Про жіночу фізіологію й тілесність у суспільстві дотепер існує безліч стереотипів, забобонів та упереджень. Третя у творчому доробку книжка Ольги Карі «Хрестик, або Дуже кривава книжка» — це відверта розмова про фізіологію жінки, з якою журналістка і письменниця прагне розвіяти ореол таємничости й страшної незвіданости довкола теми менструації.
Досвідчена репортажистка Оля Карі продовжує працювати з літературою факту, але тепер додає в неї багато приватного і сокровенного. «Хрестик, або Дуже кривава книжка» — це збірка репортажних замальовок та есеїв на табуйовану тему, підкріплена фактажем і додатковими посиланнями та щирим й експресивним стилем письма. А ще це — квінтесенція жіночих досвідів, у якій поєднуються особисті історії авторки та досвіди ще тридцяти жінок різних поколінь.
Книжка складається з дванадцяти розділів. Кожному з них передують цитати реальних жінок, які поділилися з Ольгою власними переживаннями, побоюваннями, спостереженнями та переконаннями щодо місячних, жіночого тіла і сприйняття себе.
Хрестик: життєвий тягар чи ще один евфемізм?
В одній із розповідей з’ясовуємо, звідки взявся «хрестик» у назві книжки. Він міг би означати досмертний хрест, який лягає на тендітні плечі кожної дівчинки, коли в неї з’являються місячні. Та насправді це — звичайна відмітка у класному журналі. Зі шкільної історії авторки дізнаємося про сміливу вчительку фізкультури Жанну Миколаївну, яка запропонувала дівчатам з Ольжиного класу зручний словесний замінник менструації — «хрестик». Ним фізкультурниця позначала тимчасове звільнення учениць від фізичної активності в «ці» дні.
Замовчування фізіологічних процесів у жіночому організмі й уникання розмов про менструацію стигматизують жінку. Саме тому Ольга Карі наполягає називати речі своїми іменами:
«Треба бути справжнім Дамблдором, щоб уголос іменувати “Того-кого-не-можна-називати” Волдемортом. І по-справжньому сильною жінкою, щоб усвідомити: “хрестик” — це всього-на-всього шкільний евфемізм, а не довічний хрест менструальної мовчанки, який жінкам належить тягнути на собі аж до кінця існування Всесвіту».
Проти міфів та упереджень
«Хрестик» продовжує тему похмурих 90-тих із попередньої книжки письменниці «Компот із патисонів». Та якщо в «Компоті…» авторка розповідає про виклики, з якими стикалися українці в різних сферах життя — тотальне безгрошів’я, кількарічні борги по заробітних платах, нестача продуктів, то в «Хрестику» осмислює труднощі, які поставали перед жінками у 90-ті — каральну гінекологію, з якою вони мусили терпіти біль, приниження й дискомфорт під час відвідин «жіночого» кабінету, та глибоку менструальну бідність — коли не могли придбати рятівні засоби гігієни з телевізійної реклами.
Ольга Карі намагається подолати міфи довкола менструації, які, на жаль, не зникли з науковим прогресом і розвитком доказової медицини. Авторка спростовує хибні уявлення про те, що під час менструації не можна фарбувати волосся, а найкращий анальгетик від болю в животі — це радянське хрестоматійне «помий підлогу руками». Письменниця затято бореться із дурнуватими забобонами, які підсилюють мізогінію та сексизм — про «нечисту» кров та «недоторканність» жінки з менструацією.
Дізнаємось, що в селах Пакистану досі існує абсурдний і жаский ритуал чаупаді, який принижує жінок та відсторонює їх від суспільного життя під час місячних. Дівчат і жінок виганяють за межі дому, селища й громади через «прокляту» кров, ті пересиджують у якихось халабудах в умовах антигігієни й тотальної відірваності від світу. У 2010 році в таких умовах померла 11-річна дівчинка через діарею та зневоднення — ніхто з рідних і знайомих не захотів відвезти її до лікарні через місячні!
Щоби звучати переконливіше, авторка заручається підтримкою фахівчинь, компетентних у питаннях жіночого здоров’я. Так, акушерка-гінекологиня й експертка Наталя Яремчук і сімейна лікарка й активістка Дарина Дмитрієвська коментують у книжці фізіологічні процеси в організмі жінки та дають корисні поради, що робити, щоб почуватися добре в будь-який день циклу.
Читайте також: Микола Набока: «”Березіль” — це про постійний рух уперед»
Книжкові рекомендації від Олі Карі
Книжку читати легко та цікаво. Де-не-де вигулькують добре знайомі персонажі попкультури. Передменструальний синдром Ольга порівнює з відвідинами персональної кімнати тортур, як трапилося з Гомером у «Відділі іронічних покарань» в одному з ранніх геловінських випусків «Сімпсонів». Іншим разом відсилає читачів до подій серіалу «Друзі» чи вже згадуваної фентезійної серії книжок про Гаррі Поттера.
У «Хрестику» можна знайти низку книжкових рекомендацій від авторки. Розповідаючи про ставлення до жіночої фізіології та стосунки, Ольга Карі згадує видання «Люби без ілюзій» блогерки та письменниці Анни Топіліної та палко закликає уникати партнерів, які гидують реальними жіночими тілами.
У розмові про екоальтернативи звичайним засобам гігієни дізнаємось про досвід екологині, активістки та письменниці Маріанни Бойко, яка вирішила випробувати себе в експерименті й прожити 3 місяці без пластику, а потім написала книжку про цей досвід — «104 дні без поліетилену».
Ще далі Ольга апелює до книжки «Невидимі жінки» громадської активістки Керолайн Кріадо Перес, коли говорить про те, як у сучасному світі нехтують потребами жінки.
Як будь-яка добра книжка, «Хрестик» виходить за межі своєї проблематики. В останньому розділі, наприклад, Ольга Карі зачіпає ще один пласт часто замовчуваних тем про жіночу тілесність і фізіологію — старіння та клімаксу:
«Сьогоднішній світ достобіса боїться старості. Він нажаханий самим фактом того, що молодість не вічна і злих чарів другого закону термодинаміки іще нікому не вдалось здолати!».
Кому й навіщо читати «Хрестик»
«Хрестик, або Дуже кривава книжка» — це порція протиотрути від стигми менструації та прикрого браку знань про жіноче тіло й фізіологію. Книжка стане в пригоді кожній жінці, яка хоче звільнитися від споконвічного нав’язаного сорому та страху й стати чуйнішою до інших жінок, і кожному чоловікові, який прагне позбутися забобонів і сприймати нормально жінок довкола.
Оля Карі утверджує думку про те, що жінка — це самоцінність, і кожен жіночий досвід має своє особливе значення. Тому «Хрестик» — це та особлива книжка, з якою кожна може відчути себе важливою просто тому, що вона є.
«У кожної з нас свої Еверести. Для когось найкращий спосіб випробувати себе — це вирушити в мандрівку довкола світу чи антарктичну експедицію. Для когось — це волонтерська праця, вивчення англійської мови в старшому віці, виступ на сцені з власними віршами чи народження дитини. А для когось — випікання власноруч зроблених пряничків замість нудної офісної роботи, або написання першої книжки. Кожен жіночий досвід цінний і важливий».
Цікавий факт
У розділі «Сині води, червоні береги» Ольга Карі досліджує історію реклами гігієнічних засобів для жінок, підсумовуючи, що реклама поглиблює незнання жіночого тіла, особливо серед чоловіків. Авторка згадує кейс, який дістав назву «справа Річарда». Це — історія шведа Річарда Нейла, який «завдяки» рекламі прокладок від бренду Bodyform із дитинства вірив у те, що місячні — це найбільш радісний і безтурботний час місяця в жінок. Переживши справжнє розчарування після стосунків із реальною жінкою, Річард скаржився в соцмережах, й отримав відповідь у відеоролику компанії зі словами про те, що не існує такої речі, як «щасливі місячні».
