«Як дизайн спонукає нас думати» — це вихід за рамки очевидного і поверхового задля дослідження прихованих сигналів, які використовують дизайнери, щоб залучити аудиторію. Дизайн на будь-яких носіях застосовує комбінацію елементів — шрифтів, зображень, форм і кольорів, — щоб донести повідомлення, але це повідомлення також породжує думки та емоції, які не так легко сформулювати.
У книжці подано широкий спектр прикладів із різних галузей, зокрема видавничого, продуктового, цифрового й комерційного дизайну, і досліджено прийоми та інструменти, які дизайнери використовують для впливу на аудиторію й донесення неявних повідомлень. У кожному розділі книги досліджено різні настрої й поняття — від романтики до продуктивності, від гумору до витонченості. Результат — унікальне й захопливе, і для практиків, і для ентузіастів, уявлення про процес створення дизайну.
Пропонуємо для ознайомлення розділ із книжки, наданий видавництвом Arthuss.
Розділ 6. Вишуканість
Пригадаймо рівні сприйняття дизайну за Дональдом Норманом: вісцеральний, поведінковий і рефлексивний. Рефлексивний — найпотужніший і водночас найменш стабільний серед трьох, адже йдеться про усвідомлені думки, а не біологічні чи поведінкові реакції. Рефлексивний рівень ґрунтується на культурному навчанні, індивідуальному досвіді, системі переконань і цінностей. Гротескний малюнок викликає внутрішню реакцію, та згодом базовані на розумі рефлексії беруть гору й ви оцінюєте зображення як щось напрочуд вишукане. Тоді як одна культура цінуватиме чесний і прямий дизайн, інша вважатиме його нудним.
Нашу самоідентичність представлено рефлексіями. Кожен може осягнути те відчуття, коли ходиш до школи в жахливому вбранні, яке подобається твоїй бабусі. Нам може бути соромно взувати кросівки, придбані в стоковому магазині зі знижкою, якщо інші носять нове взуття Nike або Adidas. Ці процеси пов’язані з соціально-економічною цінністю, яку ми приписуємо продукту. Престиж, унікальність і витрати працюють на рефлексивному рівні. Власник вишуканого позолоченого годинника тримає його на видноті, аби предмет могли бачити гості. Саме раритетність і вартість годинника породжують цінність. Той самий годинник, що масово виготовляється з пластику і продається в Ikea, може бути таким самим красивим, та вразить гостей набагато менше.
Поширеним є помилкове уявлення про те, що дизайн — дарвінівський у тому сенсі, що з часом він удосконалюється. Дизайн справді дарвінівський, та з точки зору фактичної еволюції він є продуктом свого часу й місця. Те, що сьогодні ми приписуємо до культурного й естетичного, — продукт нашої історії та досвіду. Севрська ваза 1757 року вражає не менше, аніж колекція порцеляни Єви Цайзель, датована XX століттям. У XVIII столітті порцеляну могли собі дозволити лише найзаможніші. Французька аристократія цінувала розписану вручну та непрактичну в побуті севрську порцеляну. Володіти чимось таким витонченим, пишно оздобленим — і водночас геть непотрібним було ознакою справжнього багатства.
Гортайте також безплатні електронні видання на книжковій онлайн-полиці
Після Другої світової війни люди прагнули простоти, краси та комфорту — вишуканих предметів, що ними можна користуватися щодня. У 1955 році Єва Цайзель створила лінію кераміки для Hall China — Century Collection. Колекція поєднала те, чого хотів повоєнний споживач: елегантність і практичність. Вона творила, послуговуючись природними формами — найпоширенішою практикою після хаосу та руйнацій Другої світової. Кераміка Цайзель вишукана і чуттєва, водночас її можна мити і наповнювати соусом. Поціновувач робіт Цайзель може думати про севрську вазу як про щось надто пишне і непотрібне. Але правда і в протилежному: французький аристократ у 1757 році міг розглядати Century Collection як щось надто плебейське й не варте оздоби.
Схожу паралель можна провести з книгою як артефактом. Альбом Шаха Джахана (1630–1640 роки) не поступається красою сучасним виданням.
Як ми вже зазначали, у XXI столітті люди цінують ефективність, розум і стриманість засобів. Artiva Design віддав належне вищезгаданим в обкладинці A Lezione con A.G. Fronzoni («Урок із Фронцоні»). Книга втілює естетику дизайну, що суттєво відрізняється від вишуканого альбому Шаха Джахана. Витончений шрифт, вивірені квадратні пропорції та насичений чорний колір утворюють єдність і чистоту. Дизайн відображає цінності Фронцоні: «Повідомлення, чого б воно не стосувалося, має бути щирим, доречним і важливим».
Перехід від прикрашання до чистої функції непростий. Як і в будь-яких дизайнерських підходах, одне рішення трохи зміщує норму, потім інше, і, врешті, більшість віддає перевагу простоті та функціональності перед орнаментами. Луїс Салліван, один із найвідоміших архітекторів Америки, стоїть на роздоріжжі. Салліван вважається одним із перших архітекторів-модерністів. Він спроєктував будівлі, що слугують взірцем для американських хмарочосів. Та в 1960-х роках, за часів розквіту міжнародного стилю, архітектурні критики «закенселили» Саллівана. «Правильна» модерністська теорія піддала анафемі блискучі мережива його роботи.
Засновані на природних формах орнамент і візерунок Саллівана додали будівлям елегантності. Настінний трафарет для торгового залу Чиказької фондової біржі — це справжній візерунковий шедевр, у якому елементи переплітаються і грають зі світлом у кімнаті.
Модерністська теорія заперечує існування прикрас як таких. Але людей приваблює саме краса, а не голі порожні стіни. Рясно оздоблену рамку картини Жана-Огюста-Домініка Енгра «Принцеса де Брольє» виконано в стилі Людовіка XIII. Як і орнамент Саллівана, маньєристські форми включають позолочені квіти та лози з високим рівнем деталізації. Цей стиль рамки знаменував вершину витонченості у XIX столітті. Сьогодні хтось може назвати його нагромадженим і старомодним. Незалежно від style du jour, ми реагуємо на красиві форми інтуїтивно, але свідомі судження робимо саме на рефлексивному рівні.
