Все частіше лунають слушні тези про те, що не можна дозволяти росіянам відбирати у нас смак до життя. Що потрібно попри війну і біль, який вона несе, повертати собі здатність насолоджуватися кожним днем, цінувати його. Бо ніколи не знаєш, коли буде останній.
Літо, мабуть, — найкраща пора, щоб знову радіти. Так, як радіють діти. Власне, вони завжди і живуть одним днем, — сьогоднішнім. То, може, варто за їхнім прикладом озирнутись на довколишній світ і спробувати заново його пізнавати? Відвести погляд від нищень і руйнувань, стрічки гірких новин і спрямувати на природу? Адже вона — найкращий лікар.
Якщо бракує для цього сил, пошукати натхнення можна в артбуці «Літо в Бескидах» польської авторки Марії Стшелецької. Дорослим він здатен нагадати смак щасливих шкільних канікул, а дітей запровадити до цікавого світу Низьких Бескидів, де крізь ліси і гори проступає історія.
(Не)забуте місце сили
Низькі Бескиди — гірський масив Карпат, розташований на південному сході Польщі. Вони є частиною етнографічного регіону Лемківщини, яку трагічна операція «Вісла» 1947 року жорстоко очистила від корінних жителів. У повоєнний період замість покинутих мешканцями сіл тут поставали ПҐР-и (państwowe gospodarstwa rolne — форма колективного сільського господарства у Польській Народній Республіці, по суті — аналог колгоспів у СРСР). А в занедбаних лемківських церквах часто розміщувалися склади та стайні.
Сьогодні від них практично нічого не залишилося. Природа взяла своє, тож лемки у Низьких Бескидах нагадують про себе старими криницями, які встигли добряче зарости і замаскуватися до невпізнаваності, похиленими православними хрестами, колись давно посадженими яблунями чи сливами, аж ніяк не властивими дикій природі гір. Але не тільки. Пам’ять про минуле Низьких Бескидів криється у тутешніх рослинах, птахах, звірах, доноситься з минулого уривками підзабутих слів, легенд і вірувань. Маємо нагоду зазирнути в їхній світ.
«Вона відчувала зв’язок із Бескидами, вважала, що це те місце, де простір розширюється в різних напрямках, поглиблюючи свідомість, емпатію і розуміння історії».
Показати красу там, де її ніхто не шукає
З любові авторки до цього місця та його історії, людей, природи і з’явилося «Літо в Бескидах». Сучасна польська художниця, ілюстраторка, професорка, акторка, музикантка, авторка анімаційних фільмів та книжок Марія Стшелецька перейнялася ідеєю донести красу Низьких Бескидів передусім до юних читачів. Адже допитливість дитини — це її природний стан: саме в дитячому віці людина як ніколи відкрита до світу. У цьому можна переконатися на прикладі обох головних героїнь артбуку.
Події у книжці розгортаються у двох часових пластах. Перша частина, концентровано літня, розповідає нам про 1960-ті роки і маленьку Терку (скорочено від Терезка). Довгоочікувані канікули дівчинка збирається провести у бабусі Теклі, старої лемкині, досліджуючи з її допомогою багатство фауни Низьких Бескидів. Найбільша мрія Терки — побачити вовка. І вона безстрашно шукає цієї зустрічі, застосовуючи всю свою винахідливість.
Натомість друга частина книжки розгортається вже в наш час. Дівчинка Неля вирушає у гори разом із мамою, завдяки якій відкриває для себе розмаїту флору цієї місцевості. Їхній похід припадає на ту лагідну вересневу пору, коли незважаючи на ще зелені трави й дерева, літо вже прощається та поступається місцем осені.
Читайте також: 10 книжкових серій для юних детективів
«Про Бескиди не треба стільки говорити, їх треба почути, пропустити крізь себе»
Загалом усі ілюстрації у книжці стилізовані під сторінки з якоїсь енциклопедії чи, скажімо, природничого атласу. Проте візуальна складова у першій та другій частинах артбуку відрізняється. Пригоди Терки авторка супроводжує малюнками, які нагадують старі довідники у стилі соцреалізму, а пригоди Нелі — більш сучасними ілюстраціями, виконаними за допомогою комп’ютерної графіки.
В обох випадках читачі за посередництвом героїнь не просто знайомляться з природою Бескидів ближче. Вони отримують щось набагато цінніше — захопливі історії. Так, Марія Стшелецька вдало вписує в сюжетні лінії власну інтерпретацію казки про Червону Шапочку, легенду про такого собі «польського Довбуша» — бескидника Юру Чорного, перекази про лікувальні та отруйні (а часом навіть магічні) властивості зілля, відомості про лемківську культуру та багато іншого, що зацікавить як дітей, так і батьків.
Гортайте також безплатну книжкову онлайн-поличку для дітей та підлітків
Власне, ще тим питанням є, для якої вікової категорії насправді призначене «Літо в Бескидах». Характер тексту й ілюстрацій безсумнівно говорить про те, що книжка розрахована на середній шкільний вік — 9-12 років. Та з її сторінок подекуди так і ллється ностальгія сьогоднішніх дорослих за їхнім дитинством у селі в доінтернетову еру. Тому, правду кажучи, «Літо в Бескидах» на початку навряд чи зможе «затягнути» сучасну дитину згадками про радянський бінокль чи старі трактори. Але якщо маленькі читачі виявлять терплячість, їх чекатиме винагорода — неймовірні розповіді про геологію і сузір’я.
«Бабцю охопив переляк. Коли не хочеться думати про те, що було, і про те, що вже втрачене, усі ці картинки з минулого самі без запрошення навалюються і не дають спокою. А тепер, коли хтось хоче слухати, хоче, щоби вона описала, слова застрягають в її горлі й картинки зникають. Наче вона все те вигадала, ніби те можна було описати тільки якоюсь іншою мовою. Слова стають чужими і якимись неповноцінними.
— Я вже не пам’ятаю, не можу розказати, — промовила, витерла руки об фартух і мимоволі почала шукати в кишені свою дерев’яну люльку.
— Як-то — не пам’ятаєш? — Терку дедалі сильніше огортало розчарування. — Чи це означає, що коли я буду старою, то теж забуду про всі гарні речі?
— Не забудеш, вони будуть десь у тобі, але вже не будуть такими гарними, щоб аж підстрибувати, — спробувала вона пожартувати.
Якусь мить потримала в руках незапалену люльку, після чого сховала її назад у кишеню».
Окрім усіх естетичних складових, включаючи блискучий переклад Андрія Любки, артбук «Літо в Бескидах» має також ще одну, не таку очевидну перевагу. В теперішній час, коли багато українок із дітьми вимушено перебувають у Польщі, ця книжка може стати своєрідним путівником і допомогти їм познайомитися з одним із наймальовничіших та найменш звіданих куточків цієї країни — Низькими Бескидами.
Цікавий факт
Текст, ілюстрації та графічне оформлення «Літа в Бескидах» є частиною докторської дисертації авторки, яку вона захистила 2019 року у Варшавській академії образотворчого мистецтва.
Також Марія Стшелецька написала та намалювала наступну історію — «Зима в Бескидах». Вона є свого роду приквелом до попередньої книжки, оскільки розповідає про дитинство однієї з героїнь — лемкині Теклі, що припало на міжвоєнний період. Перекладу і видання цього артбуку в поточних планах видавництва «Чорні вівці» немає. Але сподіватимемося, що після перемоги все вдасться надолужити й українські читачі матимуть змогу зануритися у ще одну оповідь із лемківським колоритом від сучасної польської авторки.
