24 березня естрадний композитор та керівник ВІА «Ватра» мав би відзначати своє 68-річчя. Але на рубежі століть його життя жорстоко обірвали прибічники «руского міра».
Ігор Білозір написав чимало естрадних хітів, що залишилися в народі. «Пшеничне перевесло» — чи не найпопулярніший із них, прославлений колишньою дружиною композитора, Оксаною Білозір.
У новому матеріалі із циклу «Плейлист української естради» розповідаємо, чому Білозір почав працювати над піснею ще школярем, як комуністи змусили авторів переписувати текст і як композитору вдалося поєднати у звучанні фольклорну традицію та закордонні диско-ритми.
Нагадуємо, що 4 травня у Києві ви зможете почути кавери на шедеври української естради у виконанні гурту МОВА у супроводі перформансу Альберта Цукренка.
«Вона чомусь повірила сопливому пацану і записала мої пісні»
Змалку Ігор Білозір проявив себе музичним вундеркіндом. Хлопець із Радехова на Львівщині зібрав перший ансамбль ще у школі, тоді ж почав писати пісні. Понад усе він мріяв стати видатним композитором, і заради цього зважувався на будь-які авантюри.
Якось у 1969-му Ігор поїхав із класом подивитися на цирк у Львові. До клоунів у перуках юний музикант був байдужим, тому непомітно від учительки й однокласників утік із вистави і подався до місцевого радіо.
Там Білозір відшукав Марту Кісаневич, ведучу популярної на той час радіопрограми «Мандрівний меридіан», і попросив її прокрутити в ефірі свої пісні. Пані Марта мала б насварити малого нахабу, але відчула талант підлітка і таки пустила його до студії.
«Так сталося, що вона повірила мені, ще зовсім сопливому пацану, і зробила перший професійний запис моїх пісень», — Ігор Білозір про перші записи.
Змалку Ігор Білозір проявив себе музичним вундеркіндом
До сьогодні з тих композицій нічого не збереглося. Але достеменно відомо, що серед них була початкова, ще зовсім сира версія «Пшеничного перевесла» — хіта, що за два десятиріччя відкриє українцям творчість композитора та його дружини, Оксани Білозір.
«Я люблю свою сестру, тож і жінку обрав подібну до неї»
Щоб підкріпити природний дар професійною освітою, Ігор Білозір вступає до львівського музучилища. Він вчиться на одному курсі з Володимиром Івасюком, але приятелями хлопці не були.
«Я не можу сказати, що музика Івасюка мала на мене безпосередній вплив. Але коли є така особистість, тебе це мимоволі стимулює: “Невже ж я не зможу?”», — Білозір у спогадах про Івасюка.
Та диплом Білозір так і не отримав. Рок-оперу «Стіна», яку молодий композитор пише на вірші «неблагонадійного» Богдана Стельмаха як дипломну роботу (і це за кілька років до виходу однойменного концептуального альбому британського гурту Pink Floyd, яким надихався парубок!), передбачувано не допускають до захисту.
Того дня засмучений Білозір смажить картоплю на кухні гуртожитку. А коли на мить відвертається від сковорідки, зустрічається поглядом із першокурсницею Оксаною Разумкевич.
«Його полонили її очі: сині, великі. Ігор часто раніше казав: “Я дуже люблю свою сестру, і жінку вибрав, подібну до неї”». — Зі спогадів Руслани Білозір, сестри композитора.
4 червня 1977 року Ігор та Оксана зіграли весілля. А за два місяці композитор збирає при львівському автобусному заводі самодіяльний ансамбль «Ритми Карпат». Оксану Білозір він бере до складу як одну з вокалісток. Це рішення стало ключовим у кар’єрі митця, і водночас фатальним для його особистого життя.
Оксану Білозір він бере до складу як одну з вокалісток. Це рішення стало ключовим у кар’єрі митця
«Ігор мав прекрасний, світлий, ліричний тенор»
Історія ВІА «Ватра» складна і буремна. Перший склад ансамблю формується при львівській філармонії в 1971-му. Музиканти успішно гастролюють союзом, а в 1975-му випускають велику платівку, у якій поєднують джаз-рок з українськими народними мотивами. І хоч слухачі розкуповували реліз упродовж наступних п’ятнадцяти (!) років, але комуністичні божки не оцінили «націоналізму» ансамблю і розпустили гурт.
У 1977-му за відродження «Ватри» беруться Віктор Морозов (екс-«Арніка») та Іван Попович. Музиканти йдуть на компроміс із партією та включають до репертуару російськомовні пісні, а на заміну отримують безпрецедентний дозвіл грати кавери на закордонних рокерів. Так триває до 1979-го. Морозова разом із тодішніми музикантами «Ватри» переманюють до чернівецької «Смерічки», а Попович їде запускати сольну кар’єру до Ужгорода.
Дирекції львівської філармонії вже втретє доводиться збирати «Ватру» з нуля. Щоб не ускладнювати собі життя, керівництво закладу вирішує не прослуховувати музикантів окремо, натомість оголошує кастинг серед уже сформованих самодіяльних ансамблів. На те, щоб підхопити стяг «Ватри», претендують 46 (!) львівських команд, включно зі знаменитою «Арнікою». Але серця журі підкорює ВІА «Ритми Карпат» під керівництвом Ігоря Білозіра.
«Він сподобався директору Львівської консерваторії Миколі Кулію своїм репертуаром та якістю виконання, особливо ансамблевим вокалом. Ігор мав прекрасний тенор, такий ліричний, світлий». — Зі спогадів Маркіяна Шуневича, вокаліста «Ватри».
Урешті-решт, у 1979-му Ігоря Білозіра призначають художнім керівником оновленої «Ватри». Композитор прагне зберегти в репертуарі ансамблю фольклорну основу своїх попередників і при цьому розбавити її актуальними музичними трендами. «Візитівкою» музикантів стає пісня, яку Білозір почав писати ще школярем.
У 1979-му Ігоря Білозіра призначають художнім керівником оновленої «Ватри»
«Стельмах для композитора — поет майже ідеальний»
Навіть попри «націоналістичний» шлейф Богдан Стельмах був важливою фігурою в українській естраді серед поетів-піснярів. Станом на початок 80-х митець міг похвалитися віршами на музику Володимира Івасюка, Мирослава Скорика, Левка Дутківського, Віктора Морозова та інших іменитих композиторів.
У 1980-му спільний знайомий зводить Богдана Стельмаха з Ігорем Білозіром. Музикант зізнається, що давно захоплюється його творчістю — навіть попри те, що через неї вилетів із вишу. І радо запрошує шанованого поета до себе в гості.
Під час однієї з таких посиденьок на кухні о шостій ранку Білозір презентує Стельмаху «Пшеничне перевесло». Тоді композитор ще сам писав слова до своїх пісень. Метр української поезії вщент розбиває його текст і за пів години створює власний — той, що ми чуємо у шлягері до сьогодні.
«Стельмах для композитора — поет майже ідеальний, ніби мислить музичними образами, який лише фіксує поетичними рядками. Музикант у поезії». — Ігор Білозір про співпрацю із Богданом Стельмахом.
Усвідомлюючи потенціал пісні, композитор і поет пропонують «Пшеничне перевесло» Софії Ротару, але та від неї відмовляється. Білозіру не залишається нічого іншого, як взяти композицію до репертуару «Ватри». Вона потрапляє до мініплатівки ансамблю 1983 року.
Шлягер, майже повністю зіграний на живих інструментах, чіпляє слухачів танцювальним ритмом і патріотичним змістом. Утім, Оксана Білозір почувається біля мікрофона ще не надто впевнено, тому ділить вокальні партії з вокалістом Маркіяном Шуневичем та самим Ігорем Білозіром.
Шлягер, зіграний на живих інструментах, чіпляє слухачів танцювальним ритмом і патріотичним змістом
«Оксана не була готовою співачкою»
Популярність «Ватри» росте за геометричною прогресією. Ансамбль багато виступає та знімає музичні фільми, що показують на львівському телебаченні. А Оксана Білозір виростає зі скромної «дівчинки на підспівках» у повноцінну солістку й головну зірку «Ватри». У 1985-му, на наступній платівці ансамблю, її ім’я виносять на обкладинку великими літерами, що наче затіняють назву самого гурту.
«Не було Оксани-співачки відразу. Оксана не була до того готова ні з дитинства, ні з училища. Але вона формувалася ціною тяжкої, наполегливої праці удвох з Ігорем». — Зі спогадів Руслани Білозір.
Успіх «Ватри» не заважає «червоним директорам» вставляти музикантам палки в колеса. У 1986-му їх запросили зіграти «Пшеничне перевесло» на з’їзді української компартії в Києві. От тільки текст організаторів дійства категорично не влаштовує. На їхню думку, від рядків про «коня вороного» несе чи то козаччиною, чи то махновщиною. Тож спеціально для виступу слова доводиться переписати. Оксана Білозір співає їх із листочка, щоб не забути.
«Це велика праця. Але було й задоволення — відчуття ліктя товариша, зіграності. Такі емоції передаються залові». — Ігор Білозір про живі виступи.
Як прогресивний композитор, Ігор Білозір уважно стежить за актуальними трендами в музиці. Відтак аранжування «Пшеничного перевесла» із часом зазнає яскравих метаморфоз. Послухайте-но версію пісні з фільму «Музика і ти» (1987). На місці колись актуальних гітар з’являються деренчливі синтезатори, а замість живих ударних чуємо в ній модну драм-машину.
Аранжування «Пшеничного перевесла» із часом зазнає яскравих метаморфоз
Читайте також: Пʼять українських фільмів, які знімали в Чернівцях
«Білозір був авторитарною людиною»
Враз «Пшеничне перевесло» зазвучало з кожної львівської кнайпи. Але Ігор Білозір на цьому не зупиняється. У 1990-му композитор їде на стажування до США та Канади. І з подивом дізнається, що музику можна писати на комп’ютері!
Це відкриття помітно впливає на стиль Білозіра. У його нових піснях все частіше звучать відзвуки електронних жанрів: джанглу («А я знаю» у виконанні Василя Зінкевича), «нової романтики» («Перший сніг»), індастріалу («Наш час»). Тим часом лірика композитора набуває дедалі гострішого політичного градуса.
Враз «Пшеничне перевесло» зазвучало з кожної львівської кнайпи
Однак після повернення в Україну ейфорія Ігоря Білозіра різко змінюється пекучим болем. Музикант дізнається про смерть батька, а на наступний день Оксана Білозір повідомляє чоловіку, що покидає «Ватру» та його. Співачка йде до Романа Недзельського — ексгітариста «Ватри», який згодом став її продюсером, а нині керує столичним Палацом «Україна».
Ігор Білозір не знаходить собі місця. Як він міг допустити розлучення з коханою? Пані Оксана має на це власну відповідь:
«Я не можу сказати, що ми були два лідери-антагоністи, ні. Просто Ігор Білозір був авторитарною людиною, і це всі знають. Останнім часом у нього у пріоритеті були друзі. Біля Ігоря з’являлись якісь незрозумілі особи, незрозумілого походження, які незрозуміло чим займались […] Зрештою це призвело до нашого розриву, я мусила піти». — Оксана Білозір про розлучення із чоловіком.
У майбутньому Оксану Білозір чекатиме успішна серед олдскульних фанатів естради сольна кар’єра, звання народної та заслуженої артистки і навіть політична діяльність. З травня до вересня 2005-го вона обіймала посаду міністерки культури та туризму України. А «Пшеничне перевесло» Ігоря Білозіра вона виконує зі сцени й понині.
Після повернення в Україну ейфорія Ігоря Білозіра різко змінюється пекучим болем
Читайте також: Свіжі книжки від українських видавництв: квітень
«Це було ритуальне вбивство»
А що ж Ігор Білозір? Попри негаразди композитор знаходить у собі сили почати все з чистого аркуша. За три дні після розлучення з Оксаною Білозір він знайомиться з дівчиною Ольгою, яка згодом стає його другою дружиною.
Нові почуття додають Білозіру творчих сил. У 90-х він трансформує «Ватру» у продюсерський центр, під брендом якого продовжує випускати пісні з гуртом і допомагає з просуванням молодим музикантам.
Здавалося, вже ніщо в долі Ігоря Білозіра не віщує біди. Але вона раптом зустрічає його за порогом міленіуму.
Попри негаразди композитор знаходить у собі сили почати все з чистого аркуша
Увечері 8 травня 2000 року Ігор Білозір відпочиває з приятелями на терасі львівського кафе «Цісарська кава». Товариство співає пісні композитора, а сам він лише мовчки усміхається у вуса. Раптом до столика підлітають двоє російськомовних чоловіків, яким не сподобався репертуар компанії. Дмитро Воронов та Юрій Калінін — імена виродків, що темними плямами відбилися на біографії Білозіра та всієї української естради. Батько першого в той час займав високу посаду в міліції, і це багато чого пояснює в тому, як події розвивалися цього вечора далі.
Між чоловіками зав’язується суперечка. Воронов б’є Білозіра по голові. Композитор падає на брук. Але підіймається, і навіть після цього, зі скривавленим носом, примирливо простягає нападнику руку зі словами: «Ви молоді, я вам прощаю!». У відповідь отримує шквал обсценної лексики та нову серію ударів.
Приятелі композитора в бійку не втручаються, та все ж допомагають йому дійти додому. Однак біля будівлі львівської прокуратури (!) Воронов і Калінін наздоганяють Білозіра, валять його на землю і добивають остаточно.
28 травня, від несумісних із життям травм, Ігор Білозір помирає у клінічній лікарні Львова. Такого натовпу, що хотів попрощатися із композитором, вулиці міста не бачили із часів загибелі Івасюка.
Попри зв’язки у верхах нелюди отримали справедливий вирок за вбивство. Воронов — 15 років ув’язнення, Калінін — 12.
«Фактично мало місце ритуальне вбивство наперед визначеної жертви, і даний злочин має всі ознаки саме такого вбивства. Сценарій злочину розігрувався на очах багатьох відвідувачів кав’ярні, у присутності міліціонерів, під недремним оком відеокамер, які фіксують усе, що тут діється». — Руслана Білозір про смерть брата.
Після смерті лідера музиканти «Ватри» продовжили його справу разом з Ольгою Білозір. Вони й понині виступають із концертами на честь композитора.
Читайте також про 10 маловідомих шедеврів 1970–80-х
«Все, що маю я, розділю з братами чесно»
Талант Ігоря Білозіра полягав у поєднанні малопоєднуваного. У піснях композитора знаходилося місце і фольклорним мотивам для пересічних слухачів, і модним ритмам для вибагливих меломанів. Те ж «Пшеничне перевесло» — таке собі «горілчане диско», що однаково пасує і родинному застіллю, і олдскульному танцполу.
«Пшеничне перевесло» — таке собі «горілчане диско», що однаково пасує і родинному застіллю, і олдскульному танцполу
Щоправда, часом Білозіра аж занадто заносило в бік ура-патріотизму. Найвідоміший приклад цього — пісня «Мамина світлиця», що у 2010-х завірусилася в українському інтернеті у виконанні Петра Щура як мем.
Разом із тим, за іміджем народного хітмейкера Ігор Білозір ховав тонку натуру лірика. Мало хто пам’ятає, що композитор написав чимало чудових рок-балад. Хай вони і не стали надбанням мас, але звучать щиро, щемко і пронизливо навіть у 2023-му.
Чільне зображення, айдентика проєкту: Дмитро Растворцев
Чи знаємо ми історії появи на світ наших найвідоміших шлягерів 60–80-х?
Шукайте відповіді у циклі матеріалів Філа Пухарєва «Плейлист української естради»:
28 червня о 19:00 у Києві, у Затишному дворику МЦКМ (Алея Небесної Сотні, 1) відбудеться концерт-перформанс Old School Ukrainian Funk за участі шоумена Альберта Цукренка і гурту МОВА.
Це мультимедійний триб’ют-проєкт, що містить кавер-композиції на українські фанк-пісні 1970-х і естрадні гіти 1960–80-х років у виконанні гурту МОВА, та перформанс дослідника української естрадної пісні, музиканта і шоумена Альберта Цукренка («Хамерман Знищує Віруси»).
Київський гурт МОВА виконає шедеври тієї епохи в оригінальному звучанні та відкриє слухачам їхнє багатство. Шоумен Альберт Цукренко презентує перформанс, присвячений найпопулярнішим гітам української естради 1960–80-х. Гості почують як про «Намалюй мені ніч», що в усіх на слуху і підкорила мільйони сердець у TikTok, так і про пісні, нова хвиля зацікавлення якими ще попереду, — «Коло млина калина», «Зачекай», «Дівчино мила».
