Чимало наших ідей залишаються нереалізованими. Чому? «Немає часу!» — перш за все скажете ви, і частково матимете рацію. Книжка з промовистою назвою «Не читайте цю книжку» розповість, як планувати, щоб якість вашого життя значно покращилась.
Дональд Рос із власного досвіду розповідає про все, що вам давно хотілося довідатись: звички, стиль і спосіб життя, мозкові процеси, побут творчих людей. Тож ця книжка буде актуальною для будь-кого — досвідченого митця чи аматора, студента чи професійного дизайнера, власника бізнесу або домогосподарки. Кожен знайде для себе потрібні ключики до управління власним часом.
«Не читай цю книжку» — одна з найкращих книжок із тайм-менеджменту, в якій ви не натрапите на складні схеми планування або порожню інформацію, яку важко втілити у життя. Тільки легка систематизація всіх ваших справ секретним методом «списку справ для невиконання», і ви будете вражені, як все довкола зміниться.
Пропонуємо для ознайомлення фрагмент книжки.
У творчих людей є ідеї. Тому нас і називають творчими людьми. Ми дивимося на світ інакше. Ми буваємо натхненні та весь час щось вигадуємо. Усюди. День у день: дзинь, нова ідея! Ми нічого не можемо з цим подіяти. Однак це і найбільша наша проблема. Ідей у нас більше, ніж часу на їх утілення.
Якщо ви працюєте над багатьма ідеями одночасно, з’являється чималий ризик не закінчити жодної. Або створити те, що нікому не сподобається. На втілення всіх ідей часу просто не вистачає. А отже, його потрібно розподіляти з розумом.
Саме тут стає у пригоді тайм-менеджмент. Може здаватися, що творчість і тайм-менеджмент — речі несумісні. Та якщо придивитися до відомих творчих особистостей, одразу помічаєш, що ці художники й дизайнери працюють за фіксованим графіком і ґрунтовно організовують свою роботу. Вони досягають успіху, бо цінують свій час. Ось яка в них фішка: вони не втискають в обмежений проміжок часу якнайбільше різних завдань, натомість відмовляються від усього несуттєвого. У своїй роботі вони зосереджуються лише на найважливішому.
Робити чи не робити — ось питання
Отже, щоб вправно керувати своїм часом, не потрібно планувати все аж до дрібниць. Натомість варто зосередитися на основній меті. А далі вже вирішуйте: що робити, а чого не робити?
Вирішувати буває непросто. Але читайте далі — і, обіцяю, стане легше.
Звідки беруться ідеї?
Еволюція ідей
Усе пов’язано
Усе довкола нас — окрім природи — колись було лише чиєюсь ідеєю. Нехай Чарльз і Рей Імзи спроєктували всесвітньо відомі стільці, але ідея стільця з’явилася ще в доісторичні часи, коли якийсь наш предок знайшов камінь і сів на нього. Усі винаходи походять від попередніх ідей. Часто-густо ідеї перетікають одна в одну, але буває, що певний етап еволюції стає особливим: наприклад, задум Генрі Форда запустити масштабне виробництво автомобілів. Не він вигадав автомобіль. І конвеєр — теж не його винахід. Але ідея поєднати ці дві речі ознаменувала початок нової віхи в історії виробництва.
Ґуґл ніколи не з’явився б, якби Тім Бернерс-Лі не винайшов усесвітню павутину, яка дозволила отримувати доступ до інтернету (що вже існував) через персональні комп’ютери. Сам інтернет постав із мережі телефонних ліній між різними університетами. А телефонні лінії, своєю чергою, походять від телеграфних машин.
З однієї ідеї проростає інша, і ми зазвичай не здатні цього передбачити. А все тому, що ідеї не розвиваються лінійно, а утворюються внаслідок найнеочікуваніших поворотів. Це явище філософ Жиль Делез назвав ризомою. Ризома — це корінь, що росте та проростає в усе довкола. Ось символічний опис того, як влаштовані ідеї та конотації. Ви стоїте на перехресті безлічі доріг. Повертаєте на ту, яка за відчуттями вам найбільше підходить. Лише з часом ви зможете озирнутися та зрозуміти, чи правильний зробили вибір.
Тому «Тайм-менеджмент для творчих людей» пропонує не погодинний метод планування, а спосіб зрозуміти, яким шляхом піти, навіть якщо ви ще не зовсім чітко бачите свою мету. Якщо коротко, на вас чекають невеличкі тести, що допоможуть вибрати найбільш підхожу дорогу. Не надто зрозуміло? Нічого, зараз усе розкажу.
Список завдань
Дуже коротка історія списку завдань
Коли бартер став невигідним (виявилося, що не кожному потрібна коза), люди почали користуватися жетонами. Але тягати за собою цілу скриньку жетонів теж виявилося не надто зручно. Тоді з’явилися перші списки: щоб не носитися з жетонами, постійно їх перераховуючи. А ще щоб завжди знати, хто скільки тобі винен. Через це, власне, і писемність винайшли.
Впорядкуйте ідеї
Ідеї постійно спадають нам на думку, одна за одною. Ми собі ходимо, а в голові — море ідей. Вони невтомно дзижчать, мов комарі. Усі ці клаптики займають величезний простір у мозку, зокрема в тій частині, яка зветься свідомим мозком. Саме ця частина мозку споживає інформацію та містить робочу пам’ять — ділянки, відповідальні за наші дії. У нас також є несвідомий мозок з купою простору для зберігання ідей та інформації, які не потрібні просто зараз. Це такий собі жорсткий диск. Зберегти ідеї на ньому — зручний спосіб позбутися всіх цих «невтомних комарів» у свідомому мозку.
Як же це зробити? Запишіть свої ідеї. Додавши ідею чи завдання до списку, можна спокійно про них забути — отоді і замовкають «надокучливі комарі» в активній частині мозку. А мозок тепер знову вільний і здатний зосередитися. Для читачів-вірян бонус: навіть у Бога, коли він створював Землю, був список із семи пунктів.
Незавершені справи
Звісно, списки завдань теж не ідеальні: вони тяжіють до нескінченності. До них можна додавати скільки завгодно пунктів. І з’являється чимала небезпека скласти такий довгий список, що з нього не вдасться виконати жодного завдання і викреслити жодного пункту. Адже вся енергія марнуватиметься на керування списками завдань.
Так ваш список завдань може перетворитися на список розчарувань — це називається ефектом Зейґарник. «Така людська природа: ми прагнемо закінчити розпочате, а якщо діяльність не завершена, відчуваємо дисонанс», — писала психологиня Блюма Зейґарник (1900–1988). Поки завдання невиконане, ми невдоволені. Ще й починає здаватися, що завдання відбирають значно більше часу, ніж насправді, і виникає відчуття, буцімто ми нічого не встигаємо.
Як уникнути цього ефекту? Не складайте списків завдань.
