Дитинство не можна поставити на паузу. Навіть після того, як у наші двері постукала війна, а багатьох ще й змусила покинути домівки, не забуваймо знаходити в собі сили хоча б іноді читати книжки дітям і з дітьми. Адже дитинство, попри все, — час для казок. Власне, саме вони можуть допомогти вашій дитині впоратись із хвилюваннями та пережити тривогу.
Ми не самотні
У житті казкових героїв теж трапляються трагічні ситуації, з якими буває складно впоратися. Наприклад, у гномочки Вієчки з однойменної книжки українського письменника Павла Матюші зникла мама — колись давно її викрав хижий сокіл. Та Вієчка і її тато, гномик Жаринка, знайшли в собі сили жити далі, радіти одне одному і разом долати всі перешкоди.
Чому б не почерпнути від цих, здавалося б, дрібних і слабких лісових істот, натхнення для віри у краще? Адже така бажана зустріч рано чи пізно трапиться, якщо її дуже-дуже хотіти. І в цій казці маленькі читачі знайдуть підтвердження: щирі сподівання ніколи не залишаються даремними, а іноді приносять навіть більше, ніж очікуєш. Головне — вміти насолоджуватися життям тут і зараз, не перетворюючи його в суцільне чекання.
Від маленької звички — до великої справи
Загалом оточення Вієчки не надто сприяло тому, щоб вона виросла такою допитливою, привітною дівчинкою, якою вона є, з гарними манерами і добрим серцем. Адже гном’яче плем’я завжди славилося своєю відлюдькуватістю, нечемністю та неохотою до купання. За це гномів не любили інші мешканці лісу. Але Жаринці й Вієчці й тут вдалося повернути ситуацію на краще: досить було їм тільки прикласти трохи зусиль та наполегливості й самим стати добрими взірцями для інших, як згодом змінилися і самі гноми, і думка про них.
Маленький читач без складних визначень і пояснень зможе зрозуміти, що таке стереотипи й чому не варто їм довіряти; побачить, що старання приносять свої плоди не тільки для когось одного, а й для усієї спільноти.
Читайте також: 10 книжкових серій для юних детективів
Серце — найкращий порадник
А куди ж у казках без історій про справжню дружбу? У «Вієчці» їх аж дві. Спочатку діти дізнаються, що навіть між найкращими друзями зрідка можуть виникати якісь непорозуміння, особливо коли хтось щось не поділив між собою. Утім такі дрібні конфлікти не можуть завадити людям товаришувати далі й не заслуговують на те, щоб через них пускати у своє серце образи.
Завжди можна знайти порозуміння, як це зробили дві подруги — гномочка Вієчка та фея Лея. Звісно, не без допомоги дорослих: у таких речах завжди краще довіряти свої переживання батькам, вони підтримають, заспокоять, навчать прислухатися до себе і зможуть пояснити, у чому цінність дружби.
«Повір, доню, все буде гаразд. Не переймайся через це. Серце підкаже тобі, як бути. Справжня дружба не боїться маленьких непорозумінь».
Трохи згодом у Вієчки з’явиться ще один товариш — хлопчик Грай. І це вже історія про те, що другом може стати навіть той, від кого зовсім цього не очікуєш. У Грая своя трагедія в житті: гномик — цілковитий сирота… принаймні, так думає, бо не пам’ятає ні мами, ні тата. Через це він став нечемою та забіякою. Але ж хіба діти не заслуговують на те, щоб мати і друзів, і сім’ю? Попри всі перешкоди, життя Грая налагоджується, а чуйна Вієчка радіє, що разом зі своїми батьками допомогла новому другові, і тепер він легко зможе бути добрим і ґречним.
Зрозумівши інших, пізнаємо себе
Є у «Вієчці» ще один, особливий епізод. Він може відгукнутися дітям, які мають досвід перебування за кордоном, у зовсім незнайомому, чужому, не завжди відкритому до тебе середовищі. А також для тих, хто стикався з випадками булінгу. Це історія про Вієчку та Вужа з далекої країни, що випадково потрапив до лісу, бо загубився.
Ніхто не знав його тарабарарської мови і тому не міг із ним порозумітися. Лісові дітлахи глузували з Вужа через те, що той не мав ні рук, ні ніг. Кпини летіли на небажаного гостя звідусіль кожного дня. Тільки Вієчка завдяки своїй допитливості, дружелюбності та доброті захотіла познайомитися з Вужем ближче й поспілкуватися з ним. Вона стала своєрідним місточком між дивним гостем та спільнотою лісових мешканців, допомогла всім пізнати одне одного навзаєм, подружитися і відчувати себе потрібними.
Гортайте також безплатну книжкову онлайн-поличку для дітей і підлітків
Історії пригод маленької гномочки, якій попри всі труднощі вдається примножувати радість і любов, проілюструвала художниця Марта Кошулінська. На малюнках передано не тільки атмосферу казкового лісу, а й добру вдачу Вієчки — чуйної дитини, відкритої до світу і довколишніх. Загалом книжка вмістила чотири розділи, які можна читати і як окремі казки, і як одну велику історію. Видання має зменшений формат, зручний, аби брати книжку з собою. «Вієчка» підійде для самостійного читання дітьми молодшого шкільного віку (6-8 років) або для спільних читань батьків із меншими дітьми (3-5 років).
Цікавий факт
Павло Матюша знайомий українському читачеві здебільшого як поет і автор роману «Кокліко». Втім, дитяча книжка в його письменницькому активі не повинна викликати здивування: Павло — батько чотирьох дітей. «Вієчку» написав ще у 2018 році, 2021-го її перевидали, а згодом з’явилася аудіоверсія в авторському виконанні. З початком повномасштабної війни в Україні аудіокнижка «Вієчка» стала доступною безкоштовно на сервісі Абук. Сам Павло Матюша пішов захищати Батьківщину в лавах ЗСУ.
Огляд книжки «Вієчка» Павла Матюші підготовлено та опубліковано в межах аукціону на підтримку онлайн-видання «Читомо» як благодійний лот від редакції Тиктор медіа.
