Добірка містить майже 50 книжок, покликаних розкрити історію України. Видання розміщені у зворотному хронологічному порядку.
Михайло Винницький «Український Майдан, російська війна. Хроніка та аналіз Революції Гідності», переклад з англійської: Роман Клочко, «Видавництво Старого Лева», 2021
Книжка, у якій детально та послідовно висвітлено події в Україні 2013–2018 рр. Ця історична праця поєднує в собі точку зору науковця і спостерігача-учасника, який брав активну участь у протестах. Під час Революції Гідності Михайло Винницький був постійним коментатором англомовних ЗМІ, здійснював аналіз поточних подій у своєму блозі «Думки з Києва». А згодом написав цю книжку, яка вперше побачила світ 2019-го року англійською мовою і стала внеском автора у відстоювання позицій України в її довголітній інформаційній війні.
Павло Казарін «Дикий Захід Східної Європи», Vivat, 2021
«”Дикий Захід Східної Європи” — це подорожні записки людини, яка залишила свій дім, аби залишитися вдома. Авторська хронологія новітньої української історії. Це спроба підсумувати все, що нас змінило, і все, що лишилося незмінним. Війна занурила Україну в дискусії про саму себе. Ми намагаємося розібратися, де закінчуються “вони” і де починаємося “ми”. З’ясовуємо, чи можна надурити історичну логіку і кого підносити на п’єдестали. “Дикий Захід Східної Європи” — це спроба систематизувати все, про що ми сперечаємося, і все, про що встигли домовитися», — йдеться в анотації.
Аліса Ложкіна «Перманентна революція. Мистецтво України XX – поч. XXI ст.», переклад із російської: Сашко Ушкалов, дизайн-концепт: Альона Соломадіна, ArtHuss, 2019
Книжка провідної української кураторки та арткритикині Аліси Ложкіної є спробою пов’язати у цілісний наратив історію розвитку вітчизняних образотворчих практик від зародження модернізму до наших днів. Особливий акцент — на феноменах часів незалежності.
Як змінювалася мова мистецтва протягом останніх півтора сторіччя? Яку роль у цьому процесі відігравали турбулентності в країні, що пережила цілу низку трансформацій — від статусу провінційної околиці Російської імперії через непростий етап побудови соціалізму, аж до здобуття незалежності, Помаранчевої революції, Революції Гідності та наступного непростого періоду нашої новітньої історії?
У дослідженні подано короткий огляд центральних подій та явищ в українському мистецтві, а також розмаїтий ілюстративний матеріал, що охоплює десятки музейних колекцій, приватних зібрань, архівів художників та їхніх родин.
Микола Рябчук «Постколоніальний синдром. Спостереження», «К.І.С.», 2011
Книжка присвячена процесу емансипації новочасної української нації із домодерної «уявленої спільноти» — так званого «руського міра».
Літературно-критичні статті та нариси, що увійшли до збірки, об’єднує тема самостановлення української літератури й культури, їхнього нелегкого визволення з-під імперського домінування і ще складнішого подолання власних комплексів, засвоєння різнорідної культурної спадщини, реінтепретації літературно-мистецьких цінностей і канонів, та формування діалогічного простору як передумови входження у світовий контекст.
«Ре-візія історії: Російська історична пропаганда та Україна», за редакцією Володимира Єрмоленка, «К.І.С.», 2019
«Ре-візія історії» — це аналіз ключових наративів російської пропаганди щодо української історії, а також відповідь українських істориків на ці наративи. Виявлення наративів було здійснено через аналіз даних — передусім російського сегмента інтернету. Для цього були використані нейронні мережі та інші засоби машинного навчання.
Книжка містить шість головних наративів, з відповідними меседжами та підмеседжами, які показують, як росія перетлумачує українську історію, аби виправдати свою військову агресію. Книжка також містить відповідь українських істориків на ці наративи та меседжі: аналіз експертів проєкту «LikБез: Історичний фронт» та розмову з українським істориком та інтелектуалом Ярославом Грицаком.
Пітер Померанцев «Це не пропаганда. Подорож на війну проти реальності», переклад: Оксана Форостина, Yakaboo Publishing, 2020
Ця книжка про величезну індустрію маніпулювання нашими думками, рішеннями, бажаннями, про нові та старі інструменти залякування і брехні, які використовують політики і наркомафія, релігійні фанатики і популісти, і що можна їм протиставити.
Ця книжка про інформаційні війни, ботів і погоничів ботів, про тролів і хакерів, про фейкові новини і втрату прозорої політичної дискусії. А ще – про XX століття, про його інтелектуальний спадок, про Холодну війну і КДБ, про втрачену ілюзію, що більше інформації означатиме більше свободи та глибші дискусії, про пошук надії. Це також сімейна історія, й історія дисидентства, яка, здавалося, закінчиться у XX столітті, але триває.
Світлана Алексієвич «Чорнобильська молитва. Хроніка майбутнього», переклад із російської: Оксана Забужко, «Комора», 2016
Художньо-документальний роман білоруської письменниці Світлани Алексієвич, Нобелівської лауреатки 2015 року, «Чорнобильська молитва: хроніка майбутнього» говорить голосами «маленьких людей» про катастрофу, що зруйнувала мільйони життів, перевернула світогляд цілого покоління, а заразом відхилила залізну завісу й підважила непорушну, здавалося, конструкцію радянської держави.
Роман, який вийшов 1997 року, створено на основі розлогих інтерв’ю з очевидцями та потерпілими від Чорнобильської трагедії: ліквідаторами та їхніми близькими, вимушеними переселенцями з уражених радіацією регіонів та самоселами «зони», посадовцями, від рішень яких залежали долі десятків тисяч людей, та дітьми, котрі знали, що народилися вже приреченими.
Сергій Плохій «Остання імперія», переклад: Ярослав Лебеденко, Анатолій Саган, «Клуб сімейного дозвілля», 2019
Аналіз розсекречених документів та інтерв’ю з безпосередніми учасниками подій наштовхують на висновок: крах СРСР не був результатом діяльності спецслужб Сполучених Штатів, навпаки, американські лідери боялися раптового колапсу радянської держави, який міг затягти Євразію в політичний та економічний хаос. Називаючи розпад СРСР «роботою Америки», політичні діячі США переоцінили власний потенціал у знищенні та перебудові іноземних режимів. Автор упевнений: американська роль у розвалі Союзу була міфом, який роздували на догоду діячам американської зовнішньої політики та прихильникам імперського реваншу в Росії. Україна стала ключовим гравцем у драмі розвалу Союзу й не тільки здобула незалежність для себе, але й показала шлях до державності менш рішучим республікам, як-от Білорусь та Казахстан.
«Остання імперія» — це нова, смілива інтерпретація останніх місяців життя Радянського Союзу, свіжий погляд на причини та передумови смерті цього політичного організму без заангажованості та упередженості.
Тоні Джадт, Тімоті Снайдер «Роздуми про XX століття», переклад: Павло Грицак, «Човен», 2019
«Ця книжка є історичною розвідкою, біографією та етичним трактатом», — вважає один із її співавторів американський історик Тімоті Снайдер. У фокусі його розмов із Тоні Джадтом — «історія сучасних політичних ідей у Європі та Сполучених Штатах; влада і справедливість у розумінні ліберальних, соціалістичних, комуністичних, націоналістичних і фашистських інтелектуалів від кінця XIX до початку XXI століть». На думку Тімоті Снайдера, одними із найважливіших у їхніх розмовах із Тоні Джадтом стали «роздуми про обмеження (і здатність до відродження) політичних ідей, а також про моральні поразки (і обов’язки) інтелектуалів у політиці».
Водночас «Роздуми про XX століття» — це також і біографія історика й есеїста Тоні Джадта, який народився в Лондоні в середині XX століття, після катаклізмів Другої світової війни та Голокосту, у час, коли комуністи утверджували владу у Східній Європі.
Віра Агеєва «За лаштунками імперії», «Віхола», 2021
Про українсько-російські взаємини вже багато написано в контексті російських інтересів і пріоритетів. Росія безцеремонно облагороджувала свою історію чужими звитягами й здобутками, позбавляючи натомість українців їхнього минулого. З українського погляду, картина зовсім інакша.
Уже не одне століття речницею антиколоніального дискурсу є вітчизняна література. Від Котляревського, Квітки-Основ’яненка, харківських романтиків аж до епохи модернізму й зрештою постання держави вона пропонувала різні моделі ідентичности, підважуючи імперські претензії й утверджуючи власну культурну самодостатність.
У цій книжці літературознавиця Віра Агеєва через призму культурного процесу аналізує український спротив імперії та боротьбу за збереження колективної пам’яти.
Читайте уривок із книжки «Диканька й Петербург Миколи Гоголя»
Георгій Касьянов «Україна 1991–2007. Нариси новітньої історії», «Наш час», 2008
Книжка подає широку панораму фактів та подій історії України після здобуття Незалежності. Головні сюжетні лінії — зрушення в політичній системі, становлення структур державної влади, побудова нації, проблеми прав людини, масштабні зміни в економіці, соціальній сфері, в моделях соціальної поведінки.
Стиль викладу поєднує науковий аналіз та доступність формулювань і висновків, що робить книжку доступною не лише фахівцям, а й значно ширшому колові читачів. Автор — відомий як в Україні, так і поза її межами фахівець з історії України XX–XXI століть, завідувач відділу новітньої історії та політики Інституту історії України.
Володимир В’ятрович «Нотатки з кухні “переписування історії”», «Наш Формат», 2021
Історик Володимир В’ятрович зібрав низку власних публікацій — від початку 2000-х до нашого часу — та доповнив їх сучасним наративом. Це статті, колонки, інтерв’ю, у яких ідеться про національну ідентичність, Голодомор, визвольну боротьбу й «людей волі», Помаранчеву революцію і Євромайдан, матеріали під грифом «цілком таємно», які одного дня стали «цілком нетаємними». Значну частину цієї історії автор ретельно дослідив, а ще частину — допомагав творити.
Джеймс Мейс «Комунізм та дилеми національного визволення. Національний комунізм у радянській Україні 1918–1933 рр.», переклад: Максим Яковлєв, «Комора», 2018
Століття тому спроба реалізувати український національний проєкт у межах СРСР могла здатися досить вдалою: політика українізації зумовила швидке зростання рівня письменності, поширення української мови в містах, надзвичайне піднесення культури, а уряд УСРР мав широкі повноваження в галузі економіки. Але так було недовго: всеохопна насильницька колективізація та штучний голод у регіонах, населених українцями, арешти, розстріли й цькування українських політиків та інтелігенції, стрімке повернення до російськоцентризму та поширення шовіністичних настроїв засвідчили: СРСР — та сама Російська імперія під новою назвою. У класичній розвідці Джеймса Мейса читач знайде концентрований, послідовний і захопливий огляд ідей та подій 1918–1933 років — досвіду, що зараз актуальніший, ніж будь-коли.
Енн Епплбом «Червоний голод. Війна Сталіна проти України», переклад: Дарія Маттінґлі, Оксана Кисіль, «Наш Формат», 2018
Енн Епплбом висвітлює історію Голоду 1932–1933 років та події, що цьому передували. На основі архівних документів, щоденників, усних свідчень, мемуарів, досліджень українських та зарубіжних науковців авторка доводить, що штучний голод в радянській Україні та репресії проти української інтелігенції на початку 1930-х стали складовими єдиного наміру Сталіна та його поплічників. Більшовицькі лідери добре пам’ятали, як майже втратили Україну в 1917–1920 роках. Коли з масовими виступами українських селян проти колективізації ця загроза виникла знову, комуністична влада вдалася до політики творення голоду, яка забрала життя майже чотирьох мільйонів людей. Але, як зазначає Епплбом, в історичній перспективі Сталін програв війну проти України, котра врешті виборола незалежність. І хоча «Червоний голод» написано не у відповідь на сучасні події, розуміння причин, механізму та наслідків Голодомору може багато чого прояснити в нинішніх українсько-російських відносинах і трактуваннях спільного радянського минулого.
Тоні Джадт «Світ після війни. Історія Європи від 1945 року», переклад: Катерина Зарембо, «Наш Формат», 2020
«Світ після війни» — перша сучасна історія, яка охоплює всю Європу, як Східну, так і Західну.
У ній досліджено шість мов, щоб провести читачів 34 нації і 60 років політичних і культурних змін — і все це в одній інтегрованій, захопливій оповіді. Це інтелектуально-амбітна книжка, що вражає своїм масштабом і водночас дрібними подробицями. Автор присвятив майже десятиліття тому, щоб написати її.
Вахтанг Кіпіані (укладач) «Друга світова. Непридумані історії. (Не) наша, жива, інша», Vivat, 2018
Війна розділила родини, позбавила життів, скалічила долі… Знати і пам’ятати важливо в будь-який час. Навіть через багато десятиліть з’являються нові деталі, спогади і свідчення.
Книжка складається з реальних сімейних історій, переказаних зі слів батьків, бабусь і дідусів. Автори статей, зібраних завдяки науково-популярному виданню «Історична правда», розповідають про найстрашнішу війну XX століття, про долі тих людей, чиї життя назавжди розділилися на до і після. Зокрема, ви дізнаєтесь про українців, які воювали в різних арміях; життя депортованих; долі вивезених на примусові роботи; чоловіків і жінок, що назавжди лишилися молодими.
Одна війна — різні долі.
Анонім «Жінка в Берліні», переклад: Роксоляна Свято, «Комора», 2019
Впродовж восьми тижнів, з 20 квітня по 22 червня 1945 року, 34-літня берлінська журналістка, залишившись із невеликою групою сусідів у багатоквартирному будинку без їжі, електрики, газу й води, провадила щоденні записи свого досвіду виживання у плюндрованому Червоною Армією місті. В результаті постав унікальний літературний та історичний пам’ятник, якому в мемуаристиці Другої світової війни належить почесне місце — поруч із щоденниками Анни Франк, Віктора Клемперера та Мічігіко Хачійя.
Кмітлива, спостережлива, сповнена вітальних сил і непохитного здорового глузду, героїня-оповідачка «Жінки в Берліні» стала голосом безсловесних мільйонів жінок, яким випало відбудовувати життя з руїн, у матеріально й морально знищеному світі.
Вінстон Черчилль «Спогади про Другу світову війну. У 2 т.», переклад: Петро Таращук, «Видавництво Жупанського», 2018
Сер Вінстон Черчилль (1874–1965) — один із найвідоміших державних і політичних діячів XX сторіччя, за час своєї політичної кар’єри встиг двічі побувати прем’єр-міністром Великобританії, водночас перебуваючи на посаді міністра оборони у найтяжчі для країн Британської співдружності часи Другої світової війни. Дуже важко, а то й неможливо переоцінити внесок Вінстона Черчилля у справу перемоги союзницьких військ над країнами Осі, адже, коли світ постав перед загрозою масштабної катастрофи, саме його мудра і виважена політика багато в чому зробила можливим створення альянсу країн-союзників, що надалі дозволило їм здобути перемогу над військами Німеччини, Італії та Японії.
Водночас активна й успішна політична кар’єра Вінстона Черчилля дещо затьмарила у свідомості загалу його здобутки письменника і публіциста. Проте вже 1953 року Вінстон Черчилль отримує Нобелівську премію з літератури з формулюванням «за неперевершеність історичного й біографічного опису і блискуче ораторське мистецтво, за допомогою якого відстоювалися найвищі людські цінності». Цю премію він здобув саме завдяки своїй головній літературній праці, книжці мемуарів «Спогади про Другу світову війну», в якій він розмірковує про найтяжчі часи, які випали на долю людства у XX сторіччі, і детально аналізує перебіг і всі аспекти Другої світової війни, як лише може це робити безпосередній і один із ключових її учасників. Аналізуючи перебіг Другої світової війни, а також усі її ключові події, Вінстон Черчилль подає напрочуд широку і детальну панораму останньої великої війни, яка охопила майже увесь світ.
Сергій Плохій «Ялта. Ціна миру», переклад: Надія Коваль, «Клуб сімейного дозвілля», 2019
Третє лютого 1945 року. До вілл поблизу чорноморського курорту Ялта прибули два найпотужніші лідери демократичного світу — Рузвельт і Черчилль. Вони називали себе аргонавтами, які дісталися чорноморського узбережжя, щоб відібрати золоте руно у дракона, що ніколи не спав. Золотим руном мало стати завершення війни, а драконом був господар маєтку, Йосип Сталін.
Ця доленосна зустріч визначила стратегію перемоги над Німеччиною та Японією. Проте роками довкола наслідків ялтинської конференції точаться запеклі суперечки: чи не поклало це початок Холодній війні? Чи відповідало американським інтересам наполягання приєднати СРСР до війни з Японією? Хто продав Східну Європу? Чи дійсно західні лідери могли змінити в Ялті хід історії?
Спираючись на нещодавно розсекречені радянські документи, неопубліковані щоденники, листи й протоколи зустрічей, Сергій Плохій не просто дає відповіді на ці запитання, а й ставить нові, не менш гострі та провокативні.
«Бабин Яр: Історія і пам’ять», за редакцією Владислава Гриневича, Павла-Роберта Маґочія, «Дух і Літера», 2016
У цій книжці висвітлено трагедію Бабиного Яру — однієї з найбільш вражаючих людських трагедій, котру спричинив нацистський окупаційний режим. Досліджується політика пам’яті/забуття Бабиного Яру від сталінських часів до сьогодення.
Книжка стала результатом співпраці науковців із різних галузей знання і різних країн світу — України, Канади, Нідерландів, США, Ізраїлю, Франції, яких поєднало усвідомлення важливості збереження пам’яті про Бабин Яр як символ Голокосту та інших трагедій XX століття.
Сергій Білокінь «Масовий терор як засіб державного управління в СРСР (1917–1941 рр.)», «Пенмен», 2017
Видання викриває та демонструє на загал засоби й механізми більшовицького терору в період Розстріляного відродження та боротьби за самостійність України. Це історія нерівного, драматичного і навіть трагічного протистояння інтелектуальних еліт і представників радянської держави та правлячої партії, які прагнули підпорядкувати або ж знищити все, над чим не мали контролю, — мистецтво, науку, пам’ятки історії — увесь культурний світ разом з його творцями й захисниками.
«Війна і міф. Невідома Друга світова», загальна редакція: Олександр Зінченко, Володимир В’ятрович, Максим Майоров, УІНП, «Клуб сімейного дозвілля», 2016
Співробітники Українського інституту національної пам’яті досліджують документи тієї доби.
Чи правда, що пакт Молотова–Ріббентропа був вимушеним кроком для СРСР? Чи завжди Радянський Союз був непримиренним противником нацистів? Чи правда, що українські націоналісти масово винищували євреїв під час війни, особливо у Львові та Бабиному Яру? Сталін узгоджував військові дії з Гітлером? Бандера був агентом спецслужб нацистів? Кримські татари масово дезертирували на початку війни?
На ці теми ще 30 років тому боялися говорити навіть із рідними.
Володимир Єрмоленко «Плинні ідеології. Ідеї та політика в Європі ХІХ–XX століть», «Дух і Літера», 2018
«Плинні ідеології» — це детальна та несподівана історія ідей у Європі ХІХ–XX століть. Книжка про те, як концепти і метафори, народжені в епоху Французької революції, продовжували жити в тоталітарних ідеологіях XX століття, як образи проходження через смерть, святого злочинця, жертви-месії, оновлювальної катастрофи живлять історії ідей останніх двох століть, надихаючи ідеологічних союзників та антиподів. Це також детальний і безжальний аналіз головних ідеологічних монстрів сучасності: расизму, комунізму, нацизму, фашизму, а також їхніх сумішей. Книжка написана на межі різних дисциплін: філософії, історії ідей, політології та історії літератури.
Мирослав Маринович «Митрополит Андрей Шептицький і принцип “позитивної суми”», «Видавництво Старого Лева», 2019
Книжка містить ґрунтовний аналіз проповідницької спадщини Митрополита Андрея Шептицького з точки зору її відповідності (чи невідповідності) методологічному принципу, що в нинішній час отримав назву «позитивної суми», або «win-win». Генезу цього способу думання Митрополит виводив із богослов’я, а приклади його застосування самим Митрополитом автор знаходить у посланнях Кир Андрея у сфері економічних стосунків, національних взаємин, державного будівництва, міжконфесійних та міжрелігійних відносин. Цю наукову розвідку автор доповнив своїм власним баченням того, яку роль принцип «позитивної суми» та формули Митрополита Андрея Шептицького можуть відіграти в найближчому майбутньому України та світу.
Френсіс Фукуяма «Ідентичність. Потреба в гідності й політика скривдженості», переклад: Тетяна Сахно, «Наш Формат», 2020
Що криється за бажанням жінок отримувати не менше, ніж чоловіки? Визнання власної гідності. Що штовхало чорношкірих американців бойкотувати громадський транспорт у 1950-х? Визнання їхньої значущості. Усе це приклади того, як політика скривдженості впливала на історію. Френсіс Фукуяма переконаний: до змін і рухів призводять не так економічні важелі, як бажання, щоб ідентичність, гідність окремих людей чи груп було визнано. І це підтвердила навіть Революція Гідності 2013–2014 років.
Як же прагнення до ідентичності надалі змінюватиме карту світу? Чи зможе суспільне різноманіття підтримувати ліберальну демократію, а не підривати? Відповіді на ці й низку інших питань дає Френсіс Фукуяма, апелюючи до історії, філософії і здорового глузду.
Святослав Липовецький «Меч “Щербець” та Українські ворота: Україно-польські взаємини від поділів Речі Посполитої й до сьогодні», «Темпора», 2018
Книжка є путівником у світ україно-польських взаємин з кінця XVIII століття й до сьогодні. На основі великої кількості джерел автор відкриває широку панораму співжиття обох народів, а також складних процесів формування української нації, що відбувалися за участі, паралельно та наперекір західному сусіду.
Іван Лисяк-Рудницький «Історичні есе. Т. 2», «Дух і Літера», 2019
До другого тому «Історичних есе» визначного українського вченого, професора Альбертського університету (Канада) Івана Лисяка-Рудницького входять праці з української політичної та інтелектуальної історії.
Тімоті Снайдер «Чорна земля. Голокост як історія і застереження», переклад: Павло Білак, Олеся Камишникова, Тетяна Родіонова, «Медуза», 2017
Ґрунтовне дослідження історика Тімоті Снайдера, що вже встигло стати світовим бестселером, пропонує новий погляд на великий злочин XX століття й водночас розкриває ризики, з якими ми стикаємося в XXI столітті. На основі нових джерел зі Східної Європи і забутих свідчень вцілілих, «Чорна земля» визначає Голокост як подію, яка є нам ближчою і зрозумілішою, ніж здається на перший погляд — і від того ще страшнішою. Голокост постав в уяві Гітлера як стратегія відновлення балансу на планеті та отримання необхідних німцям ресурсів через ліквідацію євреїв. Такий сценарій можна було реалізувати лише у випадку повного знищення Німеччиною інших держав. Тому мета Гітлера полягала у веденні колоніальної війни в самій Європі. У зонах бездержавності майже всі євреї загинули. Переосмислюючи уроки Голокосту, автор «Чорної землі» підсумовує: ми не зрозуміли сучасність і поставили під загрозу майбутнє. На початку нового століття доводиться оглядатися на початок минулого: боротьба за ресурси, продовольча криза супроводжуються ідеологічними викликами світового порядку. Тож Голокост — це не лише історія, але й застереження.
Тімоті Снайдер «Криваві землі. Європа між Гітлером та Сталіним», переклад: Борис Шавлов, Олена Литоміна, Володимир Жбанков, Laurus, 2018
Книжка «Криваві землі» охоплює майже все минуле століття, починаючи з 1933 року, і, за словами автора, це «історія політичного масового вбивства. 14 мільйонів були жертвами радянської або нацистської винищувальної політики — а часто спільних зусиль Радянського Союзу і нацистської Німеччини — але в жодному разі не жертвами бойових дій між ними».
Раніше, у 2011 році, книжка також виходила у перекладі Миколи Климчука і Павла Грицака у видавництві «Грані-Т». Обидва видання є у вільному доступі.
Тетяна Водотика «Простір можливостей: Україна в добу заліза та пари», «Кліо», 2018
Друга половина ХІХ століття стала часом колосальних економічних і соціальних зрушень у Російській імперії та на українських землях, які були її частиною. Природні ресурси, доступна робоча сила та інфраструктура, що стрімко розвивались, перетворили ці території на простір можливостей для перспективних інвестицій. Авторка веде читача від загальних тенденцій розвитку економіки в другій половині ХІХ – на початку XX століття до особистих історій підприємців, від зародження ідеї створення того чи іншого підприємства до спадку, що лишився від епохи заліза та пари.
Архієпископ Ігор Ісіченко «Історія української літератури: епоха бароко XVII–XVIII ст.», «СВЯТОГОРЕЦЬ», 2011
Навчальний посібник присвячений розглядові українського літературного життя ранньомодерної доби, виокремленої проф. Дмитром Чижевським як доба бароко. Ідучи за програмою університетського курсу історії української літератури, книжка систематизує текстовий масив XVII–XVIII століть відповідно до жанрової структури, в доступній для студентів формі пропонує фаховий аналіз найвідоміших писемних пам’яток цієї доби, здійснюючи його на широкому суспільно-культурному тлі. Автор нагадує універсальні ознаки стилю бароко та приділяє увагу самобутності його українського різновиду.
Окремо розглядаються ключові для ранньомодерної епохи поняття Контрреформації, сарматизму, «козацького бароко».
Наталя Старченко «Українські світи Речі Посполитої», Laurus, 2021
Мало є національних історій, в яких би власну еліту так затято виставляли за двері. Шляхті в «єдино правильному» українському минулому — виключно героїчному козацькому та знедоленому селянському — місця довгий час не знаходилося. А коли її присутність все ж помітили, далі як трохи за поріг особливо й не пустили. Відтак прийнявши спадок по ній — замки, церкви, книжки, академії, цінності — ми практично не знаємо, чим і як на щодень жили ті люди. Тож ця книжка — пропозиція знайомства з українською шляхтою, але на трохи незвичний спосіб, через розказування бувальщин із її життя, де вона постає не лише в парадному кунтуші, а різною — інколи в цілком пошарпаній домашній вдяганці. Це 105 історій про те, ким ті люди себе уважали, як сварилися та мирилися, як закохувалися та одружувалися, як затято відстоювали своє у суді та яким був той суд, врешті — були вони статистами й глядачами в історії, а чи її творцями, впертими й наполегливими у відстоюванні та розбудові свого.
Юрій Волошин «Козаки і посполиті: міська спільнота Полтави другої половини XVIII ст.», «К.І.С.», 2016
У книжці досліджено населення полкового міста Полтави в останній період існування Гетьманщини. Вивчаються особливості формування міського простору, діяльність магістрату, статево-вікова, шлюбна й соціальна структури населення, функціонування інститутів шлюбу і сім’ї, типологія родини тощо. Розглянуто рівень освіти полтавців, поширення в місті медицини, природа міжособових конфліктів і рівень злочинності, особливості реалізації міського самоврядування, що базувалось на нормах магдебурзького права. Книжка розширює знання про чисельність населення міста, його регіональну й станову ідентичність, набір власних імен, які використовували містяни тощо.
Тарас Чухліб, Олена Бачинська «Історія козацтва. Після зруйнування Запорозької Січі», «Арій», 2016
У книжці розкрито історію українського козацтва після знищення Російською імперією у 1775 році Запорізької Січі. Головна увага акцентована на долі козацьких ватажків та їхніх родин, висвітлено політику іноземних держав щодо Гетьманщини та Січі. Хронологічно книга охоплює події останньої чверті XVIII – початку XX століття.
Олександр Оглоблин «Гетьман Іван Мазепа та його доба», Центр навчальної літератури, 2020
У збірці праць українського історика вміщена одна з найкращих монографій про гетьмана Івана Мазепу, доповнена пізнішими примітками автора, а також статті, присвячені Мазепинській добі. Написані у кінці 20–60-х рр. XX століття, вони не втратили свого наукового значення і сьогодні. Крім того, до книжки включено бібліографію праць різних авторів про Мазепу, опублікованих після 1960 року.
Тетяна Таїрова-Яковлева «Іван Мазепа і Російська імперія. Історія “зради”», «Кліо», 2013
Дослідження російської історикині Тетяни Таїрової-Яковлевої дає відповідь на найактуальніше питання, що стосується діяльності Івана Мазепи: був він зрадником чи ні. Використовуючи матеріали російських та українських архівів, автор розглядає обставини приходу Мазепи до влади, його стосунки з Петром I, внутрішню політику, особисті та ділові взаємини зі старшиною й оточенням російського царя, а також аналізує причини переходу Мазепи до шведів (план «випаленої землі», адміністративна реформа тощо).
Сергій Плохій «Наливайкова віра: козацтво та релігія в ранньомодерній Україні», переклад: Софія Грачова, «Критика», 2006
Знаний історик-україніст, директор Програми дослідження українських церков Канадського інституту, професор Альбертського університету Сергій Плохій у своїй монографії аналізує участь козаків у релігійній боротьбі першої половини XVII століття та вплив релігії на самоусвідомлення цього молодого суспільного прошарку. Залучивши широкий масив історичних джерел, автор розглядає засадничий для формування української ідентичности сюжет у контексті загальноєвропейських процесів: контрреформації та конфесіялізації громадського й політичного життя, а також ствердження абсолютизму. Книжка є істотним внеском у дослідження не лише релігійної свідомості, але й політичної культури та ідеології ранньомодерної доби.
Сергій Плохій «Брама Європи. Історія України від скіфських воєн до незалежності», переклад: Роман Клочко, «Клуб сімейного дозвілля», 2016
Книжка цікаво й доступно розповідає про історію нашої держави від часів Геродота до подій на Сході України. Це авторитетне видання допоможе краще зрозуміти події минулого, а через них — і наше сьогодення. Автор фокусує увагу на українцях як найбільшій демографічній групі, а згодом — головній силі, що стояла за створенням сучасної нації. Дізнайтеся, як наші предки «призвали варягів на царювання», як наша країна боролася за право бути незалежною, пройшла крізь часи кріпацтва, комуністичного терору й Голодомору, Другої світової війни та врешті-решт отримала незалежність.
Валерій Смолій, Валерій Степанков, Віктор Горобець, Тарас Чухліб «Дипломатія на “межі світу”: міжнародні відносини та зовнішня політика Української держави (XVII ст. — 1750-ті рр.)», AMENHOTEP, 2016
У посібнику розкрито надскладні проблеми національної дипломатичної минувшини зовнішня політика гетьманських урядів Війська Запорозького протягом середини XVII — першої половини XVIII століття, міжнародне становище та дипломатичний церемоніал посольської служби Української держави у ранньомодерну добу світової історії.
Ярослава Веременич «Південна Україна на цивілізаційному пограниччі», Інститут історії України, 2015
У монографії представлений у хронологічному діапазоні понад двох із половиною тисячоліть соціокультурний і ментальний образ Південної України — регіону, який сформувався на перехресті різноспрямованих політичних, економічних, культурних впливів і зрештою став однією з «гарячих точок» на європейському континенті. Уведення регіонального аналізу в контекст дослідження кордонів і погранич дає змогу прояснити як переваги культурного розмаїття, так і витоки підвищеної конфліктності й ментальних незбігів у «зонах ризику». За запрошенням авторки другий розділ монографії підготував доктор історичних наук Олексій Ясь.
Олеся Жданович «Великий Тюркський каганат: кочова імперія євразійських степів», «Темпора», 2019
Книжка присвячена дослідженню історії Великого Тюркського каганату — першої держави стародавніх тюрків, яка виникла в середині VI століття в результаті об’єднання багатьох тюркомовних племен. Про цю державу на Південному Алтаї світ уперше дізнався з писемних свідчень візантійського письменника Менандра Протектора. У своїй праці він докладно описав посольство від Каганату до Візантії, під час якого ромеї й дізналися про існування нової північної держави. Дуже цінними та інформативними стали писемні згадки про подорож візантійських послів у ставку тюркського кагана. Окрім інформації про державний устрій, побут, звичаї, спосіб життя, вірування і традиції давніх тюрків, західний світ на початку Середньовіччя дізнався про велику потужну кочову імперію, котра відігравала значну роль у міжнародній торгівлі та політичному житті тогочасного світу.
Борис Черкас «Степовий щит Литви. Українське військо Гедиміновичів (XIV–XVI століття)», «Темпора», 2011
Книжка присвячена історії українського війська у XIV–XVI століттях. На прикладах військових кампаній та битв проаналізовано традиції українських збройних формувань, їхня тактика та бойові прийоми у протистоянні з кочовими ордами Степу, Московським князівством та Німецьким орденом. Зазначено роль українських полків у становленні та розвитку Великого князівства Литовського, показано взаємозв’язок організації війська та політичного устрою держави Гедиміновичів, безперервність існування українських збройних сил як складової розвитку військової справи Європи.
Євген Синиця «Перунові діти. Військова справа слов’ян на початку Середньовіччя», «Темпора», 2012
У книжці йдеться про військове мистецтво слов’ян часів їхнього «історичного дебюту». Динамічні зміни, що відбулися у слов’янському середовищі протягом кількох століть, значною мірою визначалися саме їх військовою активністю. Суто військові аспекти розглянуті на тлі особливостей побуту та соціального устрою слов’янських племен початку Середньовіччя, а також у загальному контексті подій Великого розселення слов’ян на європейських теренах. Унаслідок малої кількості джерельного матеріалу для реконструкції тогочасних подій та явищ автор залучав археологічний матеріал, відомості лінгвістики, етнографії тощо.
Катерина Липа «Теорія архітектури, містика і війна», Laurus, 2016
Книжка присвячена малодослідженому аспекту впливу західноєвропейської теорії фортифікації доби Ренесансу на оборонне будівництво в Україні — магічному захисту. Давні теоретики архітектури вважали магію цілком дієвим засобом оборони, тож пропоновані в архітектурних трактатах форми фортифікаційних споруд продиктовані серед іншого і містичними поглядами доби. Автор намагається з’ясувати, чи дотримувалися українські зодчі XVI–XVII століть правил будівельної магії, і як це впливало на розпланування й об’ємно-просторове вирішення замків, фортець та міських укріплень.
Людмила Яковлева «Найдавніше мистецтво України», «Стародавній світ», 2013
Монографія є першою узагальнювальною працею, яка охоплює всі художні форми мистецтва верхнього палеоліту України: скульптуру, гравюру, малюнок, а також орнамент, прикраси, монументальну архітектуру з кісток мамонта. Найдавніше мистецтво розглянуто як самобутня складна цілісна символіко-знакова система, яка різними гранями висвітлює своєрідність найдавнішої образотворчості, синкретизм художніх форм фігуративного та декоративного мистецтв, вагомі соціально-знакові функції мистецтва у первісних суспільствах.
Детальне дослідження предметів мистецтва надало нам змогу вперше запропонувати найповніший на сьогодні, розлогий каталог витворів фігуративного мистецтва, висвітлити загальні та особливі риси їхньої художньої стилістики, естетичної властивості, концептуальність іконографії фігуративного репертуару, розглянути мистецтво України в європейському контексті.
Леонід Залізняк «Стародавня історія України», «Темпора», 2019
Над цією книжкою автор працював упродовж минулих тридцяти років. Висвітлено маловідомі, проте актуальні проблеми давньої історії України. Значна увага приділена проблемам планетарних катастроф, походження людини, способу життя прильодовикових мисливців, неолітичній революції, етногенезу та розселенню індоєвропейців, витокам слов’янства й походженню українського народу, етнічним процесам древньої Русі, місцю України серед світових цивілізацій. В основу книжки покладений курс лекцій «Первісна історія України», який автор тривалий час читає в Національному університеті «Києво-Могилянська академія».
Сергій Крижицький, Віталій Зубар, Анна Русяєва «Античні держави Північного Причорномор’я», «Альтернативи», 1998
Другий том 15-томного видання «Україна крізь віки» присвячений одній із найцікавіших сторінок в історії України — грецькій колонізації Північного Причорномор’я і тисячолітньому існуванню тут низки античних держав.
«Археологія України. Курс лекцій», за редакцією Л. Залізняка, «Либідь», 2005
У навчальному посібнику на тлі історичних процесів, що відбувалися у первісній Європі, викладено основи сучасної археологічної науки, означено поняття головних археологічних явищ й окреслено найважливіші наукові проблеми української археології. Показано розвиток матеріальної культури України від часу появи першої людини до доби формування перших державних утворень.
Борис Мозолевський «Скіфський степ», «Темпора», 2005
Ця захоплива книжка розповідає про скіфський період історії України, про дослідження пам’яток археології тієї доби — курганів Чортомлик, Солоха, Куль-Оба, Товста Могила та ін.
Видання доповнене статтею Бориса Мозолевського «Знак Скіфії», яка є своєрідним підсумком наукових та філософських пошуків ученого.
Напередодні повномасштабного вторгнення росії Валентина Мержиєвська та історик Ігор Цеунов записали курс історії України для дорослих «Історія від І до Я». З детальною інформацією про курс можна ознайомитися тут.
Читайте також: The New York Times рекомендує книжки українських авторів
Відомі лауреати Національної премії України імені Тараса Шевченка
Фото на головній: Протестувальники тримають гігантський український прапор під час мітингу проти російського військового вторгнення в Україну в Белграді 20 березня 2022 року / Forbes Ukraine
