Розпитали творчу команду проєкту Old School Ukrainian Funk — Філа Пухарєва, Андрія Литвинка, Ольгу Стеценко, Вадима Королюка, Дмитра Растворцева й Альберта Цукренка про те, звідки виник і у що переріс їхній інтерес до естрадної музики, про її цінність для сучасного слухача, роботу над матеріалом для концерту-перформансу і чого очікувати 4 травня.
«Треба написати так, як би про “Смерічку” в той час написав журнал Rolling Stone»
Філ Пухарєв, автор проєкту «Плейлист української естради»
Як виник інтерес
Українська естрада від початку не була моєю спеціалізацією в музичній журналістиці. Я починав писати про сучасну українську музику.
Але багато чого знав, багато за чим стежив, цікавився і тим, що було в минулому. Та ось цей естрадний вайб несвідомо був завжди зі мною. Можна сказати, з народження, тому що я народився в Чернівцях, а це — епіцентр усього естрадного руху, який почався у 1970-х насамперед завдяки Володимиру Івасюку. Я ріс у місті, де всі вулиці просотані цією музикою, там її відчуваєш під шкірою.
Та я не віддавав цьому належне. Коли почав слухати актуальну сучасну музику, я, звісно, як усі меломани, морщив носа на такі речі. Тоді в моєму розумінні естрада була на рівні чогось застільно-підстільного, горілчаного і з огірком. Та з віком я почав дивитися на неї інакше.
Фільм «Вусатий фанк», який вийшов у 2021-му році, не те щоб відкрив очі на темний бік української естради, він надихнув мене більше копати й цікавитися цією темою. А це якраз був ковідний період, тобто в мене був вільний час і я думав, чому ж його присвятити. Вирішив, що зроблю канал в Telegram, тому що фільм показав картинку загалом, але цю тему можна досліджувати нескінченно.
Я ріс у місті, де всі вулиці просотані цією музикою, там її відчуваєш під шкірою
Читайте також матеріали проєкту «Плейлист української естради»
Особливості української естради 1970-х
На той момент я вже багато чого переслухав, зокрема зі світової музики 1960–1970-х. Маючи цей багаж за плечима, слухаючи українські ВІА 1970-х, я розумів, що там присутні ці впливи, тільки вони, скажімо так, більше завуальовані. Ми розуміємо, у якій країні тоді жили українські музиканти, що багато чого просто не можна було, але воно там є.
Ближче до 1970-х, коли вже з’являються вокально-інструментальні ансамблі та стає більш відчутним уплив рок-музики на їхню творчість, з’являються люди, які самі собі режисери. Тобто вони і співають, і пишуть тексти та музику. Чудовий приклад — Тарас Петриненко й ансамбль «Візерунки шляхів». Але на першій і єдиній платівці «Візерунків шляхів» тільки одна авторська пісня Тараса Петриненка. Чому? Перед гуртом поставили умову: «Або ви співаєте офіційних композиторів, або ми не видаємо платівку».
Їм довелося прогнутися, тож половина треклиста — музика і слова офіційних спілчанських композиторів. Але вони викрутились і прописали такі фанкові аранжування, що навіть пісня про Щорса звучить як ядрьона фанкуха — з перкурсією, з духовою секцією, у стилі Earth, Wind & Fire та інших фанк-гуртів.
Фільм «Вусатий фанк» надихнув мене більше копати й цікавитися цією темою
Про канал ПЛАЙ
Коли я створював цей канал, ставив собі задачу не стільки дістати інформацію із дна забуття, скільки інтерпретувати її для сучасного покоління читачів. Тому що всі статті про естраду та естрадних музикантів, які я знаходив, були написані пафосною радянською мовою, нецікаво і не співвідносно з нинішнім часом.
Тому в постах я намагаюся додавати сленгові словечка, терміни із закордонної музики. Я уявляю собі: треба написати так, як би про «Смерічку» в той час написав умовний журнал Rolling Stone. І так з’являються тексти.
«Якщо американський фанк про секс, то український — про кохання»
Андрій Литвинок, автор ідеї проєкту Old School Ukrainian Funk, ударник гурту МОВА
Що таке фанк
Фанк для мене — музика пристрасті й кохання. Музика руху і танцю. Музика афроамериканців.
При згадці про цей американський стиль виникають асоціації із чудернацькими рухами, моторною ритмікою, сміливі вбрання різних кольорів. Узагалі немає якихось стандартів, головне — яскраво, святково!
Сама назва «фанк» походить від слова fun — розвага. Хоч фанку вже не одне десятиліття, він досі молодий і головний на світовій сцені, він лежить в основі багатьох сучасних стилів: r’n’b, хіп-хопу, поп- і навіть рок-музики. Звичайно, спершу в пам’яті виринають 70-ті й гурт Tower of power, за нотами драмера якої я вчився грати на барабанах. Вважаю його одним зі своїх учителів (хоч він про це і не знає). Дійсно, щоб бути актуальним драмером, у сучасному світі треба знатися на законах жанру funk.
Фанк — музика пристрасті й кохання
Коли виник інтерес
Українську естраду я ще встиг чути з телевізора, коли був малий. Що стосується ідеї грання цієї музики, то першим… дзвіночком, тригером, натяком став фільм «Вусатий фанк», що з’явився не так давно і розкрив тему — розказав про потужний рух, який існував в Україні й наробив багато шуму по всьому совку і за кордоном.
Потім з’явилися збірки на ютубі, діджейські мікси, які звучать ну просто чудово. Познайомився з нідерландським колекціонером вінілу, який розповів мені, що де б він не був в Україні, завжди йде на барахолки і шукає там український фанк. Й інколи знаходить справжні скарби. При цьому говорить він про це завжди як золотошукач про золото — з легким шалом в очах і тремтінням у руках. А потім виникла ідея. Я ж маю великий досвід гри в кавер-гуртах, вчився грати на барабанах, вивчаючи американський фанк, тож урешті все склалося.
Слухайте також Пісні Перемоги. Перепрошивка
Яким був український фанк
Якщо американський фанк про секс, то український — про кохання, про почуття. І ці почуття абсолютно щирі й абсолютно чисті. «Далека мила» — не про sex machine, це про високе. Думаю, що воно і без совка було б високим, але через цензурні обмеження тогочасна українська музика зазнала певних деформацій.
«Далека мила» — не про sex machine, це про високе
Улюблені пісні
З усього, що нам довелося дослідити, а потім зіграти, улюбленими є: «Запроси у сни» у виконанні Софії Ротару, «Я не сумую за тобою» у виконанні Назарія Яремчука і вогняний фанк «Несла дівчина воду» від ВІА «Водограй». Ці пісні надзвичайно потужні й «фірмові». ABBA, Boney M., Том Джонс, Баррі Вайт — от на яку полицю потрапляють ці твори. Це невмируща класика, база, яка б мала бути в генетичному коді українця.
Узагалі в усьому тому періоді відчувається важка рука (чи нога) москви, що лежить на горлі української пісні. Імперія намагалася створити образ беззубої, миролюбивої, пацифістичної України, що співає ліричних пісень, хліб, сіль та й по всьому. Щоб навіть у музиці не було надто різких рухів і гучних звуків. Тихіше за воду, нижче за траву. Але цей драйвовий фанк навіть не показує, а лише натякає, яка енергія зберігається всередині. Ми хочемо хоча б «заднім числом», але зняти ногу з горла цих пісень. Вивільнити цю енергетику.
У чому цінність музики тієї епохи
Кожна хороша пісня має право бути почутою і відомою. А дуже хороша — тим паче. Цінність у тому, що вони поза часом. Вони ніколи не стануть поганими. Ні в яку майбутню епоху. Їхня і наша трагедія полягає в тому, що ми їх не знаємо.
Джеймс Браун давно в могилі, але його доробок працює на всю потужність. Реп, хіп-хоп — прямі нащадки фанку. Це є творчий продукт народу, його творча валіза. Пісні Джеймса Брауна вважають за честь співати або використовувати його музику як семпли всі американські й світові поп і рок-виконавці. Джеймсом Брауном просякнута вся американська попмузика.
Культура, що не мала голодомору і репресій у своїй історії й розвивалася природно. Початково RAP — це Rhythmical American Poetry, а тепер це доробок людства. Українські пісні того періоду теж варті того, щоб бути знаними і улюбленими. Прекрасні пісні того періоду, мусять сказати своє слово, зайняти своє місце у світовому контексті й продовжити справу музичних традицій у нових поколіннях.
«Олю, я так хотів зробити те, що зробили ви»
Ольга Стеценко, фронтвумен гурту МОВА, солістка, гітаристка
Про роботу над репертуаром
Коли ми почали збирати матеріал, у нас чотирьох горіли очі. Я їздила до Львова, вмикала львів’янам записи і вони питали: «Це що, Led Zeppelin?». Кажу: «Ні, це — ВІА «”Смерічка”». У відповідь: «А чому ж це пройшло повз нас?!». Це питання стало для мене мотивацією знайти, а й справді — чому?
Це музика зі складними партіями — і гітар, і басу, і в вокалі. Нам вона настільки подобається, що не виникало сумнівів на кшталт «Може, це нікому не треба? Може, треба вчити більш приземлені пісні, які крутять по радіо і за які будуть платити гроші на корпоративах?» Віра і впевненість присутні із самого початку. Ми були натхненні, ділилися одне з одним, коли знаходили щось нове.
З ідей кожен приносить щось своє, бо вона кожному близька — Андрій драйвове, я більш ліричне, ніжне, Вадим і Мар’ян працюють зі структурою.
Це музика зі складними партіями — і гітар, і басу, і в вокалі
В основі репертуару МОВИ — композиції, оригінали яких були створені українськими вокально-інструментальними ансамблями в першій половині — середині 1970-х років. Зараз, коли є великий попит на українське, всі намагаються писати нову музику, вплести щось патріотичне. Складається враження, що українська естрада 1970-х — як двері, що були відчинені, але ніхто туди не дивився. Мовляв, це старе, це вже було..
Якось після концерту сім’я підійшла сфотографуватися, і хлопчик років тринадцяти каже: «Олю, мені так подобається музика, яку ви граєте». Йому тринадцять, і ця дитина вже має смак. Батьки кажуть: «Ми цієї музики не знаємо, а її слухали наші батьки».
Нам не раз писали колеги-музиканти: «Олю, я так хотів зробити те, що зробили ви. Ми планували, почали вчити пару пісень і закинули. А потім прийшли на ваш концерт, почули, наскільки все зіграно, який у вас рівень, і вже не робитимемо цього. Радіємо, що це місце зайняли ви».
«Я не думав, що щось схоже є і в нас»
Вадим Королюк, гітарист гурту МОВА
Чим цікава українська естрадна музика 1960–1980-х
Я досі не можу усвідомити, що музика такого рівня писалась у нас — за формою композиції, побудовою, гармонією, мелодією, аранжуванням. У старшій школі я захоплювався музикою 1960–1970-х. Але не українською. У підсвідомості вже тоді заклалось, що мені подобається трошки сирувате звучання, не таке «вилизане», як у сучасних артистів. Воно звучить більш живим, наче дихає. Адже тоді не було комп’ютерів, музиканти приходили на студію, і їм потрібно було за два-три дублі записати матеріал на плівку.
Йдеться про The Rolling Stones, Skins, The Who, The Yardbirds та інших. Але я не думав, що щось схоже є і в нас. І що цікаво, це щось схоже — не більше як рок, як у згаданих виконавців, а більше як фанк, попмузика.
Я досі в шоку, що там відбувається, це гарно грати, і мені як музиканту корисно. Якщо ти у квартеті, гітара — такий інструмент, яким маєш грати за цілий оркестр.
У квартеті гітара — інструмент, яким маєш грати за цілий оркестр
«У цій музиці головна емоція — протест»
Мар’ян Карпінський, басист гурту МОВА
Мені здається, що в цій музиці головна емоція — протест. Люди протестували проти нав’язаного режиму. Одна з можливостей висловити спротив — це, власне, музика.
«Фішка» висловлювання протесту в музиці — його можна заховати так, щоб ніхто цього не зрозумів, тим самим забезпечивши собі відносно спокійне життя. Навіть у піснях про кохання присутній протест, бо любов тут — це також любов до батьківщини.
«Айдентику можна побудувати на виразному й унікальному шрифті»
Дмитро Растворцев, дизайнер проєктів Old School Ukrainian Funk і «Плейлист української естради», а також айдентики Тиктора і гурту МОВА:
Про візуальний стиль проєктів
Айдентика — це ідентифікація. Ідентифікують за виразними рисами. Моя сильна сторона — шрифти. Тож айдентику можна побудувати на виразному й унікальному шрифті. Що я й зробив, створивши DR Funk Not Dead. А після 4 травня (коли мине захід), щоб шрифт не валявся без діла, його можна буде завантажити і використовувати всім охочим.
На створення айдентики мене надихнула візуальна стилістика обкладинок музичних платівок 1960–70-х. Там само черпав ідеї для створення шрифту.
«”Червона рута”» у розмірі 5/8 — як вам таке?»
Альберт Цукренко, лектор-перформер проєкту Old School Ukrainian Funk
Про зміст концерту-перфомансу Old School Ukrainian Funk
Old School Ukrainian Funk — словосполучення, яке здалося б вам абсурдним ще років п’ять тому. А зараз багато хто вже і зрозуміє назву, і чув самі пісні.
«Фанк радянської України» — звучить ще екзотичніше. Підбірки з такою назвою ще в середині 2010-х викладали в Youtube і Soundcloud учасники одеської діджей-групи C.J. Plus.
«Вусатий фанк» — варіант, запущений у маси автором однойменного фільму, вініловим дигером Віталієм Бардецьким. Тобто маємо культурний феномен із далекого минулого, який виокремлено і брендовано зовсім нещодавно, та який став модним і трендовим на наших очах. На концерті-перформансі Old School Ukrainian Funk будемо розбиратися із цим феноменом. Я ставитиму фрагменти пісень і пояснюватиму, що ми чуємо. Чи це справді фанк? Чи український він? Наскільки він радянський? Врешті, чи достатньо він вусатий?
Але це не буде нудна лекція, тому що…
Про форму
Лекція-дискотека. Саме так. Я гуглив, досі такого не робив ніхто. По-перше, я проведу цю лекцію пританцьовуючи. По-друге, танцюватимете і ви. Бо це буде все-таки більше концерт, ніж лекція: головною в цей вечір буде музика. Музика у виконанні гурту МОВА — колективу, який виконує шедеври «старого українського фанку» рідкісно культурно: з розумінням і повагою до оригіналу і водночас по-новому переосмислюючи його. «Червона рута» у розмірі 5/8 — як вам таке? І повірте, під це можна (і треба!) танцювати.
Гурт МОВА виконує шедеври «старого українського фанку» рідкісно культурно: з розумінням і повагою до оригіналу і водночас по-новому переосмислюючи його
Проєкт створений у межах реалізації проєкту ZMINA 2.0 «Субгранти для культурних проєктів» фонду ІЗОЛЯЦІЯ за фінансової підтримки Європейського Союзу
Портрети Філа Пухарєва і Дмитра Растворцева надані героями, фото Альберта Цукренка авторства Насті Телікової, фото учасників гурту МОВА — Софія Нестеренко / UnderWu
28 червня о 19:00 у Києві, у Затишному дворику МЦКМ (Алея Небесної Сотні, 1) відбудеться концерт-перформанс Old School Ukrainian Funk за участі шоумена Альберта Цукренка і гурту МОВА.
Це мультимедійний триб’ют-проєкт, що містить кавер-композиції на українські фанк-пісні 1970-х і естрадні гіти 1960–80-х років у виконанні гурту МОВА, та перформанс дослідника української естрадної пісні, музиканта і шоумена Альберта Цукренка («Хамерман Знищує Віруси»).
Київський гурт МОВА виконає шедеври тієї епохи в оригінальному звучанні та відкриє слухачам їхнє багатство. Шоумен Альберт Цукренко презентує перформанс, присвячений найпопулярнішим гітам української естради 1960–80-х. Гості почують як про «Намалюй мені ніч», що в усіх на слуху і підкорила мільйони сердець у TikTok, так і про пісні, нова хвиля зацікавлення якими ще попереду, — «Коло млина калина», «Зачекай», «Дівчино мила».
