МЕДІА

0

КНИЖКИ • ЛЮДИ • МІСТА
/
/
/
Україна на Sundance: 6 фільмів за 38 років існування фестивалю

Україна на Sundance: 6 фільмів за 38 років існування фестивалю

Фільми, які відкривають українців світові по той бік Атлантичного океану

«Санденс» — американський національний фестиваль незалежного кіно. Окрім того, що це наймолодший із провідних світових фестивалів (перша його церемонія була проведена в 1985 році, тоді як ще в 1981-му актор Роберт Редфорд заснував «Санденс» як творчі лабораторії для кіношників), серед його відмінностей від інших — велика кількість номінацій для документального кіно. 

Цього року саме документальні українські фільми потрапили на конкурс. Тиктор медіа вирішило дослідити питання: а скільки українських фільмів за майже 40 років існування американського фестивалю потрапляли в його програму та перемагали в тих чи інших номінаціях? Про це — читайте в матеріалі.

Першим копродукційним фільмом, у якому брала участь Україна і який вийшов на екранах Парк-сіті в 2015 році, стала американсько-британсько-українська стрічка Чада Ґрасії «Російський дятел», яка отримала Гран-прі як найкращий документальний фільм світової програми.

Київський художник Федір заводить глядача в найбільшу загадку Радянського союзу: Чорнобильську катастрофу. Чоловік розслідує трагедію та намагається знайти винного через загадковий радіосигнал, який Захід почув від СРСР у 1976 році й прозвав «російський дятел». Як пов’язано це з аварією на атомній електростанції та хто все-таки її підірвав?

Першим українським проєктом стала дебютна стрічка режисерки Ірини Цілик «Земля блакитна, ніби апельсин», яка одразу отримала нагороду за найкращу режисуру. Фільм розповідає історію однієї родини з «червоної зони» на Сході України, які продовжують життя, повне мрій і творчих захоплень в умовах війни. 

Одне з них — фільмування. Таким чином «Земля блакитна, ніби апельсин» — це документальний фільм у фільмі про кіномитців-аматорів, які навчаються, рефлексують і розповідають свою історію про вторгнення росії на територію України у 2014 році.

Першим ігровим фільмом, який потрапив на фестиваль і переміг у номінації «Краща режисура світового ігрового кіно», стала українсько-турецька стрічка Марини Ер-Горбач «Клондайк», яка цьогоріч потрапила в лонглист премії «Оскар» в номінації «Найкращий іноземний фільм» від України. 

Також у 2022 році лауреатом в номінації «Найкращий режисер у категорії “Світове документальне кіно”» стала стрічка датського режисера Леренга  Вільмонта «Будинок зі скалок», створена за підтримки «Держкіно». 

Фільм розповідає історії дітей в особливому дитячому будинку — на Сході біля лінії фронту. Одночасно гірка і зворушлива стрічка розкриває проблеми дітей-сиріт в умовах війни та складнощі, з якими стикаються вихователі, які, незважаючи на близькість небезпеки, намагаються зберегти для дітей відчуття дитинства.

У програму 2023-го року на «Санденс» потрапили два документальні повні метри, які зняті вже після повномасштабного вторгнення росії в Україну. «Залізні Метелики» Романа Любого, як і ігровий фільм «Клондайк», розповідає історію навколо падіння цивільного малазійського літака МН-17 на Донбасі у 2014 році. 

«Це гібридний фільм, який поєднує факти й архівні кадри з постановними і фантазійними елементами. Вигадані сцени фільму показують різні сценарії, дотичні до теми фільму. Через танець, перформанс, музику, інсталяції та відеоарт фільм прагне акцентувати увагу на сюрреалістичних обставинах справи. Різні документальні епізоди, зокрема, віднайдені колажі кадрів, архівні кадри, інтерв’ю та спостереження чергуватимуться з вигаданими. Завдяки цій візуалізації глядач отримує шанс побачити подію з різних ракурсів і в різний час, пов’язавши злочини минулого із сучасністю», — повідомляє про фільм DocudaysUA.

Лиш нещодавно, більше ніж через 8 років після трагедії, суд у Гаазі визнав бойовиків рф винними в цій трагедії. Український фільм від об’єднання незалежних кінематографістів «Вавилон 13» із різних точок зору досліджує цю загадку з відповіддю, яку всі давно знали, але не могли визнати. «Залізних Метеликів» покажуть у конкурсній програмі World Cinema Documentary Competition.

Другим повнометражним фільмом у секції World Cinema Documentary Competition став «20 днів у Маріуполі», створений із матеріалів українських журналістів Мстислава Чернова й Василіси Степаненко та фотографа Євгена Малолєтки, який потрапив в облогу Маріуполя та чудом зміг все-таки виїхати звідти гуманітарним коридором.

Ще одним фільмом, який потрапить на «Санденс» у 2023-му в короткометражний конкурс, стала робота Дмитра Сухолиткого-Собчука «Літургія протитанкових перешкод». Режисер прокоментував цю новину на своїй сторінці у Facebook: «Розповідь про війну, яка триває, лунає по всіх континентах і різних країнах. “Санденс” — один із найбільших світових рупорів, де соціальне та художнє лунає в повний голос. “Санденс” — це екран висловлювань, що дає можливість показати одну з тих багатьох змін, які трапилися з нами. Завдяки The New Yorker нашу історію чують мільйони людей по всьому світу. 

Спершу було слово, — і наш фільм починається словами неопублікованої книжки Олександра Михеда».

Фільм розповідає про майстрів-скульпторів, у яких, як у кожного українця й українки, життя розділилося на «до» та «після». Тепер їхні витвори мистецтва, — чи то численні копії Ісуса Христа, чи то статуї письменників і козаків, — стоять осторонь, поки їхні творці роблять металеві конструкції — протитанкові перешкоди.

Рубрика: Добірка
Facebook
Telegram
Twitter