І все-таки тривалий час естрада та народна творчість ніби існували в окремих світах. Допоки на попсцені 70-х не зійшла зірка Ніни Матвієнко. Співачка вдихнула життя у вірш Юрія Рибчинського «Чарівна скрипка», покладеного на музику Ігоря Поклада. Та навряд чи тоді можна було передбачити, що ця неординарна для української естради пісня стане великим хітом.
«Разом із Покладом у моє життя увійшла Музика»
Юрій Рибчинський не вірив у гороскопи. Коли дізнався, що зорі віщують йому займатися музикою, лише скептично посміхнувся. Де він, а де музика? Для початку не завадило хоча б вивчити ноти.
Інша справа — поезія! Любов до неї Рибчинському привила мати. За кожен вивчений вірш жінка частувала сина варенням. Друкуватися Рибчинський почав у 60-х, іще школярем. Його літературними наставниками натоді були театральний режисер Лесь Танюк, а також найпопулярніший радянський поет Євґєній Євтушенко.
Та творчі плани Юрія Рибчинського з ніг на голову перевертає служба в армії. У військовому оркестрі поет знайомиться з Ігорем Покладом. Тим самим Покладом, чиї шлягери вже звучали з усіх усюд! Виходить, зорі не помилилися.
«Разом із Ігорем Покладом у моє життя увійшла Музика. І скільки б композиторів не писали музику на мої вірші надалі, найкращим і найулюбленішим для мене був, є і буде Ігор Поклад». — Юрій Рибчинський про знайомство з композитором.
«Ми такі різні, що в голові не вкладається, як ми зійшлися»
Успіх прийшов до Ігоря Поклада рано. Свій перший хіт, — «Кохана», — композитор написав у 18 років, коли навчався в київській консерваторії. Співавтором Поклада виступив Ігор Барах, самодіяльний поет і лікар. А виконав «Кохану» Костянтин Огнєвий, який зробив собі ім’я на шлягері «Чорнобривці».
За кожен вивчений вірш мама частувала Рибчинського варенням
На молодого сонграйтера звертає увагу український мінкульт. У 1965-му чиновники пропонують Ігорю Покладу зібрати при київській консерваторії жіночий ансамбль. Композитор влаштовує кастинг вокалісток серед працівниць заводу «Арсенал» і будинку піонерів. Зрештою, перший гьорлз-бенд в історії української попмузики отримує назву «Мрія». Дівчата дебютують із уже перевіреним хітом Поклада, тільки тепер «Кохана» перетворюється на «Коханого».
«Композитор має мислити музикою. Починаючи якусь велику справу – виставу чи фільм, — я зранку сідав за інструмент і годинами грав класику. Потім відпочивав і знов сідав за інструмент. Раптом щось народжувалося, то я записував… Але готовим повністю до роботи я вважав себе тоді, коли музика починала мені снитися…». — Ігор Поклад про власний творчий метод.
Погана новина: у 68-му Ігор Поклад отримує повістку. Хороша новина: таким чином доля зводить його із Юрієм Рибчинським. Композитор і поет починають працювати в тандемі й не розлучатимуться протягом семи років.
«Ми з Юрком такі різні, що важко вкладається в голові, як ми взагалі могли зійтися! Він — стовідсоткова сова, я — стовідсотковий жайворонок. Так ми сиділи і творили: я — вдень, він — вночі». — Ігор Поклад про роботу з Юрієм Рибчинським.
«Це не пісня — це якась літургія!»
Поклад та Рибчинський ставлять перед собою амбітну ціль: створити цикл пісень, у якому поєднаються поп-ритми й український фольклор. Кожна композиція має репрезентувати певний жанр народної творчості: чи то гаївка, чи щедрівка, а чи балада.
Пробою пера для дуету Поклада-Рибчинського стає пісня «Зелен клен»
«Налаштувався на пісні, які б ішли від української землі, від народної пісні. Не тільки інтонаційно — щоб був у них такий дух. Найголовніше, в чому вирізняється з-поміж інших українська народна пісня, — її трагізм». — Ігор Поклад про народний цикл.
Пробою пера для дуету Поклада-Рибчинського стає пісня «Зелен клен» (1968). Цей магічний психоделік-фольк розповідає про дівчину, яка перетворилася на тополю, щоб бути нареченою для клена на горі. Не довго думаючи, автори віддали композицію ВІА «Мрія».
За рік Юрій Рибчинський знайомиться із Володимиром Івасюком і його батьком, письменником Михайлом Івасюком. Увагу поета привертає казка Івасюка-старшого, «Чарівна скрипка». Назва надихає Рибчинського на рядки, що починаються так: «Сіла птаха білокрила на тополю…». Прочитавши вірш, Ігор Поклад пише до нього мелодію на одному диханні.
Та все не так просто. Текст Юрія Рибчинського ніяк не лягає на приспів пісні. І тоді поет пропонує Покладу нетривіальне рішення — залишити у ній лише куплети! Композитор крутить пальцем біля скроні: навіщо йти на творче самогубство, ламаючи класичну структуру шлягера? Але Рибчинський знаходить для співавтора аргумент.
Дивовижне багатоголосся з пісні особливо припало до душі легендарному кінорежисеру й актору Іванові Миколайчуку
«”Існує така форма, як балада, нехай одна з наших пісень буде баладою”, — підсумовував і переконував я свого колегу. Балада — це завжди сюжет». — Юрій Рибчинський про те, чому «Чарівна скрипка» не має приспіву.
Першим «Чарівну скрипку» виконав той-таки ансамбль «Мрія». Дивовижне багатоголосся з пісні особливо припало до душі легендарному кінорежисеру й актору Іванові Миколайчуку. Коли він зустрів Ігоря Поклада на Закарпатті, то захоплено зізнався композитору: «Це не пісня — це якась літургія!».
І все-таки щось не давало Покладу й Рибчинському спокою. Було відчуття, що «Чарівна скрипка» звучить не так, як має. Змінити ситуацію міг лише голос із народу.
«А якби я не зустріла свого Скрипаля?»
Ніна Матвієнко змалку марила сценою. І хоч жорстока реальність запроторила дівчину на завод, але від своєї мрії вона не відмовилася. Та у житомирську філармонію Матвієнко не взяли — надто народним здався її вокал відбірковій комісії. Що цікаво, місце Ніни Митрофанівни посіла Раїса Кириченко, відома шлягером «Козачка».
Невдача не зупинила співачку від переїзду до Києва, де вона потрапляє до народного хору ім. Григорія Верьовки. Вільний час дівчина проводить у неформальних музичних тусівках. Там знайомиться з музикантами гурту «Березень» — однієї з перших київських гітарних формацій. У 67–68 роках Матвієнко та «Березень» записують на кіностудії Довженка кілька дуетів, що відкривають українцям фолькрок.
Коли на сцену виходить Ніна Матвієнко, затягуючи своє «Ой…», Поклад і Рибчинський втрачають дар мови
У цей час Ігор Поклад і Юрій Рибчинський продовжують роботу над народним циклом. У 1970-му світ побачила пісня «Дикі гуси». Цього разу автори шукають фольклорну вокалістку, яка підсилить композицію. Вони переслуховують ледь не всіх дівчат зі столичних фольк-колективів. І коли на сцену виходить Ніна Матвієнко, затягуючи своє «Ой…», Поклад і Рибчинський втрачають дар мови.
«Ми шукали довго. Поки я не почув Ніну Матвієнко. Почув і…заплакав! У цьому було стільки туги, суму…Вже тоді стало зрозуміло — нікого ми більше не будемо шукати. Знайшли!» — Ігор Поклад про знайомство із Ніною Матвієнко.
В атмосферу «Диких гусей» Матвієнко вписується ідеально. Настільки, що автори пісні йдуть на ризик і пропонують їй перезаписати ще й «Чарівну скрипку»! Результат перевершує будь-які їхні очікування. Розкішний симфопоп у виконанні співачки стає народним хітом.
«Може, і правда, Ігор став моєю щасливою долею. Адже це диво: зустріти такого красивого чоловіка, в якому звучить Муза. А що, якби я не зустріла цього Скрипаля, про якого співається в пісні? Не пізнала б таїнства його мелодії та не почула б цю музику? Знаєте, я йду до свого скрипаля кожну весну, і ця мелодія досі звучить для мене». — Ніна Матвієнко про співпрацю з Ігорем Покладом.
«Мелодія є носієм прагнення до чистого і світлого»
Творча ідилія між Ігорем Покладом і Юрієм Рибчинським не могла тривати вічно. У середині 70-х композитор і поет вирішують відпочити один від одного і попрацювати з іншими авторами. А паралельно відкривають для себе нове професійне захоплення — мюзикли. Наступна зустріч Поклада і Рибчинського відбувається аж наприкінці десятиріччя. Вони знову об’єднуються, щоб написати «Скрипка грає» — оду загиблому Володимирові Івасюку.
Після «Чарівної скрипки» слава про Ніну Матвієнко стрімко шириться серед слухачів. Вона продовжує співпрацю з хором Верьовки, співає для кінофільмів і популяризує український фольклор серед масової аудиторії. Зі здобуттям Україною незалежності співачка опиняється перед спокусою влитися у новонароджений шоубізнес. І все ж не зраджує собі та своєму покликанню.
Порушувати усталені сценічні правила для Ніни Матвієнко — це вже звична справа. А все завдяки «Чарівній скрипці». Понад 50 років тому Ігор Поклад та Юрій Рибчинський наважилися дати бій естрадному формату, а Матвієнко довела, що співати про нерозділене кохання можуть не лише чоловіки. Так в українській естраді вперше з’явилися феміністичні мотиви.
Після «Чарівної скрипки» слава про Ніну Матвієнко стрімко шириться серед слухачів
«Останнім часом я дедалі більше думаю про таїну народної пісні, однак і досі цю пісенну магію збагнути не можу — просто співаю те, що хочу і те, що люблю. Мелодія проникає в кров, у серце. Мелодія є носієм духу людських прагнень до світлого і чистого. Пісенна інтонація — то журлива, то весела, але завжди змістовна, мудра». — Ніна Матвієнко про любов до народної пісні.
Чільне зображення, айдентика проєкту: Дмитро Растворцев
Чи знаємо ми історії появи на світ наших найвідоміших шлягерів 60–80-х?
Шукайте відповіді у циклі матеріалів Філа Пухарєва «Плейлист української естради»:
28 червня о 19:00 у Києві, у Затишному дворику МЦКМ (Алея Небесної Сотні, 1) відбудеться концерт-перформанс Old School Ukrainian Funk за участі шоумена Альберта Цукренка і гурту МОВА.
Це мультимедійний триб’ют-проєкт, що містить кавер-композиції на українські фанк-пісні 1970-х і естрадні гіти 1960–80-х років у виконанні гурту МОВА, та перформанс дослідника української естрадної пісні, музиканта і шоумена Альберта Цукренка («Хамерман Знищує Віруси»).
Київський гурт МОВА виконає шедеври тієї епохи в оригінальному звучанні та відкриє слухачам їхнє багатство. Шоумен Альберт Цукренко презентує перформанс, присвячений найпопулярнішим гітам української естради 1960–80-х. Гості почують як про «Намалюй мені ніч», що в усіх на слуху і підкорила мільйони сердець у TikTok, так і про пісні, нова хвиля зацікавлення якими ще попереду, — «Коло млина калина», «Зачекай», «Дівчино мила».
