Цю рецензію наша редакція підготувала ще в лютому, коли видавництво «Віхола» анонсувало черговий, п’ятий тираж книжки Каті Бльостки, який мав надійти у продаж у березні. Оскільки за своїм настроєм «Матера…» весела й жартівлива, публікацію відкладали спочатку через річницю розстрілів на Майдані, а відтак — через потік тривожних новин, які врешті змінились новинами трагічними. На жаль, більш слушний час для неї так і не настав, але ми переконані — щоб пережити цей важкий період, багато хто потребує, власне, емоційної розрядки, гумору і позитиву. Днями з’явилася у доступі аудіоверсія «Матери…», вихід якої був запланований на лютий, тож відтепер книжку можна ще й прослухати. Та спершу пропонуємо вам прочитати огляд на Тиктор медіа.
Не кожна мама, маючи чотирьох дітей, наважиться відверто транслювати свої неідеальні будні в інстаграмі на аудиторію у 135 тисяч підписників. Також далеко не кожна зможе похвалитися власною книжкою, продажі якої в Україні били рекорди протягом щонайменше пів року. Але знайшлася людина, яка поєднала в собі все це — Катя Бльостка. Оскільки скандали та ажіотаж не припиняли супроводжувати її «Матеру…» ще від самого анонсу, ми теж не оминули увагою цей бестселер і, прочитавши, розбираємося, в чому його феномен.
Хто is who
Катя Бльостка — гумористичний образ, під яким у соцмережах знають Катерину Баррелл. Українка родом із Рівненщини вже 8 років мешкає в Каліфорнії, де разом із чоловіком-американцем виховує чотирьох синів. Свій блог, з якого в результаті й народилася книжка, активно веде приблизно 3 роки. В ньому доволі іронічно, а часто — навіть пародійно, розповідає про реалії «неідеального материнства» і життя у США, а також надихає жінок відстоювати власні кордони, боротися з гендерною нерівністю, стереотипами, несправедливими суспільними очікуваннями тощо.
З початком повномасштабного російського вторгнення 24 лютого 2022 року Катя Бльостка активно використовує свій блог для підтримки України і долучається до волонтерського руху. Зокрема, блогерка провела на своїй сторінці благодійний аукціон із продажу 15 примірників «Матери…» з автографом, аби за виручені кошти придбати для ЗСУ бронежилети. Ініціатива зібрала необхідні $800 за лічені години.
Читайте також: Книжкова онлайн-полиця для дорослих
Книжкова онлайн-поличка для дітей і підлітків
Так звані «мамські блоги» в мережах не рідкість, тому щоб виділитися з-поміж багатьох, потрібні якісь тригери. Стиль Каті Бльостки — ексцентричний, вона розмовляє суржиком, не цурається матюків і пласкуватого гумору, корчить гримаси, щедра на самоіронію, називає себе матерою та намагається максимально справляти враження простої дівчини з народу.
Такий контент не всім до душі, але власну аудиторію Катя знайшла. І хоча час до часу в її профілі розгорталися міні-голівари з різних приводів (погляди на становище ЛГБТК+ спільноти, позиція щодо руху Black Lives Matter, ставлення до вазектомії), у гучних скандалах блогерка поміченою не була. Аж поки не вирішила написати книжку.
Новий український нонфікшн чи взагалі не література?
Подробиці скандалу навколо виходу «Матери…» переповідати не станемо. Каміння в Катю Бльостку та у видавництво, яке взялося її видавати, полетіло переважно через те, що книжка написана в такій же стилістиці, в якій ведеться блог: із суржиком, нецензурною лексикою та порушенням табуйованих провокативних тем. Позиція доволі моралізаторська, але консерваторів від літератури ніколи не бракувало.
Життєве кредо Катерини, яке вона також пропагує своїм підписницям, — «Не сприймати критику від людей, до яких би не звернулася за порадою». Тож авторка швидко обернула ситуацію на свою користь, і на хвилі гайпу інтерес до її книжки стрімко зріс.
Читайте також фрагмент із книжки «Лінія термінатора» Тетяни Стрижевської
Що ж врешті отримали читачі під обкладинкою цього скандального видання — гостро актуальний український нонфікшн чи бездарну писанину застряглої у вічному декреті жінки?
А отримали вони той самий блог Каті Бльостки, тільки на папері. Це не стало якимось новим форматом, адже на українському ринку відомі й інші кейси блогів, що стали книжками. Приклади найуспішніших — «Франческа» Доржа Бату та «Чуєш, коли приїдеш додому?» Юлії Сливки. Такі історії «вистрілюють» здебільшого завдяки особистому бренду блогера, який своїх підписників конвертує в читацьку аудиторію.
Очікувано читачі «Матери…» розділились на два табори. Перші — ті, хто нещадно критикує її за викличну форму, — переконані, що можна було про все описане розповісти й іншими словами у більш стриманій манері, не так зухвало і натуралістично. Другі — ті, які називають її «Біблією материнства» за зміст, впізнаючи себе чи не на кожній сторінці, — адепти правди-матки та «народиш — зрозумієш!».
Та все-таки з головним своїм завданням «Матера…» впоралася: вона привернула, хай навіть у своєрідний спосіб, увагу до багатьох табуйованих тем, які дуже актуальні для жінок, але замовчуються (часто і на жаль — самими жінками). Це і психологічний тиск на жінок у фертильному віці, і післяпологова депресія та її наслідки, і завищені суспільні очікування від вагітних та матерів, і згубні стереотипи щодо жіночого тіла після пологів. Питання варті уваги, і це одна з причин, чому книжку рекомендують прочитати також і чоловікам.
Читайте також фрагмент із книжки «Для стосунків потрібні двоє» Володимира Станчишина
Від двох смужок до першого класу
Переважну частину тексту в «Матері…» становлять раніше опубліковані дописи Каті Бльостки — короткі смішні історії про вагітність, забобони, пологи, грудне вигодовування, малюків, різноманітні халепи, з ними пов’язані, та інші дотепи, розміщені на сторінках книжки в хронологічному порядку і «розбавлені» стьобними віршами авторки. Увесь свій багатий материнський досвід вона вилила аж на 328 сторінках. Але оскільки формат книжки не великий, розділів — багато, а береги — широкі, її прочитання займе небагато часу.
Обіцяна анотацією «легка доза елегантних матюків» — скоріше, маркетинговий хід. Які матюки можна вважати елегантними? Загадка. А загальнозрозумілі у книжці справді є. І то в такій кількості, яку «легкою дозою» вважатиме хіба що люмпен. Та сама історія з гумором — очевидно, жарти Каті Бльостки навмисне приземлені для охоплення якомога ширшої аудиторії. Але їх наявність можна виправдати, судячи з відгуків читачів: багато хто полюбив книжку саме за можливість пореготати.
Доволі стандартно для блогерів, авторка трохи нагрішила на сторінках суб’єктивними порадами. Однак і справді цінних думок у книжці не бракує. Два найважливіші посили, що їх транслює «Матера…» — «Любіть себе, бо я вас кончу!» і «Все буде добре!». Вони стають дієвою психологічною підтримкою для жінок, які пройшли шлях «матери» або тільки починають його. Однак тих, хто ще не побував у цій шкурі, вона може навіть жахнути й відлякати надмірною натуралістичністю.
«Мінімізуй стрес. Знаю, що це не завжди можливо, бо зовнішні чинники від тебе не залежать. А от твоя реакція на них усе ж залежить саме від тебе, тому, як казала колись моя викладачка танців, нєрви в коробочку.
Зізнаюсь, оце “Не нервуй, тобі не можна” — мене бісило страшно. Особливо нервовою я була під час четвертої ходки. Тільки візьмеш курс на вагітне уміротворєніє, як, холєра, починається… Чоловік не може в холодильнику знайти двері, і взагалі, чого він уночі так голосно дихає? Оце сопе вночі, спати заважає. Молодший син на дивані намалював камаз. Красиво намалював. Правда, нутелою. Старший сів сракою в цю живопісь. Пес наблював на ківера, бо лизав банку з нутелою, яка була небрєжно забута митцем біля того самого дивану, а зараз умостився спати на твою любіму подушку і пердить так, що фіранки колихаються…
Ну, як тут бути спокійною? Га, питаю? Псіхуєш, заводишся. Держіть мене семеро, зараз матера вам всипле. Хоча в довагітний час із цього диванного Лувру я лише посміялася б, бо в хаті, де є маленькі діти, а тим паче якщо вони не обмежені у креативних проявах, таке буває досить часто.
То що ж допомагало мені заспокоїтися в такі дикі моменти, коли хотілося примінять легоньке насилля? Нагадування, що моє бажання крушить, лупить і тицять в очі фак зумовлене гормонами, якими кишить зараз мій організм. Гормони тому виною. Це не я, це вони. Саме через них вагітні жінки інколи стають трошки ку-ку і можуть плакати не те що над брудним диваном (це ще, повірте, вміняємо), а над почищеними мандаринками, бо, можливо, без шкурки їм, бідненьким, самотньо і холодно (про такий випадок я також знаю)».
Цікавий факт
Цифри, як відомо, говорять самі за себе, тому пропонуємо вам трохи цікавої статистики про книжку «Матера вам не наймичка, або Чому діти — це прекрасно…».
Загальна кількість проданих примірників станом на лютий 2022 року наближалася до позначки 35 тисяч. Із моменту старту передпродажу 6 серпня до виходу з друку 6 вересня, тобто всього за місяць, видавництво отримало 7 тисяч попередніх замовлень, з них 3 тисячі — у перший тиждень передпродажу. «Матера вам не наймичка» вийшла також в електронному та аудіоформаті.
