У письменниці Дзвінки Матіяш вийшла вже десята, ювілейна книжка. Однак не тільки цим особлива повість «Мене звати Варвара». Це напрочуд світла історія про те, що в житті обов’язково є місце для справжніх чудес і загадкових таємниць, що кожен і кожна — насправді особливі й зовсім не варто порівнювати себе з іншими. Книжка написана для дітей середнього шкільного віку, втім навіть дорослі мають причину її прочитати — дізнаватися щось нове цікаво в будь-якому віці.
Унікальна атмосфера Києва початку XX століття змінює святкову метушню знаменитих різдвяних ярмарків у Відні, ранньохристиянська легенда переплітається із наслідуванням дедуктивного методу Шерлока Холмса, а окрім того, в історії знайшлося місце навіть для Григорія Сковороди та періоду Гетьманщини. Дзвінка Матіяш начаклувала жваву й насичену розповідь із присмаком Різдва, яка розпочинається з чогось так добре знайомого всім дітлахам — із домашнього завдання.
Читайте також: «Якби класики шукали роботу: редакторське резюме»
Пізнай себе — і ти пізнаєш увесь світ
Юній киянці Варварі Сабадаш пощастило з батьками: вони — справжні друзі для своєї доньки. Але навіть між такими друзями та рідними бувають таємниці, що не відкриються, допоки для цього не настане особлива пора. Ось і Варусині батьки тримали в секреті трепетну історію народження дівчинки, аж поки вона сама не зацікавилася — чому ж її назвали Варварою? Невже на честь святої, що жила ще в III столітті й зазнала знущань від власного батька-садиста, який замкнув її у вежі? Не може такого бути!
Те, що починалося як звичне творче домашнє завдання зі школи, перетворилося для дівчинки на тривалу захопливу пригоду в дусі розслідувань її улюбленого Шерлока Холмса та навіть спонукало завести щоденник. Допитлива й легка вдача Варвари допомагає їй крок за кроком відшукувати частинки пазлу і поступово складати з них повну картину свого загадкового імені. А заодно — добряче дивувати своїх однокласників і вчительку.
Barbarazweig — гілочка Варвари
З’ясувавши, що в Європі існує зворушлива традиція 4 грудня зрізати й ставити у воду Barbarazweig — гілочку святої Варвари — із черешні чи іншого фруктового дерева, наша маленька героїня почала ще завзятіше дізнаватися цікаві факти, пов’язані зі своїм іменем. Ту гілочку зрізають, аби потім сталося справжнє диво: щоб вона розцвіла на саме Різдво, 25 грудня, просто посеред зими! Якщо це стається — упродовж наступного року збуваються всі-всі мрії і приходить щастя. Звісно, дівчинка захоче мати й свою чарівну різдвяну гілочку — добре, що до Варвариного дня чекати залишається недовго, а на дідусевій дачі росте аж три черешні.
Нарешті Варочку перестануть дражнити в школі тупими жартами про варварів і відірваний ніс. Адже тепер вона зможе розповісти всім більш вражаючі історії, ніж про дівчину з ліванського міста Геліополь, яка зазнала тортур через те, що прийняла християнство, а після того, як була визнана святою великомученицею, незрозуміло чому стала покровителькою артилеристів, саперів та шахтарів. Цих професій точно немає у Варусиному списку, ким би вона хотіла стати, коли виросте. Тож тепер завдяки батькам і, звісно, дедуктивному методові, історії Варвари будуть захопливішими за походження імені її подруги — Маргарити, яке пов’язане з самою богинею Афродітою. Та що там Маргарита, — навіть розповідь однокласника Кирила про останнього гетьмана Запорозького Війська Розумовського, на честь якого назвали Кирилового дідуся та через якого тепер увесь клас хоче поїхати до козацької столиці Батурина по скарби, здасться всім не такою вже й фантастичною.
Читайте також: «Топ БараБуки» назвав найкращі видання 2021 року
Улюблена тезка
Усе, що Варвара дізналася протягом якихось двох тижнів про своє ім’я та цікаві факти, пов’язані з ним, дуже змінило дівчинку — вона стала впевненішою в собі, але й загадковішою: її очі почали сяяти, і Маргарита навіть запідозрила її в потаємному коханні! Адже дівчинка нікому не розповідала про свої таємниці, які записує в щоденнику, — це чекало свого часу…
Та головне, що трапилось із героїнею — вона віднайшла найкращу в світі подругу, «свою» Варвару — знамениту киянку Варвару Ханенко. Розплутуючи клубок історії, дівчинка натрапила на тезку, батьком якої був найвідоміший меценат і благодійник свого часу — Микола Терещенко. Сьогодні в Києві на його честь названа вулиця, адже його заслуги перед містом дуже значні: за гроші Терещенка у столиці побудовано чимало будівель, які збереглися до сьогодні. Саме на Терещенківській вулиці розташовано і Музей Ханенків, колекції мистецтва для якого Варвара Ханенко разом із чоловіком Богданом збирали по цілому світові впродовж усього життя.
Так, юні читачі мають змогу разом із героїнею книжки дізнатися про одну з найвидатніших українських діячок, варту визнання. У Варвари Ханенко була нелегка доля, але саме за її посередництва школярі мають сьогодні гарну нагоду захопитися мистецтвом, Києвом XIX-XX століть, знайти чимало приводів пишатися власною історією і, звісно, полюбити ім’я Варвара.
«Записала у свій щоденник, що, зіставляючи різні факти з біографій цікавих людей, знаходжу для себе багато несподіванок. Називаю все знайдене мерехтінням реальності, яка постійно дарує нам орієнтири, маяки і дороговкази — хоч у якому столітті ми їх шукаємо. Ці маяки дивним чином впливають на наше реальне життя. Кажу це зі свого досвіду, бо моє життя зараз чітко можна розділити на два етапи: все, що було до історії з Barbarazweig, і все, що сталося й станеться після. І те, що після, — суперцікаве!».
Цікавий факт
Спочатку в повісті Дзвінки Матіяш не було згадок про художника Лукаса Кранаха та його картину «Свята Варвара». Однак через кілька місяців після того, як книжка була написана й уже редагувалася, авторка відвідувала історичний музей у Відні. Розглядаючи там картину Лукаса Кранаха, Дзвінка Матіяш зрозуміла, що він всюди малював одну й ту саму рудоволосу жінку — свою кохану дружину. Коли вона з’ясувала, як звати цю красуню із картини XVI століття, то навіть не встигла здивуватися: звісно ж, Варвара! Після такого загадкового збігу обставин до рукопису книжки письменниця одразу додала кілька речень, познайомивши свою героїню та читачів із Кранахом і його «Святою Варварою».
