Мелітополь — місто бджіл,
а отже, Україна

Якось Майк Йогансен, якому рецензенти закидали зловживання займенником «я», взяв собі в подорож за компанію Чарльза Кінґзлі — «попа, письменника, ботаніка й подорожнього». Книжка про подорож святого отця на острів Трінідад у Вест-Індії лежала у Йогансена в кишені, відтак він одночасно їхав у болгарський нацрайон на Мелітопольщині. «Отже, — радів Йогансен, — не “я” подорожую, а “ми” подорожуємо, я і чесний отець Чарльз Кінґзлі, шотландець». І написав він про їхні мандри «Подорож у радянську Болгарію» (1931).

«Шановний отче Чарльз Кінґзлі. Сідайте у вагона, й поїдемо до Мелітополя. З Мелітополя ми поїдемо в болгарський нацрайон. Болгарський нацрайон — це, отче Чарльзе, ембріон радянської Болгарії. Тут виростуть діячі, комсомольці, техніки, агрономи, вчителі, що керуватимуть Болгарією, коли вона стане радянською. Сідайте, отче Чарльзе, бо вже час.

— “Мελιττοπόλις”, — сказав отець Чарльз Кінґзлі англійською мовою з тим норзсемберлендським акцентом, що йменується “броуд скотч”, — є слово грецьке, і значить воно “місто бджіл”. Але зараз осінь, і бджоли дрімають. Зараз зима, і бджоли сплять. Тепер же швидко дайте закурити.

“Шановний отче. Курити вам гріх. Тим паче, що це вагон для некурців. А головне, в мене тютюну немає, бо я вже місяць як не палю. Спіть”».

«Ми з преподобним отцем Чарльзом Кінґзлі вибралися крізь станцію на бруковану візницьку біржу. Лежав мокрий ефемерний південний сніг, і ми поїхали лінійкою по тридцять копійок з носа, а всіх нас було на руб двадцять.

Ми довго їхали вподовж залізниці. Запасною путтю чимчикували вантажні двадцятитонні вагони з гальмом Казанцева. Це наші радянські вагони, а не “40 человек 8 лошадей” царського уряду, що, видко, розглядав залізницю головним чином як спосіб возити гусарські й уланські частини. Вагони підпливали до шоп Союзхліба».

«Під вогким першим снігом жив Мелітополь. Ваговози гуркотіли по макадаму, везучи вагу у вагони. Двигтів завод, машино ремонтний завод, із піснею йшли комсомольці, до нас на лінійку сіла дівчина-фальсівниця з друкарні – вона поїде на той рік у поліграфічний інститут».

Примітки:
Лінійка — кінний екіпаж на багато місць, у якому пасажири сидять боком до напрямку руху.
Гальмо конструкції інженера Флорентія Казанцева.
Макадам – шосе з дрібного щебеню за системою шотландського інженера Джона Мак-Адама ( John McAdam).

На фото: Мелітополь, не раніше 1930 року. У центрі фото — афіша місцевого кінотеатру, де йде «орігінальна кінодрама ВУФКУ» — фільм Василя Радиша «Тобі дарую» (1930). Внизу можна розібрати також прізвище актора Степана Шагайди.

І афіша, і вивіска «кіоск» поруч — українською мовою. Якраз 1930 року на Мелітопольщині і побували Майк Йогансен та святий отець Чарльз Кінґзлі.