Old School Ukrainian Funk відроджує цілий пласт української попмузики 1960–80-х років, зокрема фанку 70-х, яка була свідомо придушена за часів СРСР і забута після його розпаду. Гурт МОВА виконав шедеври тієї епохи в оригінальному звучанні та відкрив слухачам їхнє багатство. Альберт Цукренко розповів публіці про феномен українського фанку в історичній перспективі, як він звучав тоді й чим тепер запалює сучасні покоління українців, провівши лекцію-перформанс, присвячену найпопулярнішим гітам української естради 1960–80-х.
Творці проєкту розповіли про емоції, які в них були перед виходом на сцену і під час концерту, про очікування та процес підготовки заходу, про атмосферу, яка панувала на події, цікаві моменти та загальні враження.
Ольга Стеценко, фронтвумен гурту МОВА:
Поки я вбиралась у гримерці, була спокійна. Спокійно малювалась, одягала сукню, підбори, розспівувалась, розуміючи, що я готуюся до виходу з публікою в 400 людей. А от коли на початку на сцену вже вийшов пан Альберт, мене почало потрушувати.
Хвала, що зі мною був Мар’ян (Мар’ян Карпінський, басист гурту МОВА — ред.), і ми вдвох глибоко дихали. Я дивилась на людей з-за лаштунків і робила ще глибші вдихи й видихи.
Коли вже вийшла — хвилювання минуло. Ще перші дві-три пісні я намагалася розгледіти всіх, уявляла, як нас бачать і як ще краще зробити. А потім відпустила все і просто була собою.
Задоволення неймовірне. Люди жадали уваги, музики нашої, слів. І це ж не прописано. Це живі ми з музикою, яку ми любимо і пропускаємо через себе.
Щастя бачити очі, сповнені уваги й цікавості. Суперсильно я відчула це, коли зал співав зі мною. Певно, у такі моменти приходить осяяння, заради чого взагалі це все і що ти на своєму місці. І що все, на чому ми були так сильно зосереджені попередні місяці, того вартувало.
Не кожній культурній ініціативі щастить мати партнером-ініціатором медіа. Саме у співпраці з Тиктором нам вдалося втілили проєкт такого масштабу. Дякуємо команді за відповідальний і ґрунтовний підхід, адже підготовка до шоу тривала із серпня 2022 року.
Те, що учасники відчули, а гості побачили на концерті-перформансі, — заслуга великої кількості людей, що не просто повірили в цю ідею, а доклали вагомих зусиль для її втілення.
У такі моменти приходить осяяння, заради чого взагалі це все і що ти на своєму місці
Читайте також матеріали проєкту «Плейлист української естради»
Альберт Цукренко, сценарист і ведучий шоу Old School Ukrainian Funk:
Чесно кажучи, я страшенно хвилювався перед виходом на сцену. І це дивно, бо таке сталося вперше років, мабуть, за десять. Я звик, бо багато виступав як музикант не тільки в «Хамерман Знищує Віруси», а й у різних проєктах. Крім того, немало виступав як лектор на публічних зустрічах, дискусіях тощо.
Але Old School Ukrainian Funk — це дуже відповідальний і незвичний формат, який ми придумали, — лекція-концерт-дискотека! Я таке робив уперше. Тут і жива група, й аудиторія, і відеоконтент, який треба показувати, й аудіоконтент, який ми слухаємо. Загалом був складний сценарій.
Та під час концерту моє хвилювання зійшло нанівець, натомість з’явилося відчуття задоволення від процесу. У голові думки: «Несемось! Кайф!». Коли побачив, як реагує публіка, усе стало на свої місця.
Old School Ukrainian Funk — це дуже відповідальний і незвичний формат
Вадим Королюк, гітарист гурту МОВА:
Не знаю, як називається така емоція, але було бажання розірвати залу, а ще, звісно, хвилювання та бажання веселитись.
Очікування були такі, що все зіграється повністю без лаж, адже ми багато репетирували програму. Однак всі ми люди, тож геть без промахів не обійшлось — чи то через концертний раш, чи хтось щось не довчив…
Але тут нічого страшного немає, бо всі ми люди, таке буває. І в залі теж люди, які просто насолоджувалися музикою й щиро нас підтримували.
Фідбек був шалений, публіка нас дуже тепло приймала. Панувала святкова атмосфера.
Мені здається, що з нашим завданням — популяризацією української естрадної музики 60–80-х років — ми справляємось, і концерт 4 травня був лише початком. Зарядити слухачів любов’ю до цієї музики нам вдалося.
Зарядити слухачів любов’ю до цієї музики нам вдалося
Ольга Стеценко:
Складно говорити про очікування, бо я зазвичай працюю за принципом «робимо все, що в наших силах, плануємо, а там побачимо».
Я хотіла, аби була повна зала. Вона була. Я хотіла, щоби ми були максимально підготовлені. Так і було. Я вірила, що в нас не буде сильних промахів. Їх не було. Своєю впевненістю й умовним спокоєм я завдячую великій і якісній командній роботі. Кожен дуже відповідально вкладався своїми силами, і це спрацювало. Тому мої очікування, що я ще тиждень буду усвідомлювати масштаб і рівень концерту, здійснилися.
Певно, найбільшою трудністю була «упаковка» нашої ідеї. Бо проєкт крутий, цікавий, ми в ньому щирі. Та у 2023 році треба мати багато сил, наснаги, креативу, ресурсів і витримки, щоб подати свою ідею таким чином, аби люди, почувши її вперше, зацікавились, підтримали та прийшли.
Доносити щось вагоме, не «гайпове», дійсно потужне — складно. Такий матеріал не обліпиш блискітками, жартами й дурницями. Його треба подавати якісно, сенсово, на відповідному рівні.
Читайте також: «Пшеничне перевесло»: жовто-блакитне диско від Оксани Білозір
Альберт Цукренко:
Єдині труднощі, які в мене виникли, — це обмеження за часом. Його було обмаль через одночасну задіяність у ще одному проєкті. Я не думав, що вони збігатимуться в часі, але так сталося, і це було нелегко.
Я не сподівався, що все вийде настільки класно. В усьому проєкті наявна хіба деяка незадоволеність собою як лектором, але так завжди буває у творчих людей, я думаю. Є над чим працювати. Та, зважаючи на цілковито доброзичливе прийняття публіки, я розумію, що це моє особисте сприйняття, а зовні все виглядало круто.
Я не сподівався, що все вийде настільки класно
Фідбек був фантастичний. Як на мене, гостям було і весело, і цікаво, і драйвово. Мені здається, у людей ще й було відчуття відкриття чогось такого, що десь у тебе в підсвідомості, всередині в тобі є, і ти його впізнаєш. Ніби цього й не знаєш: музики, всіх тих фактів про неї, але ти їх упізнаєш, бо насправді десь глибоко в собі ти їх завжди знав.
До мене після концерту підходили багато людей — дякували, ділилися враженнями. При цьому, передусім це ж музика, живий виступ, усі в захваті від гурту МОВА, від того, як вони грали. Дякую їм від себе за те, що представили пісні саме так. Це не була якась нафталінова подія. Ця музика явила себе абсолютно живою, пульсуючою, молодою. Атмосфера панувала ностальгійно-радісна. Люди явно отримували кайф.
Віта Віолет, комунікаційниця Тиктор медіа й Old School Ukrainian Funk:
Я вважаю, надто марнославно думати, ніби ми змогли за один вечір повернути людям ту музику, яку старанно стирали з пам’яті українців протягом багатьох десятиліть. Тому намагаюся оцінювати наші успіхи більш реалістично — у потрібний момент у Мар’яни та Андрія з’явилася та оформилася ідея, Тиктору пощастило з фінансуванням (спасибі ЄС та фонду «Ізоляція»). Завдяки команді однодумців та їхній злагодженій роботі вдалося організувати подію, а в публіки вже був запит на свіже переосмислення ретро-музики…
І ще багато інших важливих деталей, які склалися в цілісну систему, щоб на сцені клубу «Карібіан» 4 травня 2023 року змогло втілитися, як висловилася одна гостя, «священнодійство воскресіння українського фанку».
На дві години 400 людей, сподіваюся, змогли забути, у який складний час ми живемо, адже вони були десь далеко звідси… Був Київ, теплий травневий вечір сімдесят якогось року, усі прийшли слухати модні пісні, у повітрі пахло каштанами й бузком… І сталося свято, яке з’єднало кілька поколінь та нагадало нам про те, ким ми є.
Ольга Стеценко:
Якби я могла всіх обійняти — обійняла б. Публіка була чудова! Відчувалося, що прийшли інтелігентні люди, які знали куди вони йдуть, і що вони будуть слухати; які дозволили собі стати частиною такого нестандартного формату. Я відчувала повагу й довіру зі сторони слухачів. Це дуже цінно. І мене це дуже мотивує як артистку, музикантку та виконавицю. Адже я беру відповідальність за той матеріал, який я несу.
Атмосфера була дуже тепла, жива, сімейна і дружелюбна. Люди комунікували, активно реагували, танцювали, уважно слухали, раділи та засмучувалися разом із нами. Зі сцени я відчувала розуміння й підтримку. Це дійсно щастя — співати на таку аудиторію.
Точно надовго запам’ятаю з концерту кілька моментів:
- Як люди реагували, коли щось йшло не так. Під час виступу в мене вилетів кабель від мікрофона, і на мить я залишилась без звуку. Звісно, ми це обіграли, але люди посміялись, розуміючи, що таке трапляється. Головне не губитися й залишатися собою.
Загалом на сцені панувала така шалена енергетика, що аркуш за аркушем випурхував сценарій пана Альберта, тож не дивно, що злетів і мікрофон.
- Момент, коли люди підходили й дарували квіти. І знайомі, кого я не очікувала побачити, і дуже давні знайомі, яких не бачила років по десять, і абсолютно нові люди. Це приємно.
- Звісно, колективний спів зі слухачами. Не очікувала, що буде настільки хороший резонанс. Я мала справжній хор! Бадьорий, веселий, ритмічний і уважний хор. Це було дуже круто!
Не сподівалася на таку єдність. Публіка довірилась моїм рукам, моєму голосу і дозволила себе вести. І все вдалося неймовірно.
- Після виступу я вийшла в залу просто поспілкуватися з людьми. Зрештою, до мене вишикувалася черга… Це дуже приємно, що людям важливо сфотографуватися, подякувати, поділитися своїми емоціями. Для мене цей щирий момент був одним із найцінніших, які наповнюють, мотивують і розвіюють сумніви. На додаток, класно знати свого глядача. А глядачеві — нас. Тоді зв’язок іще кращий.
- Було приємно бачити людей різного віку. Маленьких діток із батьками. Молодь, якої було багато. А це означає, що ця музика має і матиме відгук і попит, адже це класика, яку ми повинні знати. І вона не нудна, а стильна, цікава, складна, енергійна та різноманітна.
А також старші люди. Повага у їхніх поглядах багато для мене важить, адже це пісні їхньої молодості. І ми, прагнучи зберегти ядро, доносимо суть. І доносимо коректно, влучно і вдало.
Читайте також: Ольга Стеценко: «Українська естрада 1970-х — як двері, що були відкриті, але ніхто туди не дивився»
Враховуючи, скільки переглядів набрали наші відео після концерту і кількість відгуків, запитів на наступні концерти, — нам вдалося розділити з публікою захоплення українським фанком!
Багато хто питав про пісні, які ми грали, і я переконана, що в більшості слухачів плейлист після вечора 4 травня оновився нашими композиціями.
Альберт Цукренко:
Гості вже прийшли з великим інтересом і любов’ю до цієї музики. Можливо, вони знали всього одну-дві із цих пісень або й жодної, але в людей є спрага дізнатися й почути більше про цей жанр, відкрити його для себе. Зараз українці з радістю й насолодою пізнають своє коріння, проживають процес ідентифікації себе як приналежних до нашої нації, а це неможливо без розуміння свого коріння в минулому, без повноти українського контексту.
На жаль, у нас є проблеми з пам’яттю про культурне минуле, тому є очевидні потреба і запит на такі події. Я вважаю, що з програмою Old School Ukrainian Funk нам вдалося допомогти хоч трішки заповнити ці лакуни і поділитися любов’ю до української естрадної музики 60–80-х років.
Атмосфера панувала ностальгійно-радісна
Андрій Литвинок, автор ідеї проєкту Old School Ukrainian Funk, ударник гурту МОВА:
Я грав у «Карібіані» вдруге у житті. Як і вперше, зала не підвела. Не підвели й досвід і професіоналізм учасників гурту.
У клубі багато тканини, дерева, шкіри. Це театральний, куполоподібний концерт-гол із двома поверхами балконів, на яких скрізь були гості. Коли люди заходять у зал, вони самою своєю присутністю змінюють звучання, адже їхнє розташування і кількість можуть сильно впливати на фінальний результат. Проте за звукорежисерським пультом був Євген Пилипенко (звукорежисер «БОРЩ», «Пирятин» і багато кого ще), і він упорався якнайкраще. Акустична картинка була дуже теплою, як і публіка.
Від концерту в мене залишився приємний післясмак. Було дуже позитивно. Слухачі добре сприймали всі пісні й обдаровували нас підбадьорливими вигуками. Мені здається, нам вдалося досягти мети — подарувати людям класну, щиру атмосферу.
Від концерту залишився приємний післясмак
Альберт Цукренко:
Ексклюзивно із закулісся: до останнього сумнівався, чи виходити на сцену в спідниці, чи ліпше просто в брюках. І це не тому, що я соромлюся виступати в якихось екстравагантних костюмах, бо я, власне, все життя цим і займаюся. Просто я думав, наскільки це доречно саме на такому івенті, але врешті наважився.
Мені таки здається, що це додало родзинки до дійства, запам’яталося людям і через костюми теж. Тому в цьому плані все вийшло дуже вдало, бо в контексті всієї події й загальної атмосфери це виглядало і респектабельно, й авангардно.
Читайте також: Побачення з Надією Парфан: що надихає українську режисерку
Головна світлина: Геннадій Шевлягін
Проєкт відбувається в межах реалізації програми ZMINA_2_0 «Субгранти для культурних проєктів» фонду ІЗОЛЯЦІЯ за фінансової підтримки Європейського Союзу.
28 червня о 19:00 у Києві, у Затишному дворику МЦКМ (Алея Небесної Сотні, 1) відбудеться концерт-перформанс Old School Ukrainian Funk за участі шоумена Альберта Цукренка і гурту МОВА.
Це мультимедійний триб’ют-проєкт, що містить кавер-композиції на українські фанк-пісні 1970-х і естрадні гіти 1960–80-х років у виконанні гурту МОВА, та перформанс дослідника української естрадної пісні, музиканта і шоумена Альберта Цукренка («Хамерман Знищує Віруси»).
Київський гурт МОВА виконає шедеври тієї епохи в оригінальному звучанні та відкриє слухачам їхнє багатство. Шоумен Альберт Цукренко презентує перформанс, присвячений найпопулярнішим гітам української естради 1960–80-х. Гості почують як про «Намалюй мені ніч», що в усіх на слуху і підкорила мільйони сердець у TikTok, так і про пісні, нова хвиля зацікавлення якими ще попереду, — «Коло млина калина», «Зачекай», «Дівчино мила».
