Вебкомікс, який завоював дві премії Айснера (це як Оскар, але навіть краще, тому що кожна графічна історія, яка відзначена цією нагородою — неймовірна робота, варта вашого часу), припав до душі читачам на Goodreads і викликав священний трепет у шанувальників міфічних ретелінгів, нарешті вийшов українською. Тож саме час про нього поговорити.
Скільки в цій історії міфу?
Перший том «Пристрастей Олімпу» знайомить нас зі всесвітом, який загалом не особливо випадає з міфічного концепту. Тут цілком можна уявити Зевса, який всюди шукає кохання (радше можливість покохатися), Ероса з його фатальними стрілами, а ще Афродіту, яка добряче вміє ображатися, коли хтось називає когось красивішим (така типова відьма з Білосніжки — мстива і невпевнена в собі). Тут тусуються, танцюють, п’ють коктейлі та шукають секс. Швидкий дофамін, поверхневі почуття, жодної глибини.
Але ні. Не все так просто. Ця картинка не просто неповна, вона вкрай спрощена. І першою з неї випадає Персефона, Перса, Кора — священна діва Олімпу, яка щойно сюди завітала. Юна і свіжа богиня весни, трохи наївна й дуже мила, вона не думає про інтриги, які плетуть довкола, а насолоджується чудовим новим світом, який розгортається навколо неї.
Вона може стати легкою здобиччю. Так не хотілося б, бо юна богиня з тих героїнь, яким симпатизуєш з першого погляду. Її пантрує бойова та завжди озброєна Артеміда, але й вона виявляється не найнадійнішою охороною.
«Я думала: от перезнайомлюся з усіма тут — і буду щасливою. А насправді мені ще самотніше, ніж завжди».
Що може піти не так на першій вечірці Кори? Ох, що може, те й піде…
М-м-м-м-малюнок
У коміксових творах першим вказують автора, тоді художника, далі переходять до колориста і того, хто виконує летеринг… і так далі, всю дорогу родину, яка народила історію. Особливість цього вебтуну в тому, що виконувала його одна людина, що, з одного боку, творить синергію кожного компоненту і те, що ми бачимо персонажів саме такими, якими вони були задумані із самого початку. Але з другого — те, що продовження виходять не так часто, бо роботи дуже багато… Ех.
Та повернімося до малюнка. У «Пристрастях Олімпу» він не надто деталізований, але доволі яскравий. І вже з обкладинки можна оцінити кольорову гаму. Бачимо соковиті й насичені кольори. Рожевий для Персефони, блакитний для Гадеса, жовтий для Гери (на диво, вона тут один із найпозитивніших персонажок і її сонячний образ на це натякає), фіолетовий для Артеміди й Аполлона (не забуваймо, що вони рідня), зелений для Нептуна.
Авторка зосереджується на персонажах, а от тло, у якому вони перебувають, тільки вгадується. І помешкання Артеміди, і клуб, де починається ця історія, і навіть володіння Гадеса — читачі мають можливість самі собі намалювати цей світ із легкого ескізу. Що дає цей ефект? Щонайменше глибоке занурення в емоції героїв, в їхні пристрасті.
Читайте також про 10 екранізованих мальописів: супергерої й не тільки
Trigger Alert
Ще до того, як авторка запросить до читання, вона зупинить попередженням про те, що її графічна робота містить елементи жорстокості, фізичного та психічного насилля, а також інші гачки, які можуть спрацювати, зважаючи на бекграунд читача. І тут не треба скепсису на зразок: «Та це всього лише комікс». Вона не жартує, тут є моменти, від яких може стати погано навіть фізично. І справа не в графічному зображенні аб’юзу (його немає, хоч роман і графічний), а в тому, що й Олімп має проблеми, які замовчують, а вони — ламають життя.
Почнемо з гіперопіки. Тут її проявляє і Деметра до Персефони, оберігаючи юнку від жорстокого світу. Та чи не це стає головною причиною травматизації дівчини, яка не готова до самостійного прийняття рішень.
«Я дві секунди на волі… А вже прокинулася в чужому ліжку і не пам’ятаю, як сюди потрапила. Прекрасно. Що як мама правду каже? Я дійсно надто наївна, щоб жити самій?»
І ще один цікавий персонаж, із яким ми переосмислюємо міф про Амура і Психею (і заодно пригадуємо цей сюжет у скульптурі й малярстві).
«Ти викрав якусь бідолашну смертну.
Ні, я її врятував!
Ти її ув’язнив!»
Не зосереджуватимемося на всіх соціальних аспектах, які порушують «Пристрасті Олімпу» (тут справді багато, тому комікс не для дітей, зовсім не для дітей). Але один оминути не можемо, — це мізогінія і захист прав жінок на противагу їй.
Ми бачимо спільноту богів-чоловіків, які в компанії богинь (богинь!) поводяться геть по-печерному (і так, їм багато-багато років, безсмертя і все таке, але погляди такі, про які не говорять у пристойному суспільстві).
І тут головною войовницею буде не феміністка Артеміда, а все та ж покровителька шлюбу Гера (можливо, ми дарма вважали її злюкою через нелюбов до Геракла, який усього лиш був найяскравішим нагадуванням про чоловікову невірність).
Ось як вона відрубує одразу трьом чільним мужам Олімпу: Зевсу, Нептуну і Гадесу. You Go, Girl!
«Вона не “приємність”. Вона жінка. Не для того вона живе, щоб твій брат на ній тренувався».
Обіцянка неабиякої історії
Перший том «Пристрастей Олімпу» — це вже багато тем для роздумів, але все ж тільки вступ до непересічної історії кохання. Історії, у якій весна приходить у холодне потойбіччя, знаходить підхід до злючого Цербера і змушує серце володаря тихого царства мертвих битися гучно. Чи може бути просто, коли в парі такі різні люди? Ні, у коханні взагалі рідко буває просто. Але вони обоє налаштовані боротися.
«Якби мені пощастило і хтось мене покохав. Я б зробила все, щоб у нас склалося».
