Маріуполь — найболючіша рана цієї війни: сплюндроване місто, тисячі загиблих та виживання на межі.
Студія Babylon’13 започаткувала цикл короткометражних фільмів, присвячених захисникам Маріуполя. Наразі опубліковані три епізоди.
«”Фортеця Маріуполь” — цикл фільмів, побудованих на відеодзвінках до воїнів, які зараз перебувають в оточенні в Маріуполі на “Азовсталі”. З початку облоги режисерка веде розмови з бійцями полку “Азов”, розкриваючи їхні портрети. Цикл розпочинаємо віршем Нави, записаним у бункері “Азовсталі”, де дівчина перебуває і зараз», — зазначають у Babylon’13.
Орест, голова пресслужби полку «Азов», перебував на «Азовсталі» від початку оточення Маріуполя. Напередодні свого виходу з вщент розтрощеного заводу, він зняв щемкий фільм-прощання з укріпленням, яке стало притулком для тисяч оборонців міста та чималої кількості цивільних.
«Маріуполіс» (2016)
Художній фільм показує життя міста, яка перебуває за кілька кроків від лінії розмежування. Воно мирне, а поруч — війна. Люди звикли до того, що поруч може просвистіти ракета, і не надають цьому великого значення.
Знятий литовським режисером Мантасом Кведаравічюсом, вбитим російськими окупантами в Маріуполі у квітні 2022.
Читайте також: Книжкова онлайн-полиця: що читати під час війни
Добірка фільмів «Маріуполь, я люблю тебе»
Короткометражні документальні фільми, зняті у 2017–2021 роках, демонструють Маріуполь у його повсякденності.
«Я і Маріуполь»: режисер з Донецька Пьотр Армяновський говорить з місцевими про місто свого дитинства. «Ма» Марії Стоянової — діалог матері та доньки, знятий на телефон. «Територія порожніх вікон» та «Діорама» уродженки Маріуполя Зої Лактіонової показують, як війна змінює місто, додає йому зморшок і ран.
«Земля блакитна ніби апельсин» (2020)
Життя серед постійних обстрілів поблизу лінії фронту. Здавалося б, якою може бути родина, яка вже шість років має таку реальність? А вона може бути по-справжньому щасливою, радіючи кожному дню, який нікого з них не забрав. Ганна та її четверо дітей показують, що війна — це не тільки смерть, а й життя.
Фільм зняла режисерка Ірина Цілик.
«Зошит війни» (2021)
Воєнна хроніка, знята безпосередньо українськими військовими та добровольцями. Читач ніколи не знає, коли обірветься запис. І чи живий ще той, хто його робив. «Зошит війни» — ніби мандрівка в інший світ, де все відчувається гостріше, де життя має особливу вагу.
Створений режисером Романом Любим.
«Погані дороги» (2020)
Пошрамовані війною дороги, понівечені життєві стежини. П’ять історій, які могли б розвинутись інакше, якби не свавільне порушення кордонів — державних та особистих. Трагедія війни накладається на особисті трагедії і творить плетиво поганих доріг.
Знятий режисеркою Наталкою Ворожбит.
Слухайте також плейлист пісень війни
«Поза зоною» (2018)
Люба — кондитер, її дні минають серед солодощів. Та на душі в неї несолодко, адже її син — на війні, і зв’язку з ним немає. Жінка вирушає на його пошуки, бо вже не може чекати на примарну звістку.
Фільм Нікона Романченка.
«Поїзд Київ — Війна» (2020)
Між Києвом і Костянтинівкою на Донеччині не така велика відстань. Хоча вона здається безмежною, бо в Києві тихо, а в Костянтинівці добре чути роботу артилерії. Вона надто близько до лінії розмежування, надто далеко від миру. Та кожен пасажир цього поїзду хоче прибути туди, де немає війни.
Фільм знятий Корнієм Процюком.
«Війна химер» (2016)
Доброволець, вцілілий, зранений душею. Вона намагається шукати відповіді, сенс, дістатися до суті. Він бачив багато смертей, вона — безліч руйнувань. В цих двох забагато ран, та все ж вони намагаються будувати щось нове на руїнах війни, відверто розмовляючи про почуття.
Фільм Анастасії та Марії Старожицьких.
«МІФ» (2018)
Неймовірний голос, величезний успіх. Йому аплодували тисячі поціновувачів мистецтва. Василь Сліпак — оперна зірка світового масштабу. Коли на його землю прийшов ворог, він залишив сцену Паризької опери та став воїном, захисником України. МІФ — його позивний, цей фільм — історія його славетного життя.
Фільм Леоніда Кантера та Івана Яснія.
«Кіборги. Герої не вмирають» (2017)
Донецький аеропорт — ласий стратегічний об’єкт для російських окупантів. Саме він стає ареною запеклої сутички. Боронять летовище мотивовані добровольці, кадрові військові та мобілізовані, які понад все прагнуть бути в іншому місці. Вони такі різні, але тепер мусять бути однією командою, адже від цього залежать життя кожного з них.
Фільм створений Ахтемом Сеїтаблаєвим.
«Черкаси» (2019)
Останній український корабель у Криму. Мінний тральщик «Черкаси», що належить до українських ВМС, опиняється у пастці, та не визнає наказів окупаційної влади Криму. Поки інші майже без спротиву переходять на сторону сильнішого ворога, тут екіпаж вирішує по-іншому. Вони боротимуться, поки зможуть.
Фільм Тимура Ященка.
«Добровольці божої чоти» (2015)
Люди витримали, не витримав бетон. 242 дні героїчної оборони Донецького аеропорту, який мав опинитися за лінією розмежування. Оборонці не здалися, а ворогам не вдалося взяти стратегічний об’єкт, тільки знищити, зрівняти з землею.
Фільм знятий Леонідом Кантером та Іваном Яснієм.
«Атлантида» (2019)
Спроба зазирнути у майбутнє, у 2025 рік. Україна перемогла у війні з росією та повернула собі всі свої землі, однак на територіях так званих ЛДНР, які стільки перебували в окупації, жити неможливо. Суцільна руїна. Тільки для когось вона може стати початком нового життя.
Фільм Валентина Васяновича.
Фото на головній: Дмитро «Орест» Козацький
Читайте також про українські фільми на Каннському кінофестивалі
