в Черкаській області. 

Але зараз ситуація ще більш критична: я розумію, що зменшення споживання м’яса, економія електроенергії або повторне використання речей — це просто ніщо в порівнянні з тим, як росія знищує наше довкілля. Тому цей проєкт — мій особистий маленький внесок у війну з росією на інформаційному фронті та боротьбу за право жити в чистому довкіллі.

Які складові проєкту, крім коміксу?

У рамках нашої діяльності ми висвітлюємо англійською та українською мовами випадки знищення росіянами довкілля України. Також досліджуємо та ділимося досвідом інших країн, які пережили війни, як вони відновлювали свою екосистему, поширюємо історії реальних іноземців, як вони та довкілля їхніх країн оговталися після воєн. Ми організовуємо та долучаємося до публічних подій, які підвищують обізнаність людей про вплив війни на довкілля України.

Наскільки масштабні ці наслідки для пересічного громадянина? Для країни загалом? Для світу?

За понад 9 місяців із початку повномасштабного вторгнення Україна зафіксувала понад 2200 випадків завдання шкоди довкіллю внаслідок воєнних дій. Попередня оцінка завданих довкіллю збитків уже перевищила 1419 млрд грн. За інформацією Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, унаслідок дій країни-агресора зазнали шкоди понад 3 млн гектарів українських лісів і понад 0,9 млн гектарів природоохоронних територій, а 600 видів тварин і 750 видів рослин та грибів перебувають під загрозою через військові дії. 

Я хочу чітко пояснити: будь-яка війна не є локальною, коли йдеться про довкілля. Екосистеми не можна розділити умовними кордонами, просто намалювавши їх на карті. Якщо природний баланс зруйновано в одній геолокації, згодом це обов’язково буде відчутно і в іншій.

Тому зараз уся світова спільнота має зосередитися на тому, щоб зупинити екоцид росії. Як це можна зробити? Поширюючи інформацію про це у своїх соціальних мережах, долучаючись до мітингів на підтримку України та роблячи пожертви в українські фонди, які допомагають військовим боротися з росіянами. 

На мою думку, зосередження лише на наших екозвичках щодо порятунку планети, ігнорування того, що росія цілеспрямовано знищує наші екосистеми, є спробою втечі від цих доленосних проблем.

Проєкт enWAR_mental здійснюється за підтримки Європейського Союзу в рамках Стипендіальної програми ЄС для лідерів громадянського суспільств країн Східного партнерства.

Ілюстрації Ярини Каторож

Рубрика: Полиця
Facebook
Telegram
Twitter