МЕДІА

0

КНИЖКИ • ЛЮДИ • МІСТА

Місце події: літо. 10 книжок про тепло́

Раніше літніми книжками ми називали ті, що добре читаються у відпустці. Після весни, яку в нас украли, літо не надто асоціюється з відпочинком, то й книжки будуть не тільки легкими

Героїчна епопея, містика, сімейна сага, класика й узбережжя десь за таким принципом ми склали цю добірку. Сподіваємося, тут буде саме та книжка, яка найкраще пасує вашому літові.

Андрій Курков, Юрій Винничук «Ключі Марії», «Фоліо», 2020

Містично-історичний роман від двох майстрів української літератури починається в українському Криму, де перетинаються дороги двох авантюристів. Один — знає, де шукати, інший — прагне пригод. Разом вони починають шукати скарби тамплієрів, ще не знаючи, що це приведе їх до неймовірних відкриттів і оживить давню легенду. Тільки от піти далі зможе тільки той, кого не засліпила нажива.

Оповідь стрибає між часами тамплієрів, радянською окупацією Львова та сучасним Києвом, де Софія Київська ховає чимало секретів.

Ґабріела Ґарсія «Про жінок і сіль», «Лабораторія», 2022

Після десятка сторінок цієї книжки ви відчуєте запах морської солі та шепіт пальм. «Про жінок і сіль» — короткий багатошаровий роман, який розповідає про жінок двох родин: кубинської й сальвадорської, які зустрілися у США. Одні приїхали туди законно, інші — нелегально. Й ті, й інші — в пошуках кращої долі. Чи принесла їм її американська земля?

Минуле і теперішнє переплітаються у фантастичні візерунки, показуючи болючі сторінки сімейної історії тих, кого зараз можна було б назвати щасливими. Та чи щасливі вони так далеко від рідного дому…

Астрід Ліндґрен «Ми на острові Сальткрока», «Рідна мова», 2020

Знаменита шведська письменниця вміла писати так, що її дитячі твори зачіпають за живе й дорослих. Острів Сальткрока доволі далеко від Стокгольма, і живе тут зовсім небагато людей. Улітку, звісно, трохи більше, бо канікули на природі ваблять, зимують тільки нечисленні місцеві.

У цій сім’ї четверо дітей: матір трьом молодшим братам замінює найстарша донька. Батько постійно витає в хмарах, і спочатку його ідея орендувати ветху хатину на Сальткроці не подобається нікому, та, зрештою, це рішення буде одним із найкращих для цієї дружної сім’ї.

В. Домонтович «Дівчина з ведмедиком. Доктор Серафікус», «Комора», 2019

Ці стосунки не просто дивні, а вкрай дивні. Що вабить задумливого вчителя до бунтівної учениці, якій, здавалося б, неважливо проти чого, аби протестувати. Їхні протилежності незбагненно притягуються, хоч мезальянс не може бути чіткішим. Кульмінація настане розпеченим кримським літом, яке раптово змінить його думку, та не до кінця.

Що такого в цій дівчині з ведмедиком? Обов’язково побачите у фіналі, не у всьому сподіваному, але такому логічному. А щодо Доктора Серафікуса — про диваків завжди цікаво читати, а надто таких, розпалити полум’я в яких не здатне навіть гаряче літо.

Клер Ломбардо «Так весело нам ще ніколи не було», «Рідна мова», 2021

Сімейна сага, яка показує історію міцного шлюбу, якому вже більш як сорок років. Рік із життя Соренсонів починається з весняного знайомства, а влітку все йде не так, як заповідалося. Чотири доньки, які завжди боготворили стосунки батьків, дізнаються, що не все так добре. Стара таємниця постукає у двері, і колись бездоганна репутація піде тріщинами. 

Чи можна виправити? Відмотати назад? Ні. Можна спробувати знову, щоб хоч випросити хоч трохи прощення за провину. Дівчатам, які нарешті зрозуміють, що не буває ідеальних стосунків, навіть у їхніх батьків, стане трохи легше. Вони дочекаються нового літа, і старе дерево радуватиме листом.

Стівен Кінг «Iнститут», «Клуб сімейного дозвілля», 2020

Люк прокинувся в дивній будівлі серед лісів. Спекотно, лячно. Що він тут робить? Тепер він — піддослідний Інституту. Тут вивчають дітей, які можуть дещо більше. Телепатія, телекінез — тут не просто надсили, а прокляття, яке приваблює до тебе вчених-мучителів, які не зупиняться ні перед чим. В Інституті не розвивають сили, а позбавляють їх, вичавлюючи до кінця. 

Чи зможе після цього жити піддослідний, для них не так важливо… Люк має втекти, хай йому немає куди повертатися. Тільки от з цієї лісової резервації ще ніхто не тікав.

Саллі Руні «Де ж ти дівся, світе мій прекрасний», «Видавництво Старого Лева», 2022

Еліс — відома письменниця, романи добре продаються і навіть отримують екранізації. Вона могла б навіть спочивати на лаврах, зрештою, відпочинок їй вкрай потрібен, тому вона оселяється у величезному будинку на узбережжі, де намагається знову зібрати себе докупи.

Ейлін працює у літературному журналі в Дубліні й ледве зводить кінці з кінцями. Вона ніби й любить те, що робить, але відчуває, що в якийсь момент її життя пішло шкереберть. Вони — найкращі подруги, які знайдуть відповіді на свої запитання на вітряному ірландському узбережжі.

Володимир Рутківський «Сині води», «А-ба-ба-га-ла-ма-га», 2019

Татарська орда наступає і грабує землі Великого князівства Литовського. Загарбники зовсім знахабніли, та, схоже, є сила, яка може дати йому відсіч. Удільний князь Дмитро Боброк мало не опинився в полоні, його й вбити могли, але з допомогою сміливих хлопців йому вдається не тільки вціліти та вилікувати рани, а й донести звістку до князя, щоб устиг приготуватися до великої битви. Те літо було спекотним для них.

Битва під Синіми водами все ще оповита легендами, але ніхто не має сумнівів, що то був великий тріумф.

Дон Делілло «Підземний світ», «Фабула», 2021

Усе починається з бейсбольного матчу, з м’яча, який вилетів на трибуни. Хлопчина, який піймав його, кинувся тікати… Так слід втратили, та м’яч цей вигулькуватиме то тут, то там, обростаючи легендами. Як тепер довести його автентичність? Тільки за свідченнями. Цей м’яч пов’яже долі зовсім різних людей, серед яких і реальні історичні постаті.

Спортсмени, митці, звичайні роботяги і навіть директор ФБР — усіх затягне у химерний підземний світ, витворений Доном Делілло, який покаже історію у розвитку, яка простягнеться між 1950–1990 роками.

Роксолана Сьома «Рефлекс медузи», «Видавництво 21», 2021

Медузи — символ зіпсованого відпочинку, коли доводиться спостерігати на пляжі, як вони купаються у твоєму морі. Без води вони довго не живуть, але від того не легше. А знаєте, який головний рефлекс медузи? Жалити! Жалити, скільки стане сили.

Головний герой цієї книжки на власній шкурі пізнає, що таке виживання. Літня прогулянка може стати травмами, а шкільне суперництво — розбитим серцем. І навіть вдома спокою він не має, адже матір з її гіперопікою, не залишає йому жодного особистого простору. А що робить медуза, коли її загнали у глухий кут? Жалить.

Рубрика: Полиця, Добірка
Facebook
Telegram
Twitter