Науково-популярне дослідження Нільсона Бюттнера «Ієронім Босх. Видіння і кошмари» вийшло у видавництві Фабула у 2022 році. Це видання розкриває читачам не тільки деталі життя і творчості Босха, а й пояснює та інтерпретує його сюрреалістичні роботи. Ким він був: головним середньовічним творцем бісівщини чи набожним членом Братства Богоматері?
Художник із міста Ден Бос
Босх — це псевдонім, справжнє імʼя митця, про якого мало відомо і багато вигадано — Ієронім ван Акен. Цей непересічний чоловік, якого визнали генієм ще за життя, народився в Нідерландах, у «золоту добу» голландського живопису. Точну дату народження встановити не можна, як і дату смерті, до речі.
Тому біографи визначають період із 1450 до 1455 років як найбільш точний щодо дати народження митця. Для нас, читачів, важливо знати, що Босх народився в середині XV століття, а помер у першій третині XVI століття. Тому розквіт його творчості припадає на злам століть.
Босх — середньовічний маляр і це важливо в контексті розмови про його життєтворчість. Ієроніма згадано в міських документах, присвячених угодам і укладанню договорів купівлі нерухомості в рідному місті художника Ден Босі.
Тому дослідники погоджуються з тим, що Босх був багатієм, який походив із давнього малярського роду і все своє життя повʼязував із живописом.
«Щодо зовнішності Босха немає достовірної інформації, а вцілілі гіпотетичні портрети радше дозволяють дізнатися про його подальшу славу, ніж розгледіти обличчя. Попри те, що ми не маємо уявлення про його вигляд (хоча багато хто стверджував, що розпізнав риси художника в персонажах його картин)».
Від більшості всесвітньо відомих художників він відрізняється тим, що міг собі дозволити малювати те, що хотів і брати ті замовлення, що його по-справжньому цікавили та надихали. Тож маємо тепер вичерпний список зацікавлень художника і вцілілих у вирі століть картин.
Читайте також: Географія війни в Україні: очима митців
Творець бісівщини чи набожний член Братства Богоматері?
«Розмежування між духовністю і церквою у часи Босха не було».
Не можна забувати, що Ієронім Босх, попри те, що був багатим, відомим і популярним, жив у Середньовіччі. Тому якби перед нами був «творець бісівщини», то тогочасний люд не тільки закенселив би нещасного маляра й віддав би його в руки інквізиції, а всі картини «творця» знищив би.
Босх був вірянином як і всі люди того часу. Він мав гроші й міг дозволити собі стати членом Братства Богоматері, де збиралося відбірне товариство, а відверто кажучи те, яке могло запропонувати 6 гульденів за рік клубного «абонементу».
90% робіт Босха повʼязані з релігією, Богом і Біблією, що для його часу було не просто нормально — інакше й бути не могло. То звідки ж тоді назвисько «Творець бісівщини»? Усе просто — кожен біблійний мотив має в собі частину демонічного.
Щоб побачити добро, необхідно його порівняти зі злом, інакше людина не буде усвідомлювати суть добра, бо усвідомлення можливе лише завдяки порівнянню.
«Чимало творів Босха позначені впливом релігійних практик пізнього Середньовіччя і традицією зберігати пам’ять про померлих».
Так у доробку художника зʼявилися відомі полотна «Спокуса Святого Антонія», «Віз сіна» і «Сад земних насолод».
Творча манера Босха полягала в тому, що він створював зазвичай не одне полотно, а триптих — тобто три картини, повʼязані між собою сюжетно і буквально скріплені докупи.
Він не намагався йти проти системи
Середньовіччя — особливий час, який диктував свої умови. Босх не намагався йти проти системи чи якось її ламати. Він створює полотна, головними героями яких є Ісус Христос, Богоматір, святі й кати. Так зʼявляється ціла серія робіт, присвячена Страстям Христовим із кульмінацією — картиною «Розпʼяття з донатором» 1490 року.
«Скажімо, невелика картина “Розп’яття з донатором”. Персонажі мало чим відрізняються від стандартних зображень Розп’яття з донатором, популяризованих Рогіром ван дер Вейденом, який зазвичай відводив персонажам мінімум місця на передньому плані.
Під хрестом, на якому висить схудле тіло стражденного Христа, ми бачимо Марію в товаристві апостола Йоанна. Художник закликає співчувати як розіп’ятому Спасителю, так і вбраному в розкішні шати донатору, що стоїть навколішках з правого боку».
У читача чи споглядача картини одразу виникає питання: хто такий донатор і чому він зображений на полотні «Розпʼяття»? Донатор — це той, хто пожертвував храму, Братству Богоматері чи священнику, кругленьку суму, за яку він опиняється на картині (майже іконі).
Більшість імен цих добродіїв канули в Лету, але їхні фігури досі прикрашають середньовічні полотна й нагадують про церковний бізнес цього часу. Одразу зʼявляється в памʼяті чарівна можливість відкупитися від своїх гріхів, коли священники не гребували хабарями в імʼя Господа.
Священнослужителів, до речі, Босх висміює на рівні з грішниками й часто зображує монахів і монахинь як найбільших розпусників, ледарів та ненажер.
Прихований символізм
Картини Босха хвилюють поціновувачів мистецтва й понині. Його роботи представлені на постійних виставках у Мадриді, Відні, Копенгагені та багатьох інших центрах європейського мистецтва.
«В епоху Середньовіччя була поширена тенденція мислити аналогіями, образами, символами. Поза сумнівом, розуміння символічного змісту картини передбачало наявність певних знань, але символізм у жодному разі не був прихованим. Зрештою, чимало подібних творів були в публічному доступі — на міських мурах чи в церквах».
Для сучасних людей картини Босха незрозумілі, чудні, дивні, сюрреалістичні. Але в час Босха не було сюрреалізму, а от символізм був дуже поширений серед народу. Тому кожна картина Ієроніма Босха складена із символів, які людина того часу розуміла без труднощів. (Тут автор книжки наводить як приклад кліп Емінема й відсилання в ньому до подій 11 вересня 2001 року, які розуміють наші сучасники).
Босха люблять за картини, які можна розглядати годинами, сміятися з голих людей, дивних тварин, вигадливих ландшафтів. А для Босха вони були нормою, у цьому символізмі та демонарії художник і жив.
Не біблією єдиною
Серед близько 30 картин, авторство яких приписують Босху, є два цілком світські полотна. Це «Видалення каменя глупоти» і «Фокусник». Ці картини називають фарсами, бо їхні сюжети побудовані на основі голландських жартів та історій про «лікарів», які видаляють камінь дурості, й вуличних шарлатанів, що обкрадають простий люд.
Із великою майстерністю та іронією Босх висміяв на полотнах ці проблеми середньовічного суспільства і дав змогу побачити, як жили люди того часу.
Ієронім Босх досі залишається одним із найтаємничніших художників у світі, навколо нього витає безліч легенд. Це пов’язано передусім із тим, що митець жив п’ять століть тому і більшість матеріальних свідчень його існування за цей час зникли. Проте нам пощастило бачити і надихатися вцілілими картинами митця, а це велика радість.
«Так склалося, що численні інтерпретації й трактування витримали випробування часом і злилися в єдине ціле з фантастичними продуктами творчої уяви Босха, які стали частиною сучасної масової культури.
Його гібридні істоти оживають у коміксах і 3D-версіях, що продаються на популярних «середньовічних ринках». Роботи художника загальнодоступні — їх легко знайти в інтернеті. Немає жодних сумнівів, що за останні п’ятсот років картини Ієроніма Босха не втратили своєї чарівності».
