Підбірки дитячих висловлювань — жанр доволі вдячний, адже вони захоплюють свіжістю формулювань, оригінальним поглядом на світ та й просто фразами, які звучать дуже кумедно. Та коли темою дитячих розмов стає війна, про фан уже не йдеться.
Війна і дитинство — площини, які в ідеальному світі ніколи не мали би перетинатися, однак уже понад рік українські діти живуть в умовах війни, бачать її та говорять про неї. Від їхніх слів і голосів шкіра вкривається сиротами.
Саме такий спосіб розповісти світові про війну в Україні обрали співзасновники благодійного фонду «Голоси дітей» Олена Розвадовська й Азад Сафаров. Їхній артбук-білінгва «War through the voices of children / Війна голосами дітей» дає дітям можливість бути почутими.
Видання благодійного фонду
Благодійний фонд «Голоси дітей» з 2015 року опікується дітьми, які постраждали від російсько-української війни. Його співзасновниця Олена Розвадовська активно волонтерила на Донбасі з 2014 року, надаючи місцевим жителям, зокрема дітям, гуманітарну допомогу. Документаліст Азад Сафаров їздив містами та селами українського сходу, щоб зняти фільм про війну (зрештою він це і зробив — зняв «Дім зі скалок», який увійшов до короткого списку «Оскара»). На сході Олена й Азад познайомилися і почали співпрацювати, а у 2019 році створили «Голоси дітей».
Книжку про те, як діти смішно і дотепно проговорюють свій досвід, Олена й Азад планували видати ще до повномасштабного вторгнення. Але після 24 лютого 2022 року, коли кожен маленький українець та українка стали дітьми війни, їхні голоси зазвучали особливо пронизливо і щемко.
Тож ідея книжки трансформувалася — від збірки кумедних фраз до колекції висловів, які коротко, сильно й іноді страшно, а іноді зі світлою надією описують те, якою діти бачать воєнну дійсність. Видана вона у співпраці з літературною агенцією OVO.
Від почуттів до мрій
«Війна голосами дітей» зібрала близько сотні цитат малюків і підлітків від 3 до 17 років. Її відкриває дуже щемкий лист дитини з окупації. З міркувань безпеки нам не кажуть ні ім’я, ні вік, ні навіть стать автора(ки) цього листа. Але це історія дитини, чийого голосу не чули, не хотіли слухати найрідніші. І замість евакуюватися, лишилися на місці — під обстрілами, згодом під окупацією. Байдужі до того, як їхній дитині страшно і як її охоплює жахливе відчуття, що «вже нічого не зробиш, залишається тільки плакати». Цей голос вирізняється на тлі інших сумішшю розпачу і надії та потужним закликом до дорослих: слухайте дітей.
Ті дорослі, які дітей слухали, записали їхні цитати, які упорядники розподілили за кількома тематичними розділами: «Почуття», «Допитливість», «Уява», «Відкриття», «Сім’я», «Природа», «Ігри», «Дім», «Мандрівки» та «Мрії».
«Почуття» переповнені сумом, тривожністю, страхом, ностальгією за часами «коли ми були щасливими» і маленькими радощами, від того, що повітряних тривог менше, ніж зазвичай. Хто придумав війну, чому я народилася зараз, чому в дитинстві батьків війни не було, а в їхніх дітей є, чи чує Бог повітряну тривогу і — найстрашніше — що, як удома не лишиться нікого, хто міг би відповісти на дзвінок — про це запитують допитливі діти. Водночас вони лишаються джерелом вітальності й оптимізму і вчать дорослих, що навіть у таких умовах можна, наприклад, потішитися, що було мало тривог.
Війна не здатна приборкати дитячу уяву і зупинити найсвітліші їхні мрії. Вони уявляють, що б робили, якби не було війни, порівнюють обстріли з тупанням тварини, а вибухи — із салютами і підкидають ідею вивезти всіх ворогів туди, звідки вони не зможуть напасти — наприклад, на Марс. Українські діти рано дорослішають і піклуються про батьків, просять їх не дивитися новини, заспокоюють, коли чутно підозрілий гул, і чекають татусів із війни.
Читайте також: 10 дитячих і підліткових видань про війну
Те, що завжди було джерелом спокою і радості — дім, ігри, мандрівки — раптом теж стає позначеним війною. Малюки ховають від сирен своїх ляльок, уявляють себе безстрашними супергероями, усвідомлюють Україну як свій дім, якому болю завдають ракети, і не хочуть жити в чужій країні чужим життям. Бо мандрівки не приносять радості, коли втікаєш від війни.
Мабуть, важко знайти потужніший інструмент, щоб розповісти про протиприродність війни, ніж дитячі голоси. Коли трирічка після обстрілу запитує «Я ще жива?» і чи живі її друзі — це боляче, бо так не має бути. Утім, упорядники прагнуть завершити книжку на оптимістичній ноті й розповісти про те, що діти мріють робити, коли закінчиться війна, — готувати для батьків піцу, нарешті побути нечемними. І жити, просто жити.
Персональні ілюстрації та штучний інтелект
Ця книжка побудована так, щоб максимально приділити увагу кожній цитаті, виокремити її та підсилити. Тому кожній фразі приділено цілу половину розвороту: текст, його переклад англійською мовою, інформація про ім’я і вік дитини. А ще — транслітерація цитати латинкою, яка дасть змогу іноземцям, за бажанням, спробувати промовити цю фразу.
Праворуч на розвороті — ілюстрація, яка підкреслює настрій чи меседж саме цієї фрази. Малюнки для книжки створили як відомі українські ілюстратори та ілюстраторки — Олександр Шатохін, Сергій Майдуков, Марися Рудська, Нікіта Тітов, Гриця Ерде, так і українські селебріті — Євген Клопотенко, Святослав Вакарчук. А Джамала малювала разом зі своїм сином Еміром-Рахманом.
Також до оформлення цього артбука долучилися іноземні митці, такі як Джеремі Шоу, Хейлі Поттер, Крісті Глас. І навіть ШІ, штучний інтелект — із його допомогою ілюстрації створював(ла), наприклад, Сінака Вок зі Шрі-Ланки.
Відтак оформлення складається з ілюстрацій, виконаних у найрізноманітніших техніках і стилях — від фото і комп’ютерної графіки до абстракції та реальних дитячих малюнків. Вони підкреслюють барвистий і неповторний світ дитинства та його вразливість і крихкість, які щодня випробовуються війною, а також життєрадісність та стійкість маленьких незламних українців.
«Війна голосами дітей» вийшла до річниці повномасштабного вторгнення, щоб привернути увагу до потреб і проблем дітей, зробити видимими й чутними їхні голоси, а ще — нагадати дорослим, що дитинство не має минати в умовах війни, тому її потрібно закінчувати. Нашою перемогою, звісно.
