На щастя, кількість перекладених українською романів від букерівських лауреатів щороку збільшується. Тож аби не упустити нікого з авторів, увесь список ми розділили на дві книжкові добірки. Раніше опублікували першу частину перекладених українською книжок від володарів Букера. Сподіваємося, вона підігріла ваш читацький інтерес. На другу частину довго чекати не змушуємо, нижче — продовження добірки.
Кадзуо Ішіґуро
Британський письменник японського походження — володар кількох найпрестижніших премій, серед них і Нобелівська, і Букерівська. Українські читачі уже встигли ознайомитися із творчістю Кадзуо Ішіґуро, адже Видавництво Старого Лева видало 7 книжок автора! Все почалося у 2016 році з перекладу «Не відпускай мене».
«Залишок дня», переклад: Ганна Лелів, Видавництво Старого Лева, 2019
Саме цей роман приніс автору славу, а ще — Букерівську премію у 1989 році. Він оповідає історію про літнього дворецького Джеймса Стівенса, що все життя присвятив служінню у домі лорда Дарлінґтона. Це книжка про те, чого не сталося, про честь і втрачені можливості, про спогади й непохитність принципів.
Дворецький чи не вперше вирушає в автомобільну подорож Англією, проте і цю невеличку відпустку вирішує використати для службових справ. Головною метою поїздки стала пропозиція для міс Кентон — аби колишня економка повернулася на роботу, але вже до нового власника.
Читачі мають змогу чітко уявити й глибоко відчути історію Стівенса, адже оповідь ведеться саме від його імені. Кадзуо Ішіґуро майстерно і тонко — у деталях — знайомить нас з особливим світом і героєм, що розчинився у служінні, втратив не тільки можливості та любов, а й самого себе.
«Залишок дня» екранізований — у 1993 році з’явився фільм з Ентоні Гопкінсом та Еммою Томпсон. Тому читачі мають змогу порівняти власні відчуття і гру акторів.
«Клара і Сонце», переклад: Ганна Лелів, Видавництво Старого Лева, 2021
Щира та витончена антиутопія дивує своїх читачів, створюючи історію про особливих андроїдів, що стають приятелями дітей. Таких Штучних Помічників можна купити у крамниці, де роботи чекають своєї черги, щоб отримати новий дім. Вони працюють на сонячній енергії й по-особливому сприймають світ.
Читачі знайомляться з історією Клари — трохи наївної роботки, що стала помічницею підлітки Джозі. Героїня дуже хоче стати ближчою до дівчинки, тому з радістю вчиться відчувати. Вона з подивом спостерігає за стосунками Джозі та її друга Ріка, намагається зрозуміти, що означають їхні слова, вчинки, образи й дотики. Її очима ми бачимо цілком інший світ, і ця зміна кута зору робить читання ще цікавішим.
Кадзуо Ішіґуро зумів створити тонкий і прекрасний роман, що в технологічних декораціях показує світ людей — неоднорідний, складний, чуттєвий. Письменник роздумує над важливими питаннями — що таке душа і любов, як жити у світі високих технологій і чи можливо відтворити щось невимовлене і невловне, щось, що робить людей людьми.
ДіБіСі П’єр
Австралійський автор, що у 2003 році отримав Букерівську премію за дебютний роман «Вернон Господь Літтл». Псевдонім складається із двох частин — ДіБіСі («DBC») означає «Брудний Але Чистий» (Dirty But Clean), а «П’єр» — прізвисько з дитинства. Українські читачі мають змогу ознайомитися з нагородженою книжкою у перекладі.
«Вернон Господь Літтл», переклад: Наталія Гончар, ілюстрації: Марина Веремеєнко, Вавилонська бібліотека, 2020
Вернон Літтл — звичайний п’ятнадцятирічний підліток із Техасу. Але його історія у цій книжці зовсім не звичайна, а заплутана та абсурдна. Друг невдахи Літтла, Хесус вбиває 16 однокласників і себе, а Вернона запрошують до поліції — так починається низка дивних і десь навіть комедійних ситуацій.
Проте комедія ця чорна, а наш герой залишається сам у цілому світі — місту потрібен цап-відбувайло, а відлюдькуватий Вернон опиняється у центрі подій.
Мова роману брутальна, пересипана лайкою та огидними деталями. Проте вона чудово підходить для історії підлітка-бунтівника, що стикається з несправедливістю. Героя порівнюють із Ґолденом Колфілдом — персонажем Селінджера з «Ловця у житі», проте контексти тут трохи змінюються. Автор змальовує світ споживацького суспільства, де матеріальні цінності переважають над людяністю, а славу та визнання здобувають за будь-яку ціну.
«Сніданок з Борджіа», переклад: Олена Фешовець, ілюстрації: Олександр Приймак, Вавилонська бібліотека, 2019
Уявіть на мить, що зв’язок зі світом зник. Телефони, інтернет, месенджери — не працює нічого. Страшнувато, правда? Головний герой, спеціаліст зі штучного інтелекту Аріель Панек опиняється саме в таких умовах, екран його смартфону повідомляє тільки про відсутність мережі. Зева — його дівчина, так і не дочекалася повідомлення від коханого, але все ще сподівається на зустріч. А у пансіонаті, де Аріель вимушений поселитися, його очікує зустріч із дивною родиною.
Сучасний горор лякає не привидами чи вампірами, технології — значно страшніші. ДіБіСі П’єр створює книжку жахів, грається з долями й дуже майстерно та метафорично вплітає у текст описи смартфонів, повідомлень і всього, що пов’язано зі знайомими нам пристроями — гляньте самі: «…він [телефон] цілував її обличчя своїм сяйвом…», «екран, мов кришталева куля, освітив його похмуре обличчя». Технології стають не просто засобом зв’язку, а й значною частиною життя, а у книжці — майже персонажами.
Елінор Каттон
Новозеландська авторка здобула престижну нагороду у 2013 році за свій другий роман «Світила» — він побачив світ і українською. Письменниця має ще два рекорди, пов’язані із Букером: Елінор Каттон стала наймолодшою володаркою нагороди, а її 832-сторінковий роман став найбільшим за 45 років премії.
«Світила», переклад: Володимир Панченко, Рідна мова, 2016
Кінець XVIII століття — час «золотої лихоманки» у Новій Зеландії, таємничий готель і 12 абсолютно різних людей, які зібралися в одному місці, щоб обговорити незвичайні події у їхньому містечку. Волтер Моді щойно зійшов із корабля, він випробовує долю і вирушає на пошуки золота. Але натомість — потрапляє в епіцентр змов, інтриг, зникнень, жаги та смерті.
Авторка стилізує текст під вікторіанську епоху, її оповідь густа, сповнена розлогих описів, деталей, прихованих знаків. Роман має чітку та продуману структуру, де також є місце для символів — 12 розділів, 12 персонажів і 12 знаків зодіаку. Уже наприкінці кожен пазл складається у неймовірно точну та красиву картинку. Читачі, що обожнюють інтелектуальну прозу, яку не прочитати за один вечір, отримають насолоду.
За мотивами книжки знято однойменний шестисерійний серіал від BBC з Євою Ґрін. Екранне втілення зберігає таємничість та масштабність оповіді.
Янн Мартель
Канадський письменник отримав престижну нагороду у 2002 році за роман «Життя Пі». Український переклад дає можливість нашому читацькому колу познайомитися з творчістю лауреата.
«Життя Пі», переклад: Ірина Шувалова, Видавництво Старого Лева, 2016
Пісцин (Пі) був названий на честь басейну у Франції, вода відіграє важливу роль у його житті. І у цій історії теж — адже хлопець проведе 7 місяців у відкритому океані в човні на пару з тигром, орангутангом, гієною та зеброю. Ситуація не з простих, але наш герой пройде усі випробування!
Ця книжка — про жагу до життя, неймовірну сміливість, винахідливість і боротьбу за виживання. Але «Життя Пі» також про віру, пошуки Бога і про те, що правда мінлива. Роман складається із 3-х частин і вступу, у кожній із них розгортаються цікаві й непересічні події — спочатку ми зустрічаємо Пі-хлопчика, який багато часу проводить із другом родини, часто бачить диких звірів у зоопарку батька, а потім разом із ним та мамою вирушає до Канади. А вже друга частина оповідає історію шторму на кораблі й того, що молодий хлопець Пі опиняється у човні з тваринами, де мусить виживати.
Роман-притча сповнений філософських роздумів про життя, вибір і віру, правду і її мінливу природу. У 2012 році книжка отримала екранізацію — фільм зустріли дуже тепло, він заслужив чотири Оскара.
«Високі гори Португалії», переклад: Віктор Морозов, Видавництво Старого Лева, 2019
Незвичайна книжка про дослідження власного життєвого шляху, про віру і прийняття. Вона складається із трьох частин, що описують історії трьох різних людей. Поєднані частини кількома деталями та високими горами Португалії.
Томас вирішує ходити навспак (потилицею вперед) після трагічних втрат близьких людей та вирушає у подорож до гір, щоб знайти артефакт, який може змінити світ.
Евзебіу — патологоанатом і він живе у високих горах Португалії. У цій частині на вас очікують не вельми приємні описи розкладання тіл та технік розтину, а також — кілька містичних таємниць.
Пітер покидає колишнє життя сенатора і вирушає на свою Батьківщину — так, ви вже здогадалися, у високі гори Португалії. З собою він бере шимпанзе.
Кожна з історій здивує і змусить задуматися про власне життя — хоч у тексті достатньо абсурду та сюрреалістичних деталей. Автор майстерно досліджує зв’язок між наукою та релігією, оголюючи дуже цікаві точки дотику.
Джон Максвелл Кутзее
Південноафриканський письменник (сьогодні — австралійський) отримав Нобеля з літератури у 2003 році, а до цього двічі став лауреатом Букерівської премії. Українською поки можна прочитати два романи автора — «Дитинство. Молодість. Літня пора» виходив у видавництві «Фоліо», а про другий — далі.
«Безчестя», переклад: Єлена Даскал, Клуб сімейного дозвілля, 2017
У 1999 році Джон Максвелл Кутзее отримав за цю книжку свого другого Букера.
Девід Лур’є — професор, що втратив репутацію та роботу. Він двічі розлучений, не дуже зацікавлений у викладанні, користується послугами повій і заглядається на студенток. Одна зі дівчат звинувачує його у сексуальних домаганнях і чоловік вимушений стати вигнанцем з університету та переїхати до дочки в село. Але і там його очікують не менш трагічні події.
Дія книжки відбувається уже після апартеїду у ПАР, але така політика безумовно вплинула на суспільство, і її наслідки помітні в оповіді. Закони расової дискримінації породили зворотний процес — якщо від апартеїду страждало темношкіре населення ПАР, то тепер жорстокість звернена на білошкірих жителів.
Книжка невелика за обсягом, але щільна за подіями та переживаннями — вона про красу та потворність реальності, від якої не втечеш, про ганьбу, сором, провину та покарання. У 2008 році роман екранізували, а головна роль у фільмі дісталася Джону Малковичу.
Джуліан Барнз
Англійський письменник, що отримав Букерівську премію у 2011 році за роман «Відчуття закінчення». Про переклад нагородженої та двох інших книжок читаймо далі.
«Відчуття закінчення», переклад: Віра Кузнецова, Темпора, 2013
Барнз розгортає перед нами епічну історію про час, пам’ять, любов і смерть, про те, що наші спогади не завжди правдиві, а дії інших людей не завжди можна пояснити.
Тоні Вебстер — головний герой роману. Твір складається із двох частин. У першій вже літній чоловік згадує юність та історію, пов’язану із дівчиною Веронікою та шкільним другом Едріаном. А у другій — Тоні роздумує про причини подій, природу часу та пам’яті.
Утаємничена атмосфера шкільних років, бажання бути причетним до чогось більшого, пафос та інтелектуалізм — текст сповнений дуже точних та містких деталей. Наприклад: «Пригадую ще одну деталь: ми втрьох, на знак єдності, носили кишенькові годинники лицем до внутрішнього боку зап’ястка. Звісно, це було позерством, але, можливо, й чимось більшим. Так час чувся нам особистою, навіть таємничою річчю».
У 2017 році книжка була екранізована, в однойменному фільмі знялася зірка «Абатства Даунтон» Мішель Докері.
«Історія світу в 10 1/2 розділах», переклад: Ганна Яновська, Клуб сімейного дозвілля, 2019
Це не підручник з історії, але новий погляд на світ тут відшукати таки можна. Барнз не обирає собі за інструмент хронологічне впорядкування подій — як би зробили історики. Натомість він створює складну систему паралелей, зіставлень та зв’язків — часом іронічних чи, на перший погляд, випадкових. Оповідачі цих історій різні, чим знову підкреслюється множинність досвідів та точок зору. Адже будь-яка історія світу упускає якісь події, обираючи інші. Здається, що Барнз розповідає саме про такі — нерозказані чи непримітні речі, і робить із них іронічну та динамічну книжку.
Серед тем — Всесвітній Потоп з погляду не Ноя, а жука (відчуваєте, як змінюється фокус уваги?), Чорнобильська аварія та жінка, що втратила глузд, джунглі із загубленим кіноактором, кораблетроща і знамените полотно «Пліт Медузи» Теодора Жеріко, вцілілий пасажир «Титаніка» та ще багато історій — всього 10, плюс невеличкий розділ із роздумами про кохання.
Барнз використовує іронічний підхід до історії як жанру і пише книжку про життя — про його химерність та важливість.
«Одним одна історія», переклад: Ярослава Стріха, Темпора, 2019
Історія кохання — така, як інші, але й особлива. Бо про любов писали та писатимуть завжди. Це книжка про справжність почуттів, співзалежність, горе і труднощі.
У тенісному клубі дев’ятнадцятирічний Пол зустрічається зі С’юзен — їй сорок вісім, одружена, двоє дітей. Так народжується пристрасть і таємний роман, одна історія, що переверне життя кожного з героїв. Адже проблема не тільки у неприйнятті суспільством (дія книжки відбувається у 1960-тих), а й в особистих драмах — їхня історія кохання приречена на крах.
Структура роману зацікавлює — у кожному із трьох розділів змінюється перспектива оповідача: перша частина написана від першої особи, друга — від другої, третя відповідно — від третьої. Це допомагає увиразнити поступову відстороненість головного героя від власної історії, адже Пол пригадує своє життя уже у старшому віці. Тут криється ще один цікавий момент, оповідач сам зізнається, що спогади зовсім непевні, і цілком можливо, що він говорить неправду.
Майкл Ондатже
Канадський письменник отримав Букерівську премію у 1992 році за роман «Англійський пацієнт». Ця ж книжка стала найкращою за 50 років премії — у 2018 році журі дали автору ще й «Золотого Букера». Двічі нагороджений роман має український переклад.
«Англійський пацієнт», переклад: Єлена Даскал, Клуб сімейного дозвілля, 2016
Щемливий і філософський роман про війну та те, як її переживають герої. Серед них — безіменний пілот із важкими травмами, якого доглядає медсестра Хана, сапер Кіп, військовий Караваджо. Кожному з них є що розповісти про себе та події Другої світової війни.
Літак англійського пацієнта розбивається над Сахарою, але це не стає його смертю — попереду його чекає порятунок завдяки бедуїнам, уважна медсестра, що промиває рани та читає вголос, а також багато годин для спогадів.
Книжка допомагає задуматися над природою воєн, над тим, що збройні конфлікти здатні поранити не лише тіло, а й душу, про те, що й у таких нелюдських умовах залишається місце для найбільш людського — любові.
У 1996 році книжку екранізували, фільм здобув неабияку популярність та визнання кінокритиків — він отримав 9 статуеток Оскара, 2 Золоті глобуси та низку інших нагород.
«Світло Війни», переклад: Ганна Цвіра, Vivat, 2020
Роман також звертається до теми Другої світової війни. Повоєнний Лондон тільки оговтується від катастрофи, а Натаніель та його сестра Рейчел отримують від батьків дивну звістку — і мама, і тато змушені виїхати на рік до Сінгапуру. Підлітки залишаються без уваги батьків, а їхній дім повниться дивними незнайомцями. Злочинні змови, таємниці та смерті — з чим ще зіткнуться герої?
Це історія не тільки про наслідки війни та життя без батьків, вона про пам’ять і забування, про те, що кожна історія — завжди неповна. Натаніель вирішує зібрати частинки пазлу воєдино, щоб таки зрозуміти, що відбувалося в його житті.
Сама книжка здасться читачам зібраною з уламків: підслухані розмови, кроки уночі, необережні погляди. І навіть зібравши все це разом, історія буде наближеною до правди — але чи буде нею?
Айріс Мердок
Британська письменниця, книги якої неодноразово входили до коротких списків Букера, врешті отримала нагороду у 1978 році за роман «The Sea, the Sea». Книжка не має українського перекладу, але читацьке коло має змогу ознайомитися із творчістю авторки завдяки роману «Чорний принц».
«Чорний принц», переклад: Єлена Даскал, Vivat, 2018
Складна і психологічно заплутана історія Бредлі Пірсона може викликати у читачів зовсім полярні реакції. Бредлі — письменник, що живе в очікуванні свого шедевру. Він вирішує усамітнитися і таки створити його, але доля не дає йому спокою. Навколо починають збиратися інтриги, проблеми й раптове кохання до юної дочки друга-письменника.
Але не поспішайте з висновками, Айріс Мердок майстерно і дуже тонко формує своїх персонажів, не роблячи їх банальними — а складними й суперечливими. До героїв тут не прив’язуються і не беруть приклад, але задуматися є над чим.
Роман яскраво демонструє філософію постмодернізму — зокрема тим, що прочитати його можна і як любовну історію з детективними елементами, і як складне філософське ціле з алюзіями на Шекспіра. Інтертекстуальні вставки, алюзії, подвійні сенси — ось що вдасться відшукати на сторінках «Чорного принца», щоб насолодитися інтелектуальною грою.
Томас Кініллі
Три романи австралійського письменника протягом 70-их років входили до коротких списків Букерівської премії, але здобув він цю престижну нагороду літературного світу в 1982 році за роман «Список Шиндлера». Ця книжка має український переклад.
«Список Шиндлера», переклад: Ганна Яновська, Клуб сімейного дозвілля, 2015, 2020
Книжка про людяність у страшні часи. Оскар Шиндлер — багатий, успішний, не позбавлений уваги жінок німець, що любить розкіш та дорогі речі. Саме таким ми бачимо головного героя на початку книжки — автор поспішає повідомити, що хоч він і рятівник, але має свої пристрасті.
Це допомагає налаштуватися на неоднозначність оповіді й тем, про які йтиметься далі. Адже Шиндлер під час Другої світової війни врятував не одне життя, для цього він пожертвував і своєю розкішшю, і часом, і силами. Більше тисячі євреїв, які точно загинули б у таборах та газових камерах, вижили, народили дітей, продовжили власний рід і змогли розповісти історію про свого рятівника.
Багато читачів говорить, що книжку важко читати психологічно, адже тема Голокосту досі болить, людське зло, жорстокість та несправедливість викликають цілий спектр емоцій. Але цей роман робить багато — дає змогу переосмислити межі людського, цінність життя та вибору, побачити справжнє добро. У 1993 році Стівен Спілберг створив екранізацію роботи Кініллі. Фільм став переможцем багатьох премій, отримав 7 нагород Оскара і досі вражає глядачів.
Салман Рушді
Британський письменник родом з Індії отримав Букерівську премію у 1981 році за роман «Опівнічні діти». Цей зразок магічного реалізму має український переклад — у 2007 році його видало видавництво «Юніверс» (тепер — Жупанського). У 2008 році текст знову завоював нагороду — спеціальний приз «Букер Букерів». Читачі мають змогу познайомитися з кількома творами автора в українському перекладі, про найновіший — далі.
«Золотий дім», переклад: Андрій Савенець, Видавництво Старого Лева, 2019
Загадкова сім’я Ґолденів оселяється у Нью-Йорку — Нерон і троє його синів: Апулей, Петроній та Діоніс. Рене — молодий оповідач, що задумав геніальний фільм, саме тому він і пише сценарій, обираючи прототипами членів сім’ї Нерона. Він починає спостерігати за ними, так розгортається історія — з драмами і зрадами, таємницями та кризами, як державними, так і особистими.
Текст насичений не тільки давньогрецькими та міфологічними алюзіями — імена Голденів чітко на це вказують — а й відсилками до популярної культури, фільмів та книжок. Роман багатошаровий і читачам доведеться розбиратися із різноманіттям досвідів та згадок. Метафора золота — наскрізна.
Книжка порушує проблеми споживацького суспільства, показує нагромадження матеріального у життях людей, швидку зміну світу та важливість пошуку самоідентифікації навіть у таких умовах.
Дуґлас Стюарт
Шотландсько-американському письменнику престижну літературну нагороду приніс його дебютний роман «Шаґґі Бейн», в основі якого лежать події з дитинства самого автора. Стюарт став Лауреатом Букерівської премії у 2020 році, і це другий випадок за останні 50 років існування нагороди, коли її було присуджено шотландцю. Вже невдовзі має вийти друком український переклад «Шаґґі Бейн». Свою книжку письменник присвятив матері, яка померла від алкоголізму.
«Шаґґі Бейн», переклад: Елла Євтушенко, BookChef, 2022
Цей роман розповідає історію хлопчика Г’ю Бейна на прізвисько Шаґґі. Малий живе у нетрях Ґлазґо разом зі своєю мамою, що страждає від алкогольної залежності та пускає за вітром усі гроші, які родина має на проживання.
Дитинство хлопця припало на не найкращий час — у 1980-х роках країну внаслідок політики Тетчер охопила хвиля безробіття, а місто — епідемія наркотиків. Шаґґі всього лише вісім, та він уже на собі відчуває, наскільки складно стати своїм у суспільстві, від якого ти хоч на крихту відрізняєшся. Адже його проста мрія — бути звичайним, нормальним хлопчиськом, таким, як усі. На заваді її здійснення стоїть алкоголізм матері. Окрім нього, більше нікому так віддано опікуватися Аґнес під час чергового запою: старші діти віддалилися, а чоловік, з яким вона одружена — ще той мерзотник.
У книжці доволі багато ненормативної лексики та відверто описаних жахіть, але без цього неможливим було б занурення у трагічну атмосферу неблагополучного середовища, що оточує Шаґґі, а саме такого занурення вимагає від читача цей роман.
Читайте також: Збираємо поетичний урожай: розповідаємо про видані восени збірки
10 детективів 2021-го, що варті вашої уваги
Фото на головній: Radu Marcusu / Unsplash
