Упродовж жовтня-грудня Український інститут книги в межах року відзначення 150-річчя від дня народження Лесі Українки реалізовував проєкт «Мандрівний літературно-мистецький фестиваль “Подорож із Лесею до моря”». Його мета — переосмислити постать Лесі Українки, зробити її образ цікавим для сучасної молоді. А також показати відому письменницю крізь призму відчуттів та емоцій її однолітків, які живуть у наш час.
На каналі УІК у Youtube показали документально-поетичний перформанс «Я — Леся». Цю виставу створили луцький театр «ГаРмИдЕр», акторки театральної майстерні «ДогориДриґом» Христина Томашевич, Вікторія Теслюк, Єлизавета Голоскокова, Анна Лахай, Аніта Шараєвська, Вікторія Марчук та команда мистецького об’єднання «Стендаль».
Відеопрем’єра постановки відбулась у грудні спеціально до Національного тижня читання. Завершальним етапом проєкту стала (НЕ)лекція «Як театр розкриває теми і розрулює проблеми» від режисерки постановки Руслани Порицької. (НЕ)лекцію прочитали для педагогів, керівників аматорських театрів та драматичних гуртків.
Якою була реалізація проєкту «Подорож із Лесею до моря», що довелось змінювати у процесі та яке він матиме продовження, читайте у матеріалі.
«Не постамент, а подруга». Вистава про юну Лесю
«Я — Леся» — вистава, в якій героїням не доводилося грати когось. Акторки, яким 15–17 років, занурювались у світ Лесі Українки та провели глядачів крізь її дитинство до дівочої зрілості та особистісного становлення. Дівчата на сцені показували насамперед себе, рефлексуючи на вірші, листи, спогади Лесі Українки. Вони стали співтворчинями вистави.
Режисерка перформансу Руслана Порицька розповіла, що коли починалась робота над ним, вони багато спілкувались з акторками. Разом перечитували листи й ранні вірші. Дівчата згадували схожі епізоди із власного життя, пригадували образи й асоціації, що найперше виникають при згадці про Лесю Українку, й відмовилися від них образів. Це і лягло в основу ідеї постановки.
«Саме акторки показали, що ця тема є актуальною для будь-якого покоління, і що Леся — не постамент, а подруга, з якою можна поміркувати, яка може надихати і мотивувати до дій, з якою можна поговорити на різні юнацькі теми», — зазначила на прем’єрі режисерка і сценаристка перформансу Руслана Порицька.
Вистава наповнена естетичними деталями, уривками з віршів та листів, моментами імпровізації з глядачами, пластичними рухами. Зануритись у тему, підібрати відповідні тексти допомагала кандидатка філологічних наук, доцентка кафедри української літератури ВНУ імені Лесі Українки Олена Маланій. Над пластикою акторок працювала Юлія Варченко.
Творці вистави взялись подолати стереотипні шкільні уявлення про Лесю та показати її живою та близькою сучасній молоді.
«Те, що вдалося юним акторкам під творчим керівництвом режисерки Руслани Порицької, — це свідчення свіжого, креативного погляду на постать письменниці крізь свідомість (та підсвідомість) ще зовсім молодих представниць покоління Z — покоління інтернету та сучасних технологій», — каже Олена Маланій.
Працюючи над виставою, вдалося знайти спільності між дівчатами з XXI століття та Лесею Українкою, яка жила наприкінці XIX – на початку XX століття, і представити як для дорослого глядача, так і для школярів.
«Документально-поетичний перформанс «Я — Леся» — це своєрідне поєднання поколінь через століття. Через заглиблення у життя юної Лесі Українки таким же юним акторкам вдалося знайти спільності й полюбити Лесю», — каже Руслана Порицька.
Прокотити перформанс хвилею по Україні за допомогою Youtube
Як розповіла продюсерка проєкту Елла Яцута, від початку проєкту планували, що трупа проїдеться містами, які згадані у збірці Лесі Українки «Подорож до моря». Однак у зв’язку з червоною зоною та суворими карантинними обмеженнями організатори змушені були відмовитись від цієї ідеї. Тож взялись створити відеоверсію вистави, щоб показати її у максимальній кількості міст вже не тільки за маршрутом Лесі Українки.
У такий спосіб за сприяння Українського інституту книги вистава з’явилась на Youtube. Команда поставила на меті створити відео, яке стане не просто цікавим для перегляду. А також корисним для школярів та педагогів в межах вивчення творчості Лесі Українки у шкільній програмі. І мотиваційним — для переосмислення постатей різних творців української літератури.
«Відеоверсія була створена для того, аби прийти з нею в кожний куточок країни. Зараз команда Мистецького об’єднання «Стендаль», команда театру «ГаРмИдЕр» намагається знайти можливості. Хочемо таки здійснити тур за маршрутом збірки «Подорож до моря», щоб вона була показана не лише у відеоверсії, а й наживо в театрах, бібліотеках, навчальних закладах. Ми відкриті до співпраці, тому цікавлять не лише міста, згадані у збірці, а й ті, де знайдуться організатори, що бажають показати своїй аудиторію ось таку Лесю», — каже Елла Яцута.
Тож наразі є відзнятий варіант вистави, який знаходиться у вільному доступі на Youtube. А також є варіант, спеціально розроблений для офлайн показу. За умов сприятливої епідемічної ситуації він може з’явитись на сценах у різних куточках України.
Читайте також: Якби класики шукали роботу: редакторське резюме
На допомогу шкільним урокам літератури
Проєкт «Подорож із Лесею до моря» — це можливість поспілкуватись із підлітками, студентами молодших курсів. А також дати вчителям, викладачам, тим, хто працює з підлітками, інструмент «оживлення» письменниці.
Як розповіла начальниця відділу промоції читання Українського інституту книги Анастасія Ярошик, такими проєктами УІК прагне налаштувати літературний діалог між учнями середньої та старшої школи, освітянами та всіма, хто працює з молоддю.
«Ми мали на меті познайомити старших школярів з іншою Лесею Українкою — не жінкою-ідолом, а Лесею – сімнадцятирічною дівчиною, чиї особисті та громадянські болі перегукуються з міркуваннями і проблемами сучасних підлітків», — зазначила Анастасія Ярошик.
Завершальним етапом проєкту у співпраці з Українським інститутом книги стала (Не)лекція від режисерки та співтворчині вистави Руслани Порицької. Вона поділилась досвідом підготовки вистави та своїм прикладом узялась надихнути педагогів та молодіжні колективи на схожі проєкти.
На онлайн-подію кликали керівників та викладачів дитячих театральних студій і драматичних гуртків, режисерів аматорських театрів, педагогів-організаторів, викладачів та тренерів. Тих, хто дбає про розвиток та корисне дозвілля підлітків та молоді.
Читайте також: Тут був Лан. Тут жив Бруно Шульц
Саме ідею «спілкування з великими» через ракурс спільності та момент олюднення режисерка Руслана Порицька пропонувала використовувати при вивченні та промоції біографій та творчості українських письменників.
«Дослідження теми і використання результатів при створенні театрального проєкту — це цікавий та ефективний шлях. І наша команда щаслива поширити цей досвід, завдяки підтримці Українського інституту книги, через відеоверсію вистави та інструкції із творення подібного матеріалу», — зазначила режисерка вистави Руслана Порицька.
Тож за підсумком проєкту команда створила цілий інструментарій для освітніх закладів, який допоможе змінити уявлення школярів про постаті українських письменників. На прикладі Лесі Українки луцькі театрали показали, що вкорінені шаблони, стереотипи та штампи, законсервовані у шкільних підручниках та навчальних програмах, можна розвіяти. А образи українських класиків достойні викликати зацікавлення в підлітків. Варто лише змінити ракурси та дозволити молоді вивчати літературу крізь призму себе.
Фото: Людмила Герасимюк
