Ми вже з’ясували, як буковинська коломийка допомогла Володимиру Івасюкові написати «Червону руту», як Ігор Білозір поєднав у звучанні «Пшеничного перевесла» фольклорну традицію та закордонні диско-ритми, а також презентували добірку маловідомих, але добрих естрадних пісень.
Сьогодні поговоримо про Іво Бобула, а також про пісню, яка вперше відкрила співака українським слухачам.
Нагадуємо, що 4 травня у Києві ви зможете почути кавери на шедеври української естради у виконанні гурту МОВА у супроводі лекції-перформансу Альберта Цукренка.
«Писати на готові слова важко, але в нас вийшла чудова пісня»
Коли журналісти беруть інтерв’ю в Левка Дутківського, то розпитують у нього переважно про легендарний ВІА «Смерічка», засновником і художнім керівником якого був музикант. А от про його співпрацю з Іво Бобулом згадують значно рідше. І дарма. Бо кар’єра Бобула злетіла саме завдяки хіту Левка Дутківського.
Історія «Якщо любиш — кохай» почалася в 1981-му, коли «Смерічка» виступала в київському Палаці «Україна». Після концерту до Левка Дутківського підійшов сивоволосий чоловік і назвався Михайлом Ткачем. Дутківський ледь не зомлів від щастя. Чи це той самий Михайло Ткач, що написав тексти для «Марічки», «Ясенів», «Снігу на зеленому листі» та інших естрадних шлягерів 60-х? І чи не сон це, що Ткач сам простягає композитору рукописи зі свіжими віршами і пропонує попрацювати разом?
Дутківський ледь не зомлів від щастя
Минув рік. Дутківський вдруге і востаннє залишає посаду керівника «Смерічки», передаючи кермо ансамблю до рук Назарія Яремчука. Натомість очолює чернівецьку філармонію та зосереджується на власній композиторській творчості. І тут таки згадує про дану Ткачу обіцянку.
«Через рік я дав Ткачу готові мелодії. Писати “на рибу”, тобто готові слова, важко, бо музичний розмір вже задано. Але в нас вийшли чудові пісні», — Левко Дутківський про співпрацю із Михайлом Ткачем.
«Якщо любиш — кохай» була однією з тих пісень. Створюючи до неї музику, Дутківський уже розумів, хто має її прославити.
Створюючи музику до пісні, Дутківський уже розумів, хто має її прославити
«Потрапив в оркестр без музичної освіти»
Дитинство Івана Бобула з буковинського села Порубне видалося важким. Батько хлопця помер, коли йому заледве виповнилося тринадцять. Матері бракувало коштів, щоб утримувати дитину, тому вона віддала її в інтернат.
Розуміючи, що він залишився єдиним годувальником у родині, Іван їде вчитися до ПТУ у Слов’янськ. А після занять тішить друзів співами міських романсів під гітару. Музичною школою для Бобула стала школа життя.
Після отримання диплома на Івана чекав типовий для «радянського мужчини» сценарій — армія. Але командири розгледіли талант голосистого буковинця і приписали його до військового оркестру.
Музичною школою для Бобула стала школа життя
«Саме в армії я навчився нотної грамоти, гри на барабанах, на піаніно… Я прослужив два місяці, і “діди” забрали мене до себе в ансамбль. Вони казали, що я гарно співаю, і мушу й далі співати», — Іво Бобул у спогадах про військову службу.
«Він не до кінця розумів, що робить, але поїхав у Севастополь»
За два роки Іван Бобул виходить на «цивілку». І вже не має сумнівів, що пов’яже життя з музикою. Але про участь у професійних ансамблях без музичної освіти та солідної репутації хлопець міг тільки мріяти. Тому пішов співати по ресторанах.
Якось до закладу, де виступав Іво, зайшов Валерій Громцев. У Чернівцях чоловік зажив слави засновника ВІА «Карпати», у якому починав Володимир Івасюк, а в середині 70-х зібрав у Луцьку ансамбль «Світязь», де співав Василь Зінкевич. Ця зустріч стала для Бобула поворотною.
Ця зустріч стала для Бобула поворотною
«У мене у “Світязі” був клавішник, який дізнався, що я їду робити новий ансамбль, і сказав: “У ресторані на Кобилянській непоганий хлопець співає”. Мені якраз потрібен був соліст, і я запропонував Івану: “Поїхали зі мною у Севастополь. Тобі квартиру дадуть — поки однокімнатну, але це вже щось”. Думаю, він ще не до кінця розумів, що робить, але погодився», — Валерій Громцев у спогадах про Іво Бобула.
У 1979-му Бобул і Громцев вирушають до українського Криму. У Севастополі Валерій Громцев формує новий ансамбль «Море», а Іво Васильович займає в ньому місце головного соліста. Як зрозуміло з назви, музиканти мали вразити публіку піснями на морську тематику. Натомість не залишили по собі нічого, крім рядків Юрія Рибчинського: «Море бывает разным: синим, черным, красным».
Аби не піти на дно разом із проєктом, у 1980-му Бобул тисне руку Громцеву і повертається до Чернівців. Там його вже чекав успіх.
У 1980-му Бобул тисне руку Громцеву і повертається до Чернівців
«Дутківський — людина талановита, але багато крові мені зіпсував»
У чернівецькій філармонії її директор, Левко Дутківський, зустрічає співака з розкритими обіймами. Річ у тому, що на початку 80-х статус закладу був уже не тим, що раніше. Найголовнішою втратою для місцевої сцени стала трагічна загибель Володимира Івасюка навесні 79-го.
Крім того, Софія Ротару та ВІА «Червона рута» перейшли під дах ялтинської філармонії, а «Смерічка» в оновленому складі стрімко втрачала популярність. Відтак Дутківський шукав молоді кадри, які б вдихнули в чернівецьку філармонію нове життя і повернули Чернівцям звання «музичної столиці України».
Та от Бобула на «випробувальний термін» призначають бек-вокалістом новоствореного ВІА «Черемош», де співали сестри Софії Ротару — Ауріка та Лідія. Але другорядна роль аж ніяк не влаштовувала амбітного співака — адже Левко Дутківський уже приберіг для нього особливу пісню.
Другорядна роль аж ніяк не влаштовувала амбітного співака
А далі щось пішло не так. Для ширшого розголосу місцеві чиновники домовилися запрем’єрити «Якщо любиш — кохай» на московському телебаченні. І чомусь вирішили в кулуарах, що замість Бобула пісню має заспівати більш «благонадійний» Олександр Сєров у супроводі чернівецького ВІА «Жива вода». Запис із його вокалом 1983-го досі гуляє інтернетом.
Коли Левко Дутківський дізнався про оказію, то на правах автора пісні влаштував у філармонії гучний скандал. Щоб остаточно не побити горщики, сторони конфлікту дійшли винахідливого компромісу, влаштувавши таке собі рокірування: Сєрова відправили рулити «Черемошем», а Бобула взяли на його місце в «Живу воду». При цьому Бобул запевняє, що жодних суперечок між ним і Сєровим не було і що вони продовжують спілкуватися й досі.
«Ми з ним тут ходили на радіо, на телебачення. Принесли українську пісню — “навіщо українську?”. Принесли російську пісню — “навіщо російську?”. Коли він мені запропонував [переїхати до Москви], я відповів: “Ні, Сашо, я залишуся в Україні. А ти вже там…”», — Іво Бобул у спогадах про Олександра Сєрова.
Ансамбль «Жива вода» заснував наприкінці 70-х Юрій Шаріфов, колишній музикант «Смерічки» та «Червоної рути». Гурт вправно косив під західний фанк і диско, але харизматичного вокаліста йому бракувало. Допоки до складу не приєднався людина-свято Іван Бобул. У 84-му музиканти випускають мініплатівку з піснями Левка Дутківського. «Якщо любиш — кохай» звучить на ній титульним хітом.
Ансамбль «Жива вода» вправно косив під західний фанк і диско, але харизматичного вокаліста йому бракувало
Здавалося, Бобул от-от зірве естрадний куш. Та раптом його взаємини з Дутківським дають тріщину. Достеменно невідомо, що відбулося між співаком і композитором насправді, адже сам Дутківський цей конфлікт не коментує.
Натомість Бобул стверджує, що Дутківський лише прикидався перед ним доброзичливим приятелем, а коли дійшло до діла — виявився «безкомпромісним тираном», що змушував його «співати, що скажуть».
«Дутківський […] людина талановита, але багато крові мені зіпсував. Чотири роки протримав мене, можна сказати, у підвалі. Хоча ми разом записали платівку, але на ній не моє обличчя, а Дутківського […] Давав не ті пісні, що підходять до мого голосу. Атмосфера була нездорова», — Іво Бобул у спогадах про Левка Дутківського.
Вкотре ображений і недооцінений, Іван Бобул знову пустився берега. Ще не знаючи, що вікно можливостей для нього та багатьох інших естрадних героїв невдовзі з гуркотом зачиниться.
Бобул знову пустився берега
«Ми обоє були у шлюбі, але непомітно закохалися»
Наступним пунктом призначення для Бобула став Тернопіль. У 88-му співак збирає при місцевій філармонії ВІА «Віватон», де на гітарі грає ще один, у майбутньому меметичний герой української сцени, — Віктор Павлік.
Щоб не починати все із чистого аркуша, Бобул забирає в репертуар нового колективу «Якщо любиш — кохай» та інші пісні чернівецького періоду. Однак через кризу естрадного жанру «Віватон» не просунулися далі локальної сцени. Зате в той період Бобул вигадав свій вже легендарний псевдонім, і замість «Івана» почав називатися «Іво».
Із забуття Іво Бобула повернула Лілія Сандулесу. За іронією долі, односельчанка Софії Ротару співала в «Живій воді» ще до приходу Бобула, де закрутила роман із Олександром Сєровим. Згодом пара переїхала до Луцька, де Сєров зайняв вакантне місце музичного керівника «Світязя» замість Громцева (ще та Санта-Барбара!).
Усвідомлюючи, що справи у друга йдуть не найкращим чином, Сєров попросив дружину допомогти безпорадному Бобулу. Жінка погодилася і записала з ним пісню «Берег любові». І це спрацювало! Протягом 90-х дует Бобула-Сандулеси розроджувався все новими хітами. І хоч звучали вони як сентиментальний крінж, але тоді за творчістю і стосунками музикантів із завмиранням серця стежили всі українські бабусі. А після остаточно від’їзду Сєрова до росії співпраця між Іво Бобулом і Лілією Сандулесу переросла в кохання.
«На момент нашого знайомства мені було 40, йому 47. Спочатку я сприймала Івана лише як свого земляка, талановитого співака, якому я, вже будучи заслуженою артисткою, хотіла допомогти пробитися. Я брала його на свої виступи. Ми разом ходили на інтерв’ю […] Обоє були у шлюбі. Втім непомітно для обох ми закохалися…», — Лілія Сандулесу про Іво Бобула.
Із забуття Іво Бобула повернула Лілія Сандулесу
Подружня і творча ідилія тандему тривала до 2002-го. Сандулесу емігрувала до США, а Бобул, як завше, залишився вірним батьківщині. Але не зберіг вірність дружині — за словами Сандулесу, під час її від’їзду співак нібито зраджував їй з іншими жінками. Через це подружжю довелося розлучитися.
«У нас із Лілею був чудовий дует, голоси прекрасно зливалися — сподіваюся, слухачі запам’ятали наші пісні. І хоча працювали ми добре, але жити разом не змогли […] Розлучення у нашому віці можна порівняти зі стихійним лихом, але чоловіки повинні йти гідно. Я залишив Лілі нашу спільну квартиру, собі забрав лише авто, яке потім вкрали. Словом, залишився ні з чим». — Іво Бобул про розлучення з Лілією Сандулесу.
Подружжю довелося розлучитися
«Крила одягає, всім допомагає»
У свої 70 Бобул хоч і не веде активної творчої діяльності, але примудряється регулярно потрапляти в центр уваги українських ЗМІ. Для старої аудиторії співак усе ще збирає зали в регіонах, а молоді слухачі сприймають його радше як музичний мем із пісні ТНМК.
Останні спроби Бобула нагадати про себе вилилися в низку скандальних інтерв’ю. У них естрадник розкритикував «Бумбокс» і «ДахуБраху», безпідставно заявив, що йде в політику, а також зганьбився сексистськими висловлюваннями про жінок, за які невдовзі перепросив.
«Посміхнутися, як долі, щастя май»
Але насамкінець повернімося до пісні, яка прославила Іво Бобула майже 40 років тому.
Може здатися, що «Якщо любиш — кохай» — романтичне зізнання в коханні однієї людини іншій. Але насправді в ній ідеться не так про людські почуття, як про нестримний вітальний потяг до світу та його краси навколо. Вслухайтесь тільки у слова композиції: скільки в них бажання жити, скільки наснаги милуватися мальовничими буковинськими краєвидами!
Якщо любиш, кохай, вже зозуля закувала,
Якщо любиш, кохай, не чекай аж до Купала,
Якщо любиш, кохай, хай весна в душі прибуде,
Якщо любиш, кохай, дві весни навік не буде, не буде.
«Якщо любиш — кохай» — ще й новаторська для української естради пісня з музичної точки зору. Наслідуючи тренди синті-попу 80-х, Бобул і «Жива вода» вчасно пересіли із застарілих електрогітар за модні синтезатори.
І нехай сьогодні ця мелодія може видатися наївною пародією на закордонні аналоги а-ля Depeche Mode, A-Ha чи Pet Shop Boys, але сміливість музикантів та їхній потяг до експериментів варті респекту від українських зумерів, які саме зараз перевідкривають для себе нашу естраду.
Попри те, що «Якщо любиш — кохай» гучно прозвучала у свій час, сьогодні про пісню згадують рідко. Майже одразу після Бобула хіт переграв на свій лад ВІА «Світязь». А найвідданішим каверником композиції виявився послідовник співака — Віктор Павлік.
У пісні йдеться не так про людські почуття, як про нестримний вітальний потяг до світу та його краси навколо
І, звісно, «Якщо любиш — кохай» продовжує співати сам Іво Бобул. У сучасному аранжуванні пісня звучить майже як регі.
Чільне зображення, айдентика проєкту: Дмитро Растворцев
Чи знаємо ми історії появи на світ наших найвідоміших шлягерів 60–80-х?
Шукайте відповіді у циклі матеріалів Філа Пухарєва «Плейлист української естради»:
28 червня о 19:00 у Києві, у Затишному дворику МЦКМ (Алея Небесної Сотні, 1) відбудеться концерт-перформанс Old School Ukrainian Funk за участі шоумена Альберта Цукренка і гурту МОВА.
Це мультимедійний триб’ют-проєкт, що містить кавер-композиції на українські фанк-пісні 1970-х і естрадні гіти 1960–80-х років у виконанні гурту МОВА, та перформанс дослідника української естрадної пісні, музиканта і шоумена Альберта Цукренка («Хамерман Знищує Віруси»).
Київський гурт МОВА виконає шедеври тієї епохи в оригінальному звучанні та відкриє слухачам їхнє багатство. Шоумен Альберт Цукренко презентує перформанс, присвячений найпопулярнішим гітам української естради 1960–80-х. Гості почують як про «Намалюй мені ніч», що в усіх на слуху і підкорила мільйони сердець у TikTok, так і про пісні, нова хвиля зацікавлення якими ще попереду, — «Коло млина калина», «Зачекай», «Дівчино мила».
