Починаючи працювати над цією добіркою пісень про міста України, я запитав себе: «Якою вона має бути? За якими критеріями відбиратиму пісні?». Спочатку я відшукав у пам’яті кілька загальновідомих прикладів пісень-зізнань у любові містам, у яких ми живемо, які вважаємо своїм домом або просто таких, які ми полюбили з тих чи інших причин. Та чим далі я шукав, тим більше знаходив пісень, присвячених нашим містам і містечкам.
Тож яким буде цей плейлист? Пісні якої епохи і яких стилів міститиме? Тут буде всього потроху: від давно відомої класики до смішних, аматорських, але не позбавлених таланту робіт. Ми оспіваємо столицю й мегаполіси нашої Батьківщини, і маленькі, незнані донедавна містечка, що їх назви ми нині чуємо з новин.
Дмитро Гнатюк — «Як тебе не любити, Києве мій!»
Першою, звичайно ж, буде класична пісня-посвята «Як тебе не любити, Києве мій!». Я не мав наміру включати її до цього плейлиста як банальну й очевидну. Але у світі є речі, без яких ну ніяк не обійтись. Місто Київ не існує без цієї пісні, як і без багатьох інших, милих нашому серцю речей, із яких складається наша столиця — місто нашої сили.
Усім знайома й улюблена пісня у виконанні легендарного Дмитра Гнатюка замовлена 1962 року композитору Ігорю Шамо і поету Дмитрові Луценку до дня міста. Їй усе ніяк не могли закінчити текст приспіву, аж поки мимохідь не почули на вулиці зізнання в коханні хлопця до дівчини, який сказав: «Як тебе не любити?!» Так текст і було закінчено.
У 2014 році ця пісня стала офіційним гімном міста. Цікаво, що під час святкування Дня Києва 30 травня 2015 року на Софійській площі близько трьох тисяч учасників разом із міським головою Віталієм Кличком взяли участь у встановленні всеукраїнського рекорду з наймасовішого виконання цієї пісні. Акомпанував цьому масштабному дійству естрадно-симфонічний Kyiv Classic Orchestra. Фрагмент мелодії пісні звучить під час бою курантів на Майдані Незалежності.
Гурт «Латексфауна» — «Черкащина»
Продовжує добірку свіжий хіт гурту «Латексфауна». Прекрасна пісня «Черкащина» — про мрії юності, які вписані у провінційні декорації літньої річки, — очевидно, Дніпра. Текст пісні як етюд, що намальований розмитими фарбами — ніби ні про що, але і про все водночас. Головне — образи, що виникають у голові під час прослуховування. Кліп справді радує рівнем якості.
Цей гурт знаю з часу його появи у 2015 році, і досі він упевнено зростає і тішить нас своїми роботами, що не особливо обтяжені тематичним розмаїттям. Переважно — це тема підліткового статевого дозрівання, обрамлена м’якими аранжуваннями у стилі дрім-поп. Нас супроводжує приємна самоіронія, не позбавлена життєвої мудрості, у якій закладена велика мотивація для досягнення особистої перемоги і, як підсумок, глобальної цілі — продовження роду людського.
Денис Шинкевич — «Вінниця посміхається»
Брати Гадюкіни — «Файне місто Тернопіль»
Посвята, що принесла безсмертя львівському колективу «Брати Гадюкіни». Ця пісня стала візитівкою Тернополя, гімном його молоді. А після своєї появи наприкінці 80-х спричинила виникнення в Тернополі потужної молодіжної субкультурної течії й розвиток багатьох музичних самодіяльних колективів. Саме ця пісня дала віру молодим тернополянам, що їхнє місто — файне. У галицькій говірці «файне» означає супер, вищий кайф. Пісня вже давно є класикою і посіла місце серед музичних нетлінок України.
Гурт «Пирятин» — «Тараща»
Тут маємо вбивче комбо: гурт «Пирятин», який запозичив назву в міста на Полтавщині, з піснею «Тараща», що є містом у Київській області.
«Пирятин» оспівує у своїй творчості українські субідентичності, чим прагне об’єднувати людей. І, маю надію, спонукає слухачів дізнаватися більше про рідний край і його строкаті регіональні особливості.
У пісні «Тараща» також звучать інші населені пункти — Жашків і Чигирин. А ще тут ви почуєте барабани у моєму виконанні. Приємного прослуховування!
Гурт «Веселі Біоритми» — «Бобринець»
Є такі міста, що їх назва вже звучить як анекдот. Цікаво — хто, коли, а головне чому назвав так це місто?! Гурт із Кропивницького «Веселі Біоритми» побудував на назві населеного пункту Бобринець цілу весільну танцювальну пісню. Впевнений, що в Бобринці ця пісня має шалену популярність.
Postman — «Київські вулиці»
Ще одна посвята столиці, дещо сучасніша. Пісня «Київські вулиці» входить до альбому «Бали і Кораблі» (2020) артиста Postman, насправді ж — Костянтина Почтаря, що співав у гурті 5 Vymir. Перший альбом цього гурту називався «Містолінія», а на обкладинці зображений силует Києва з мостом на Рибальській острів.
Очевидно, що любов до Києва займає велике місце в міфології цього артиста. Костя привернув увагу молоді до міського фолку у стилі Боба Ділана, коли створив свій сольний, акустичний проєкт. Електрогітарний гурт 5 Vymir припинив своє існування, а Postman продовжив творити, привертаючи до себе всіх необхідних людей для реалізації тих або інших музичних ідей, включно з колишніми колегами з гурту.
Міша Крупін — «У нашому місті»
Хоч я зовсім не фанат шансону і кримінальщини, але Міші Крупіну вдалося зачепити струни моєї душі, бо я знаю, як Харків тримає удар! Із якою гідністю містяни переносять лихо й умудряються навіть попри обстріли тримати місто в чистоті-порядку. А ще треба підтримувати перехід колись російськомовних виконавців на українську у творчості. Це об’єднує і надихає.
Гурт «Воплі Відоплясова» — «Були деньки»
Пісня з класичного доробку гурту «Воплі Відоплясова». Мабуть, її знає кожен. Що завжди викликало захват у піснях ВВ — це лірика. Щирість почуттів героя, його відданість коханій, готовність заради неї на все. Це пісні не про стосунки, не про хто кому що. Тут є висота почуттів. Але музичний супровід досить напружений, що дозволяє уявити провінційне містечко середини дев’яностих уночі і, якщо ліхтарі й світяться, то їх не дуже багато, і переважно це суцільна темрява, у якій ідуть наші закохані, вчепившись одне в одного, щоб не впасти у відкритий люк або не загубитися безслідно.
Музика періодично зупиняється, ніби намацуючи дорогу. Герой закоханий, але і досить переляканий, бо в темряві можна натрапити на гопоту або на мусорів, — цих рекетирів у погонах. На дворі 1988 рік. Коли я бував у Херсоні, завжди згадував цю пісню й уявляв Олега Скрипку, який навпомацки шукає дорогу до своєї коханої десь тут — посеред літньої ночі.
Спів Братів — «В городі Херсоні»
Свіжа і проста пісня присвячена тому, як у Херсоні наші хлопці гатять москалів. Загалом усе в ній крутиться навколо цієї однієї думки — і вона прекрасна. Ненавиджу війну, але радію тому, що настав час, коли ми можемо називати речі своїми іменами, коли неможливо заборонити людині написати пісню про те, як наші хлопці гатять москалів. Ще в тексті трапляються Буча і Харків. Вони теж гатять москалів. Й інакше тут ніяк не скажеш, бо то є правда. Переможемо!
«Ужгород — місто, як сад»
Галина Конах feat SoloWay — «PRO ЛУЦЬК»
Симпатична робота, що оспівує Луцьк. Пісня разом із кліпом створюють хороше поєднання. Панує атмосфера легкості. Розкута, симпатична молодь у світлих вбраннях співає пісню на вулицях рідного міста, біля замку, що відомий на всю Україну і зображений на 200-гривневій купюрі.
Сергій Міхалок — «Євпаторія»
Римейк Сергія Міхалка на свою ж пісню «Євпаторія». Тепер українською — і це єдино вірний шлях, що обирає кожна розумна людина, яка планує жити і творити в Україні. Комусь неможливо, комусь важко себе побачити українською мовою, перекласти свою стару і відому пісню. А хтось народжується заново разом з усією країною. Переосмислює себе, перероджується і пише новий текст. Бо співати в Україні російською, це, м’яко кажучи — несмак. Окрім того, про українські міста природно співати українською. І наскільки ж милою вона стала тепер, і ніжною. Чи то сам Сергій вже не пацан, чи то мова так впливає, що текст пісні з босяцького курортного роману проріс хоч ностальгійним, але справжнім коханням.
Гурт «Діти Фрістайлу» — «Чорнобаївка»
На тлі останніх подій на фронті цей населений пункт Херсонської області став мемом і символом тупості російської армії та нічним кошмаром для її вояків. А ще — героєм пісень. Одну з таких виконують мої колеги з полтавського училища — брати Супруненки і гурт «Діти Фрістайлу».
Колись давно гурт «Фрістайл» здобув постсовкової слави з піснями «Больно мнє больно» та «Ах, какая женщіна, мнє б такую». До речі, виконавець останньої, темними кременчуцькими вечорами, бринькав пісні під моїми вікнами, коли я був малий, і курив сигарети. Але то вже інша історія…
Паліндром — «Мій Херсон»
Раїса Кириченко — «Моя Полтава, пісня лебедина»
У дитинстві, коли ця пісня звучала з телевізора, я не надавав їй значення. Я — радикальний рокер і нігіліст, не хотів навіть брати цього в голову. Якісь дорослі щось там співають про якусь любов. Але зараз на словах про «найріднішого як на Полтаву шлях» я зловив себе на тому, що плачу. Прекрасне і складне аранжування з хором. Десь там, серед народного хору, пробивається одне академічне сопрано з амбіціями сольної виконавиці, горлає гучніше всіх, ніби тільки її там і не вистачає. Але менше з тим, пісня прекрасна.
Гурт «Кому Вниз» — «Ми хлопці з Бандерштату»
Друга пісня з валізи «Братів Гадюкіних» про міста — цього разу про Львів. Беремо її у виконанні гурту «Кому Вниз», щоб додати особливої войовничості розбишацькому тексту про місцевий менталітет молодих львів’ян. Пісня про цінності, про веселу вдачу, любов до життя і Батьківщини.
Юра Беркій — «Репчик про Франківськ»
Цей репчик може слугувати путівником по Івано-Франківську. Хіп-хоп — стиль, що вміщує в себе багато тексту. І тут це не виняток. Неймовірна кількість куплетів, у яких розказано про всі пам’ятні місця міста. Але головною є думка, яка лежить в основі приспіву: не слід зневажати жителів цього міста і дратувати їх російською мовою.
BAKENBARDY — «За Дніпро!»
Войовнича пісня-«бойовик» від дніпрян. У музичній спільноті «бойовик» — це загальна характеристика активної пісні, швидкої, енергійної, гучної. Довгий час в українському музичному просторі було мало гарних «бойовиків», навіть усім відома «Я не здамся без бою» зроблена у стилі млявої босанови. Але війна дала нам нову хвилю войовничих гімнів і пісень Перемоги, що є важливою складовою високого духу наших вояків і цивільного населення. Пісня проводить нас скрізь часи від козаків до воїнів, що боронять Україну сьогодні.
Гурт «Кому Вниз» — «Суботів»
Паліндром і Саша Буль — «Місто»
Паліндром укотре занурює нас у свою фірмову депресію, що є частиною його стилю, піснею про місто, про яке не буде написана пісня. Парадокс, адже пісня вже створена і виконана разом із фолк-артистом Сашою Булем. Та в ній так і не проговорено, про яке саме місто йдеться. Може, про Львів, родом із якого Степан Бурбан (Паліндром), може, про Чернівці, у яких тривалий час живе Саша Буль, а, може, Кременчук, у якому народився і виріс я?
Совок залишив Україні у спадок депресію, сірість бетонних дев’ятиповерхівок і відсутність будь-якого сенсу. Наприкінці 1980-х і, напевно, аж до початку 2010-х героєм цієї пісні міг бути кожен населений пункт України. Місто, у якому музикант — це не професія, бо ніхто не дасть грошей за повітря. Населення звикло цінувати те, що можна помацати руками, а потім з’їсти. Робітничі околиці, розбудова нового мікрорайону і школа, у якій серед учнів панують тюремні закони і звичаї батьків, що скоро передадуть у спадок місця на нарах своїм дітям. Коли хтось зі знайомих по-дідівськи хоче поностальгувати за «тими часами», я радію, що вони закінчились і відійшли в минуле.
Гурт «Іван Блюз» — «Дівчина з Коломиї»
«Дівчина з Коломиї» — ще одна пісня з доробку «Братів Гадюкіних» у нашій підбірці. Сьогодні вони очолюють рейтинг команд-містолюбів. Але їхню пісню знову вкладемо у вуста іншого колективу, — цього разу гурту з Києва «Іван Блюз».
Фронтмен Іван Денисенко був непересічною людиною, професійним художником, яскравим гітаристом і вокалістом. А ще мав нестандартні розміри тіла. Навіть черевики йому шили на замовлення, бо таких розмірів взуття не знайти в магазині. Мав великі руки, у яких гітара видавалась дитячою, і велику голову. Через це й нетипово низький, феноменальний тембр голосу, який неможливо сплутати ні з яким іншим. Він пішов від нас у 2017 році, але я безліч разів бував на його концертах і мав змогу тиснути його велику руку. Жодне відео не передасть атмосфери, що панувала на виступах. Коли вони «смалили» свої пісні — здавалося, горіло все. Встояти на місці було неможливо, приміщення вибухало від танців. А коли починався «медляк», усі просто танули.
У репертуарі колективу «Іван Блюз» були тільки «фірмові», закордонні номери й українські пісні в цьому жанрі. Одна з них — і пісня «Гадюкіних» — «Дівчина з Коломиї».
Пісень про населені пункти безліч. І хай мені вибачать усі вельми шановані міста і містечка, що не увійшли в цю добірку, але, сподіваюся, мені вдалося показати, що кожне місто має свою славу і вдячних жителів. Навіть зараз, всупереч війні, люди створюють комфорт і красу навколо себе. Попри обстріли і відключення світла ми все одно йдемо вперед. Від великої столиці до найменшого села — усе відроджується і квітне. І все це — наш дім.
