Резюме як жанр виникло в індустріальну добу з потребою письмово засвідчити свою кваліфікацію. У часи, про які йтиметься, резюме могло бути доволі різноманітним: від стандартизованої анкети до автобіографії у стилі «я, ім’ярек, за походженням — із селян, з освітою трьох класів церковно-парафіяльної школи…». Герої цього матеріалу як люди творчі могли дозволити собі викласти перелік власних компетентностей, принципів роботи та трудових звершень у довільній формі.
ПОВНОВАЖЕННЯ
- Громадівець та водночас спонсор, видавець, редактор та автор альманаху і журналу «Громада», створеного в 1878 році.
- Певний час працював у часописі «Правда», поновленому народовцями у 1872 році.
- Наприкінці літа 1873 року став членом Південно-Західного відділення Російського географічного товариства, де два роки фактично редагував газету «Киевский телеграф».
- На чужині також був головним автором женевської газети «Вольное слово» (1881–1883 рр.), а згодом став і редактором цього видання.
КОМПЕТЕНЦІЇ
Національно орієнтований просвітитель-ерудит. Вдалий теоретик та не менш віртуозний практик. Окрім гуманітаріїв, часто посилаюсь на корифеїв природничих наук.
Фундаментально опанував та вільно володію польською, чеською, латиною та іншими іноземними, в тому числі слов’янськими мовами. Основні мови роботи — російська та українська. Писати, говорити, редагувати полюбляю простим популярним складом, без жодного «туману» в думках чи двозначності. Підтримую ідею фонетичного правопису.
Я — принциповий мислитель із надзвичайною глибиною думок. Як автор та редактор — різножанровий. Вдало використовую та компілюю свій історичний, політичний досвід, транслюючи його в текстах. Постійно підкреслюю особливості української мови, її самобутність та сприяю утвердженню її як окремої слов’янської мови.
Журнал під моїм редакторством ідейно відрізнявся від збірників «Громада», адже був спрямований не на інформаційну чи розважальну діяльність, а на розробку теоретичних засад соціалізму. Моя журналістська робота за кордоном відіграла величезну роль у духовному та культурному розвитку нашої нації.
ПРИНЦИПИ РОБОТИ
Ніколи не підлаштовуюся під загальноприйняті погляди, не говорю підлесливо ні з колегами, ні з друзями, ні з ворогами. Часом не стриманий.
Сповідую ідеї лібералізму, політичного федералізму й демократизму. Попри це, завжди залишаюся радикальним у своїх поглядах та висловлюваннях. Через слово намагаюся переконати читача в доцільності побудови соціалізму, доводжу доцільність народної освіти, особливо дитячої. Не прагну бути «модним», гнучким чи зручним. Обстоюю плюралізм думок і вкрай поважаю та пропагую свободу слова, вимагаю свободи преси та автономії громад. У роботі завжди маю на увазі історичні традиції українського народу, реальний стан і перспективи його розвитку. Залишаюся відданим ідеї про те, що український народ має право на власну журналістику, з можливістю вільно та відкрито інформувати суспільство.
ДОСЯГНЕННЯ
- вивів українську журналістику на рівень найкращих європейських зразків;
- зміг голосно заявити про українців, їхню історію, сучасність і перспективи у європейському колі;
- у 70–90-х роках ХІХ століття підняв свої українознавчі студії до європейського рівня за допомогою наукового мислення, широти аргументації;
- окрім художніх текстів («Лихі люди» і «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Панаса Мирного, «Марія» Т.Шевченка) уперше опублікував знаменитий лист В.Бєлінського до М. Гоголя (1880), листи І. Тургенєва і К. Кавеліна до О. Герцена;
- був першим і довгий час єдиним авторитетним публіцистом і видавцем у політичній еміграції, який виступав проти терору як принципу політичної боротьби;
- став батьком українського національного відродження.
КВАЛІФІКАЦІЇ
Журналіст, літературний і театральний критик, публіцист, редактор і театральний діяч. Організатор українських збройних сил. Член Генерального секретаріату Української Центральної Ради на посаді Генерального секретаря з військових справ. Головний отаман військ Української Народної Республіки. Голова Директорії УНР. Борець за незалежність України.
ДОСВІД РОБОТИ
Газета «Праця» і щомісячник «Селянин», березень 1905 – жовтень 1905 — журналіст
У газеті РУП «Праця» почав свою журналістську діяльність. Друкувався у галицькому партійному журналі «Воля». Співпрацював з «Літературно-науковим вісником».
«Громадська думка», 1905–1906 рр. — журналіст
Після оголошення в жовтні 1905 року політичної амністії в Російській імперії повернувся додому. Працював у «Громадській думці», після її заборони — у газеті «Рада».
Партійний орган «Вільна Україна», січень 1906 – червень 1906 — редактор
У січні 1906 року виїхав разом з М. Поршем та П. Понятенком до Петербурга, де редагував партійний орган «Вільна Україна». Але вже через шість місяців це видання припинило своє існування.
Газета «Рада», липень 1906 – 1907 рр. — секретар
У щоденній Чикаленковій газеті «Рада» писав рецензії на українські театральні вистави.
Газета «Слово», 1907–1908 рр. — редактор
У газеті «Слово» було надруковано багато моїх статей літературно-мистецького («Пам’яті Івана Тобілевича (Карпенка-Карого)», «До ювілею М. Заньковецької» та ін.) та соціал-демократичного спрямування.
Журнал «Украинская Жизнь», 1912–1914 рр. — редактор
Редагувати це видання доводилось у складних умовах. Прибутку не було, тільки борги та пошуки спонсорів, які диктували свої умови.
Протягом всього часу редагування журналу «Украинская жизнь» я написав близько 50 матеріалів різноманітного змісту. Особливо цікавився літературною критикою.
Театр, очолений М. Садовським, 1907–1908 рр. — завідувач літературної частини
До ювілею М. Заньковецької написав статтю. У театрі виступав з лекціями перед початком вистави, в яких розповідав про п’єсу та її сценічне втілення, також характеризував творчість українських драматургів.
Журнал «Трибуна України», 1917–1919 рр. — журналіст
У воєнний час підтримував військову пресу. Перебуваючи за кордоном у Варшаві, працював у журналі «Трибуна України», «Табор» та ін. Намагався досягти порозуміння з Польщею, зав’язати стосунки з європейськими державами, донести інформацію про Україну. Саме для цього й давав інтерв’ю іноземним журналістам.
Тижневик «Тризуб» у Парижі, жовтень 1924 – травень 1926 — директор
У жовтні 1924 року оселився в Парижі, де організував видання тижневика «Тризуб» разом із С. Сірополком, Д. Дорошенком, О. Лотоцьким та ін.
ПРИНЦИПИ РОБОТИ
Пріоритет — Україна та її національні інтереси. Про це свідчать статті, надруковані у різноманітних виданнях. Постійно критикую тих, хто виступає проти українського національного руху, наголошую на законних інтересах українського народу. Цих поглядів дотримуюсь і при редагуванні.
ОСВІТА
Церковно-парафіяльна школа, 1892–1895 рр.
Полтавська духовна семінарія, 1895–1901 рр.
У 1901 брав участь у Всеукраїнському студентському з’їзді, представляючи громаду духовної семінарії. Хоча на той момент уже там не навчався, бо був виключений із семінарії через політичну діяльність.
ІНТЕРЕСИ
Увесь вільний час віддаю вивченню літератури й літературної критики. Захоплююсь і театром.
Поет, перекладач, публіцист, редактор
Вік: непристойно таке питати
Контактна інформація: зв’яжіться через голубів (їхні тремтячі зграї черкають неба береги)
Стаж: з 1907 року
КОМПЕТЕНЦІЇ
Викладав стилістику і практику перекладу в Українському інституті лінгвістичної освіти, завідував літературною частиною Київського театру опери та балету.
Вільно володію 13 мовами, можу перекладати з 30 мов світу. Бездоганно володію технікою віршування. Розвинене чуття мови. Хороший стилістичний редактор. Винахідливий настільки, щоб збагатити літературу, яка заслужила якісний переклад.
Добре граю на піаніно (якщо вірити Миколі Лисенку).
НАВИЧКИ РЕДАКТОРА ПЕРЕКЛАДІВ
— ввічлива комунікація з клієнтом («Не нав’язуючи, звичайно, Вам своєї волі, але відчуваючи величезну відповідальність за доручену нам справу, дозволяємо собі зробити деякі зауваження з приводу Вашого перекладу, опублікованого в Кобзарі 1939 року»);
— усунення небажаних асоціацій у тексті завдяки досконалому володінню мовами («Чего болит и где болит — // Никто не пытает» — «Никто знать не знает»);
— досягнення милозвучності й шліфування евфонії без порушення фонічної картини тексту («Гляжу — а уж светает…» — «Гляжу — уже светает»);
— виявлення та виправлення граматичних похибок;
— рекомендації щодо рими («Вишневьій садик возле хатьі // Гудят хрущи, летая тут» — «Вишневьій садик возле хатьі // Над ним хрущей весенний гуд»);
— усунення лексичних помилок.
ПРИНЦИПИ РОБОТИ
- Глибоке занурення в текст і, можливо, навіть його докорінні зміни.
- Найцінніше — це текст і його творець.
- Вимогливість до себе і до перекладача.
- Звільню вас від граматичних похибок, українізмів у російських перекладах, мовностилістичних неточностей та небажаних асоціацій. Подарую евфонію та природну риму.
- Критикуватиму так м’яко, що ви не зчуєте, як охоче погодитесь на наше спільне рішення, але всі фінальні правки — вибір автора.
- Я радник, а не тиран, але якщо треба, то візьму все у власні руки.
Видавець, редактор, укладач, перекладач, викладач, літературний критик, поет, культурний менеджер, літературний агент
ДОСВІД РОБОТИ
«Почти полное собрание сочинений», автор, перекладач, видавець
1915 — Видав збірку власних перекладів Горація, а також віршів (україномовних та російськомовних)
«На пути к искусству», випусковий редактор
1914–1917 — Сприяв виходу збірника гімназійного гуртка «Любители словесности» в Златопільській гімназії, де викладав
Критико-бібліографічний місячник «Книгар», редактор (чч. 19–31)
1918 — літературний критик
1919 – 1920 — головний редактор видання, активний дописувач
«Літературно-науковий вісник», член редакції, 1918–1919
«Антологія римської поезії», укладач та перекладач, 1920
Уклав та видав збірку власних перекладів Катулла, Вергілія, Горація, Проперція, Овідія та Марціала
«Нова українська поезія», укладач
1920 — Уклав збірку віршів українських митців трьох генерацій: від Лесі Українки та Агатангела Кримського до Михайля Семенка та Максима Рильського
«Голос друку», член редакції, 1921
«Червоний шлях», дописувач та редактор
1923 — На регулярній основі співпрацював з Миколою Хвильовим над розбудовою видання
«Слово», член видавництва
1923 — Займаюся видавництвом поезії, написанням масштабного історичного нарису, редагую, пишу передмови до видань
Хрестоматія «Сяйво», упорядник
1923 — Упорядкував хрестоматію художньої літератури для читців-декламаторів «Сяйво» (увійшли твори від давньогрецьких поетів, українських та європейських письменників XVIII – XIX ст. до творів Тичини, Чумака, Плужника, Косинки)
«Рух», «Пролетарій», редактор
1926 — Здійснюю редакторську підготовку творів українських письменників і перекладів зарубіжних авторів, готуючи промови до цих видань.
ІНШІ ПРОЄКТИ
укладання, робота над описами та передмовами
- «Письменники Радянської України» (1928)
- «Від Куліша до Винниченка» (1929)
- «Поети пошевченківської пори» (1930)
- «Байка і притча в українській літературі ХІХ – XX ст.» (1930)
ПРИНЦИПИ РОБОТИ
— Припадати до джерел, а не брати від передатчиків, розглядатися в нотах, а не переймати, як діти, з голосу.
— Засвоєння величезного досвіду всесвітнього письменства, тобто хороша літературна освіта письменника, і вперта систематична робота коло перекладів.
— Немає нічого незначного чи другорядного: усе гідне прискіпливої уваги та праці.
ОСВІТА
Перша київська гімназія, 1903–1908 рр.
Київський університет Святого Володимира, 1909–1914 рр. (Історико-філологічний факультет)
Українсько-американський славіст-мовознавець; історик української літератури, літературний і театральний критик, учасник наукового та культурного життя української еміґрації
КОМПЕТЕНЦІЇ
- розвинені навички з редактури й коректури;
- обізнаність у сучасних (тогочасних) літературно-мистецьких процесах;
- вміння дотримуватися дедлайнів;
- відповідальність;
- неконфліктність, але з відстоюванням власних принципів і кордонів;
- стресостійкість.
ПРИНЦИПИ РОБОТИ
- орієнтування на європейські взірці видань;
- дотримання журналістських стандартів;
- лаконічний, стриманий стиль;
- уникання зайвого, примітивного, розрахованого на дешевий ефект.
ПОВНОВАЖЕННЯ
Кінець 1941–1942 — друкувався в щоденному виданні «Нова Україна» (перший українськомовний німецький орган в окупованому Харкові).
Жовтень 1942 — друкувався в харківському журналі «Український засів».
Кінець лютого 1943 — березень 1944 — друкувався в місячнику «Наші дні», газетах «Львівські вісті» й «Краківські вісті» (Львів).
1943 — працював у журналі «Дозвілля» (Німеччина).
1946 — коректор у газеті «Час». Також друкував власні літературно-критичні статті (Німеччина).
Липень 1947 — травень 1948 — головний редактор друкованого органу МУРу «Місячник. Журнал літератури, мистецтва і критики» (Німеччина).
Мешкаю: Київ
Контакти: листи надсилайте на Суворова, або ж шукайте мене в Печерському парку, біля редакції «Всесвіту». Або в ресторані готелю «Дніпро». Або в бібліотеках. Або в Ірпені. Або в Ялті. Десь-то мене й знайдете
КОМПЕТЕНЦІЇ
Володію двадцятьма мовами, серед яких основні європейські (англійська, французька, німецька, італійська, еспанська), а також інші європейські і неєвропейські (латина, угорська тощо); широко обізнаний з українськими діалектами та соціолектами, володію спорадичними знаннями з діалектичних і соціолектичних особливостей іноземних мов; обізнаний із історичним розвитком української та інших мов, можу відтворювати мовлення різних епох. Професійно граю в доміно.
ПРИНЦИПИ РОБОТИ
Знаю українське слово — ставлю українське слово. Знаю український зворот — ставлю український зворот. Бачу можливість для стилізації — стилізую. Бачу можливість для жартів — жартую. Не виходить перекласти на українську слово, зворот, стиль чи жарт — компенсую в іншому місці. Можна створити нове слово — обов’язково створю. Стежу за музичністю слова. Пильно ставлюся до стилістики, потреб твору, до історичного тла. Полюю на слова. Гоголя і Леніна не редагую.
ОСОБИСТІ РИСИ
Дотепний, веселий, захоплений своєю роботою до нестями, мислю на перспективу, суворий та вимогливий до студентів.
ОСВІТА І КВАЛІФІКАЦІЇ
Навчався в Київському університеті на історичному відділенні, але й відвідував майже всі лекції філологічного. Працював в Архіві стародруків, перекладав давні тексти для студентів і науковців. Закінчив екстерном. Продовжив навчання в Харківському інституті іноземних мов, де вивчав німецьку й французьку мови.
ДОСЯГНЕННЯ
Перекладач світової літератури (поезія, драма, проза), зокрема перекладав «Мадам Боварі», «Фауста», «Декамерон», «Дон Кіхота», поезію Лопе де Вега, Ґарсія Льорки, Юліана Тувіма, драматургію Шекспіра. Автор розвідок і есеїв, що стосуються перекладацьких проблем, рецензій на словники й інші книжки, доповідей на наукових конференціях з мовознавчих і перекладознавчих питань, видавався в «Питаннях мовознавства» («Вопросы языкознания»). Редактор перекладів іноземної літератури. Працював у видавництвах «Дніпро», «Радянський письменник», «Молодь», «Дитвидав УРСР», був членом редколегії журналу «Всесвіт» (зокрема відповідав за поетичні переклади), як редактор готував до видання повні зібрання творів Джека Лондона, Ґі де Мопасана.
Матеріал підготували в рамках курсу «Редагування художніх текстів» Національного університету «Києво-Могилянська академія», керівниця — старша викладачка Ольга Петренко-Цеунова.
Над текстом працювали: Ольга Петренко-Цеунова, Андрій Гончарук, Дар’я Дехтяр, Аріна Кравченко, Марія Куцова, Яна Опалєва, Діана Ратушна, Ілля Рудійко.
На головному фото: пересувна редакція газети у вагоні, Волинь, Перша світова війна. Джерело: 12kanal.com
