Якщо курс української літератури залишив по собі не найкращі спогади і назавжди відбив бажання продовжувати знайомство з авторами, твори яких доводилося вивчати текстуально… Ми підібрали прозу для другого шансу.
Більшість цих творів уже перейшли в надбання людства, тож їх можна легально читати в електронному форматі, зокрема й у популярних додатках Librarius та Yakaboo.
*У тексті використовуємо відгуки читачів платформи Goodreads в авторському написанні
Іван Котляревський «Москаль-чарівник», «Мистецтво», 1945
Шкільна програма знайомить нас із двома творами Івана Котляревського — гумористичним переспівом «Енеїда» (хоча тут можна посперечатися, у кого вийшло краще.
Ми ставимо на Котляревського) та соціально-побутовою драмою «Наталка Полтавка», яку так люблять наші театри. Але є ще й третій — водевіль «Москаль-чарівник» (вочевидь, не міг потрапити до шкільної програми через неполіткоректну назву) — легкий твір, в основі якого мандрівний сюжет про кмітливого солдата та хитру господиню, яка все ж повелася на фокуси чарівника.
Григорій Квітка-Основ’яненко «Козир-дівка», 1929
Лірична «Маруся», смутна і невесела «Конотопська відьма» (хто знає, той знає) — загалом не ті твори, які показують здорові людські реакції на нездорові обставини (а нам цього зараз просто задосить), а от повість «Козир-дівка» — приклад того, як наполегливість допомагає долати перешкоди.
А ще це портрет юної леді, яка знає, чого хоче від життя. Щоправда, може здатися дивним, чому вона водиться з парубком, який змирився з долею та не готовий відстоювати свої права. В ідеальному світі вона б знайшла когось кращого, та це не заважає нам захоплюватися силою її духу і широчінню душі.
Іван Нечуй-Левицький «Старосвітські батюшки та матушки», «Кондор», 2019
Якщо «Кайдашева сім’я» залишила вас травмованими через постійні чвари з будь-якого приводу… то ця повість не виправить ситуації, тому що тут сварок хоч і менше, і вони переважно в межах одного покоління, але є!
Антиклерикальний твір демонструє обмеженість тодішнього духовенства (Іван Нечуй-Левицький знав, про що пише, адже сам мав відповідну освіту і чимало родичів при сані), зажерливість і примат особистого збагачення над служінням богу і пастві. Читати про це аж ніяк не сумно, історія сповнена гумору і навіть сатири.
Панас Мирний «Повія», «Навчальна книга — Богдан», 2020
Якщо вам зовсім не хотілося шукати відповідь на запитання «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», то спостерігати за життєвими перепетіями головної героїні в романі «Повія» буде цікавіше. Книжка — готовий серіал про складну долю та випробування, зі стражданнями, мораллю і вправним словом Панаса Мирного. Нехай сховаються всякі «Кріпачки»…
Чотирикомпонентний роман не тільки стане історичним екскурсом у минуле і покаже, як насправді люди жили в кінці ХІХ століття, а й продемонструє настрої, які панували натоді, а надто ставлення до жінок, яким не пощастило народитися в наскрізь патріархальному суспільстві.
Іван Карпенко-Карий «Розумний і дурень», 1923
«Сто тисяч», «Мартин Боруля», «Хазяїн» — як із творчістю театру корифеїв знайомилися ви? Можливо, вам досі сниться сумнозвісний халат Пузиря з овечками і буряками… Можливо, фраза «Краще смерть, ніж така потеря…» стала вашим кредо? Ні?
Тоді зверніть увагу на комедію «Розумний і дурень», яка зовсім не втратила актуальності, радше додала. Не зважайте на дещо застарілу мову, зосередьтеся на сюжеті та на вічній дилемі: заробляти чесно та по совісті чи намагатися прокручувати схеми збагачення далекі від моральних (законних?). Хто ж у родині Каленика Окуня буде розумним, а хто — дурнем?
Іван Франко «Boa constrictor», «Апріорі», 2014
Змій-полоз — хижак, який не має отрути, але обійми можуть бути не менш смертоносними.
Ця повість Івана Франка прекрасна тим, що в неї є три авторські варіанти, між якими шанувальники літератури можуть вишукувати вагомі відмінності.
Твір надзвичайно сильний образно та глибоко психологічний, хоча будьте готовими до того, що персонажі викликатимуть огиду (це нормально для творчості Івана Яковича), тим паче, що для того, щоб зобразити негативні явища в суспільстві, найкраще підходять саме такі герої. Тим паче, що це один із перших натуралістичних творів в українській літературі.
Леся Українка «Бояриня», «Організація Українок Канади», 1971
На противагу красивій і міфологізованій «Лісовій пісні», «Бояриня» — глибоко реалістична. Цій драматичній поемі саме час потрапити до вашого списку читання, адже Лесі Українці прекрасно вдалося передати різницю між українським і російським менталітетом, а також звичаями, які в наших ворожих сусідів, схоже, стоять обома ногами на приниженні жінок.
Власне, саме із цим стикається Оксана, яка вийшла заміж та переїхала до столиці імперії. Москва підточує жінку, яка не сприймає психології покори й терпіння. Вона прагне жити і дихати на повні груди, але все на болотах душить її. У творі зовсім мало історичного тла, однак воно проглядається серед реплік персонажів.
Микола Хвильовий «Мати», «Грамота», 2006
Для всіх тих, хто страждав читаючи і не розуміючи «Я(Романтика)», ми обрали притчеве оповідання Миколи Хвильового, у якому відчувається вайб «Тараса Бульби». Воно про двох синів однієї матері, кожен із яких вибрав власну стежку в житті. Ці стежки розійшлися настільки сильно, що хлопці стали ворогами.
Вони вже давно не бачилися, це й на краще, адже тепер вони полюють один на одного. Їхні стежки знову перетнуться у материнському домі, ця зустріч може стати останньою для кожного з них. Історія, яка показує глибину трагедії українського народу та огидний вишкір радянського людожерського режиму, для якого рідною могла бути тільки партія.
Валер’ян Підмогильний «Повість без назви», «Кондор», 2019
Значно менша за обсягом за «Місто» повість, яка викликає усмішку і бажання познайомити персонажа із психотерапевтом. Приємно бачити, що в когось із головою ще гірше, ніж у тебе на тлі суворої реальності. Головний герой якийсь навіть милий у своїй притрушеності.
Його одержимість жінкою, яку він і не розгледів, як слід, веде до цілого ланцюжка дивних дій, за якими цікаво спостерігати. Городовський живе у власній голові, конструюючи реальність, якої ніколи не було, і читати про це — справжня насолода. Здається, цей персонаж мав би дуже популярний блог, якби жив нині.
Іван Багряний «Морітурі», «Прометей»
Твори Івана Багряного школярам переважно подобаються. Вони реалістичні, наповнені жагою до життя та написані сучасною мовою, життєствердні. Чи то «Тигролови» (які взагалі екшн!), чи «Сад Гетсиманський» (який показує правдивого героя) — це історії не так про страждання, як про подолання перешкод.
Повість «Морітурі» про в’язнів сталінських тюрем — людей, які раптово втратили все. Їхні почуття: страх, втома, а найдужче розгубленість, бо вони не розуміють, ні чому опинилися тут, ні що їх чекатиме далі, бо варіанти все ж є. Вони відчувають себе приреченими на смерть (назва натякає), але вірять, що їх омине ця чаша.
