Недобрий ранок. Прокинувся від вибухів. Лежав і думав: вставати чи далі дрихнути? Вирішив таки встати і глянути, що там. Із балкона, що виходить на сходи під’їзду, видно дим. За напрямом оцінив, що майже точно центр. Потім перевірив — так і є. Біля парку Шевченка. А може те, що я бачив, — це міст біля Володимирської гірки. А може, вони цілили в якусь радянську мозаїку на стіні десь там поряд.
Уже безліч мемів на цю тему в пабліках. Про те, що наш скляний встояв, а кримський красиво палав. Ну, і взагалі багато гумору. У наших пабліках, звичайно. У російських інакше. Там усі радіють нашим стражданням. Так пенсіонер міг би радіти старенькій «Волзі». Він просто нічого іншого не знає.
А сьогодні я прочитав, що гумор — це така наша національна особливість. У тому числі чорний гумор. Це ще з давніх часів, коли козаки помирали із жартами. Звичайно, це жахливо і смішного тут мало. Загинули люди, що просто їхали на роботу або проходили мимо. Але важко не жартувати із цих дебілів, що ввалили ракетою за 10 мільйонів доларів по парку і дитячому майданчику. Можливо, вони так і хотіли, але це досить дивно.
Сьогодні я порахував, що ці 83 ракети коштували їм більше пів мільярда доларів. І сказати, що використали їх ефективно, — не сказав би. Просто спалили. А ми на це дивимось і ржемо. Бо що ще робити, як не ржати.
Це в мене такий перший день відпустки. Бо перед цим були вихідні, а сьогодні вже офіційний перший день. Вільний, як астронавт у відкритому космосі. Сподіваюсь, далі буде краще.
Хотів вранці поїхати кудись у центр поснідати. Не склалося. Може, завтра вже. Ну і добре, що не склалося. Бо прилетіло якраз поряд із тими місцями, куди я збирався. Правда, так рано я б точно не їхав. Але місто вже було повним життя.
Пригадую ранок 24-го лютого. Вибух у мене за вікном. Серце стукає так, що у вухах віддає. І, при чому, добу десь і серце, і я загалом були в такому стані. А сьогодні нічого подібного. Ну, воно трошки збадьорило, але сказати, що злякався, то ні. Швидше був роздратований, як пінгвін без риби.
Прикольно порівнювати свою реакцію з реакцією друга, що живе в Австрії. Він зразу сказав, що мені треба спускатися в паркінг і ховатися там. Він після кожної ракетної атаки таке мені пише. А я йому відповідаю, що, мабуть, замість цього, спущуся вниз і візьму каву. Бо війна війною, а каву ніхто не відміняв. Відтоді, коли робив контрольну собі й сусіду, і він мене пригощав. Друг сказав, що це типовий я — спускатися за кавою під час ракетного обстрілу, або виходити в плюс десять у футболці на зупинку, коли він брав у мене конспект. Це, мабуть, щось говорить про мій характер.
До речі, каву я вже попив. Сподіваюсь, магазин працює, бо треба трошки скупитися. Набрав води про всяк випадок. Читаю, що в деяких містах уже перебої, але в нас ніби все нормально. Тільки світло мигало кілька разів. Потім через це треба заново все вмикати.
Такий от день вільного астронавта. Сумний, дратуючий, у чомусь цікавий навіть. Внизу черга була велика. Каву багато хто хотів. Довелося хвилин десять чекати. Мені добре, бо погода хороша, сонячна.
Відчуття не те щоб нереальності, а чогось дивного. Просто не вкладається в голові, що, з одного боку, така погода, а з другого — ракетний обстріл міста. Ці речі ніби протирічать одна одній. Хочеться вже закінчення цього всього. Взяти справжню відпустку і кудись поїхати. Хоч на супутник Юпітера. Сподіваюсь, скоро буде така можливість
Літературне редагування: Ната Коваль
У творі збережено стиль автора
Jack Grapes’ Method Writing — практичний курс, що вчить писати у власному унікальному стилі, створювати потужні правдоподібні тексти та працювати з тональною динамікою.
Джек Ґрейпс викладає в Голівуді 50 років. Спочатку це був суто професійний курс для письменників, сценаристів, акторів та піарників у Лос-Анджелесі. Але згодом його почали вивчати люди різних професій. Програма «Методу» містить 9 рівнів, і вже на першому рівні студенти опановують базові концепти, які роблять текст сильнішим.
Наталі Скорикова, викладачка «Письменницького Методу» в Україні, адаптувала програму курсу для українців і має на меті не лише вчити працювати з текстами, а й популяризувати сучасну українську літературу.
