До журі фестивалю у Каннах вперше увійшла представниця України — режисерка Ірина Цілик, відома за низкою емоційних робіт, серед яких документальний фільм «Земля блакитна, ніби апельсин». Вона визначатиме найкращих у номінації «Золоте око».
Щоб висловити свою підтримку Україні, організатори фестивалю покажуть українські стрічки, а також підготували програму «Україна у фокусі». Розповідаємо про фільми, які цьогоріч представлятимуть Україну.
До основної програми фестивалю потрапили два українські фільми:
Соціальна драма «Бачення метелика» режисера Максима Наконечного
Фільм розповідає про українську аеророзвідницю, яку взяли в полон терористи так званої ЛДНР. Їй вдалось потрапити на волю, та чи вдасться їй побудувати мирне життя на руїнах душі? Співсценаристкою фільму стала Ірина Цілик. Стрічку продемонструють у секції «Особливий погляд».
Драма «Памфір» режисера Дмитра Сухолиткого-Собчука
Про сюжет цієї стрічки відомо небагато, крім того, що це переосмислення біблійної історії про Авраама через виражальні засоби грецької трагедії та з містеріями української Маланки. Стрічку показуватимуть у програмі престижного «Двотижневика режисерів».
Крім того, в межах Каннського фестивалю глядачі побачать такі українські стрічки:
Драму «Камінь. Ножиці. Граната» режисерки Ірини Цілик
В основі стрічки — роман Артема Чеха «Хто ти такий?». Бентежні 90-ті. Хлопчак знаходить друга в афганцеві, битому життям розвідникові, який не може дати ради своєму життю. Він передає підліткові власний досвід і водночас заново знаходить сенс для життя. Головну роль у фільмі виконує український письменник і музикант Юрко Іздрик. Стрічку продемонструють в межах Tallinn Black Night Festival.
Документальний фільм «Лимани. Битва за рай» режисера Сергія Лисенка
Національний парк «Тузлівські лимани» потерпає від браконьєрів, забудовників та дерибану. Ця історія про боротьбу активістів за шматочок природи. Фільм покажуть у програмі Docs in Progress.
Читайте також: 10 екранізованих мальописів: супергерої й не тільки
В українському павільйоні на кіноринку Goes to Cannes демонструватимуть:
Трилер «За склом» режисера Тараса Дроня
Вікторія — сильна жінка, яка звикла все робити сама. Вона не дозволяє собі бути слабкою. Тож, коли зникає донька, кидає все, щоб знайти її.
Комедію «Ти мене любиш?» режисерки Тоні Ноябрьової
Батьки Кіри розлучаються. Тріщить Радянський Союз, не витримує і їхній шлюб. Найважче доньці, болюче дорослішання якої проходить під час бентежних 90-х на руїнах колись цілком нормальної сім’ї.
Слухайте також: Плейлист пісень війни: сила, віра та біль
Містичний трилер «Демони» режисерки Наталки Ворожбит
Містерія з гоголівськими викрутасами. Росіянин, який опинився на Полтавщині, знаходить притулок в місцевої жінки. Однак все не так просто, як йому здавалося, адже Полтавщина — батьківщина гоголівської чортівні, з якою він тільки почав знайомитися.
Також у програмі фестивалю відбудеться прем’єра фільму «Маріуполіс 2» литовського режисера Мантаса Кведаравічюса, який загинув в Україні під час роботи над цією стрічкою.
Після початку широкомасштабного вторгнення кінорежисер повернувся до Маріуполя, щоб задокументувати військові злочини росії. Він загинув 2 квітня від рук російських окупантів. Фільм «Маріуполіс-2», над яким працював режисер, змонтували його колеги та наречена.
17 травня на відкритті 75-го Каннського кінофестивалю виступив Президент України Володимир Зеленський.
Свою промову Президент почав зі згадки про перший в історії людства фільм братів Люм’єр «Прибуття потяга», а також, що дебютний Каннський фестиваль мав відбутися 1 вересня 1939 року, але цій події завадила Друга світова війна.
Під час виступу Зеленський процитував «Великого диктатора» Чарлі Чапліна — одну з найбільших сатир на Адольфа Гітлера, та «Апокаліпсис сьогодні» Френсіса Форда Копполи.
«У 1940 році світ побачив непомітного хлопця, який був геть не схожим на героя, але виявився таким. “Великий диктатор” Чарлі Чапліна не знищив тоді реального диктатора, але завдяки йому кінематограф перестав бути німим. Кіно заговорило, і це був голос майбутньої перемоги свободи. Вже тоді, у 1940 році, з екранів прозвучало: “Людська ненависть пройде, і диктатори помруть, і влада, яку вони забрали в людей, повернеться до людей. І поки люди вмирають, свобода ніколи не загине…”».
Присутні на церемонії відкриття аплодували Президентові стоячи.
