Детективна література у всьому її різноманітті — саме за таким принципом побудована ця добірка. Адже є тут і ретро, і мандрівка у можливе майбутнє; і розслідування, яке ведуть професіонали, і безпосередні учасники подій; й історії, які цілком можна назвати класичним детективом, і ті, де секрет ніяк не розгадати. Приємного таємничого вам читання!
Саллі Гепворт «Свекруха», переклад: Оксана Дятел, Видавництво «Рідна мова», 2021
Роман, який не є детективом у класичному розумінні, радше сумішшю загадки та соціально-побутової прози. Тут багато про стосунки, зокрема свекрухи та невістки, як і натякає назва, однак не очікуйте видовищних батлів у стилі «Кайдашевої сім’ї», тут все цивілізовано, хоч доволі прохолодно.
Сюжет розгортається навколо дивної смерті свекрухи Діани: насильницької чи добровільної – одразу й не зрозумієш. Та й підозрюваних багато: і дорослі діти жінки, і невістка, про яку вже згадувала. В усіх міг бути мотив. Багатоголоса історія, яка мандрує у часі й показує, що і в ідеальних на позір людей бувають рани, які навіть з роками не гояться.
Юрій Винничук «Вілла Деккера» та «Аґент Лилик», Видавництво «Фабула», 2021
Одразу два ретро-детективи Юрія Винничука, адже історія Цинамонового душія з продовженням, схоже, ще не завершена (якщо вам сподобається Марко Крилович, то зверніть увагу також на «Нічного репортера», який передує цій історії). Львів 1939 року відчуває холодне дихання війни із Заходу і здригається від лунких кроків замурзаних радянських чобіт, які прийшли зі Сходу, та все ще радіє життю і насолоджується останніми спокійними днями.
Нічний репортер Марко Крилович разом з другом-поліціянтом береться за резонансну справу серійного вбивці, який поночі полює на дівчат: душить і залишає на них пахучу візитку з кориці. Кожна із цих дівчат якимось чином пов’язана з Криловичем. То що це — помста? Послання? Чи репортера таки варто підозрювати?
Жан-Крістоф Ґранже «День попелу», переклад: Елла Євтушенко, Book Chef, 2021
Трилери цього французького автора підходять тим читачам, яких не лякає надмірна графічність оповіді, бо багато крові та психопатія — його своєрідна фішка. У моєму трилеролюбному серці Ґранже дісталось чільне місце. «День попелу» — історія атмосферна, яка пахне передморозним повітрям і ельзаським виноградом, який потрібно негайно зрізати з лози, інакше змарнується. З нього зроблять особливе вино.
П’єру Ньєману та його напарниці Івані Боґданович випадає розслідувати таємничу смерть у каплиці закритого для всього світу осередку анабаптистів. Детективи розкриють цей злочин, але не тільки його, адже високі мури та люди, які не взаємодіють з рештою суспільства, приховують не лише це.
Рут Веа «Смерть місис Вестевей», переклад: Оксана Дятел, видавництво «Рідна мова», 2021
Головна героїня цього роману опинилась на самому дні: після смерті матері вона борсається боргах і вже отримує погрози від лихварів. Гел не уявляє, чи зможе вибратись із цієї халепи неушкодженою. Лист про спадок від бабусі, яку вона ніколи не бачила, став, мов манна небесна, немовби спасіння, яке надійшло саме вчасно. Гел відчуває себе шахрайкою, це ж не її бабуся, нема в неї ніякої бабусі. Мама ніколи про неї не говорила. Хай навіть в них одне рідкісне прізвище, та, мабуть, це — помилка. Тільки дівчині вже нічого втрачати, а спадок, яким би не був, таки може її врятувати. Тож вона вирушає у мандрівку, яка познайомить її з родиною. Можливо, лист таки правильно знайшов адресата.
Джон Маррс «The One. Суджені», переклад: Олесь Петік, BookChef, 2021
Самотні серця тепер можуть знайти свою ідеальну пару за допомогою ДНК-тесту — і це буде саме та людина, саме та єдина на світі. ДНК-пари надзвичайно міцні, адже створені одне для одного. Не потрібно витрачати повно часу, щоб переконатись, що поруч саме той чи та, бо ДНК знає краще. Заінтригувала?
Що ж, Джон Маррс написав історію, від якої важко відіріватись, точніше п’ять історій, і кожен розділ закінчується такою інтригою, що мусиш читати далі. А в чому ж детектив? Тут є й ДНК-пара серійного вбивці (і це така іронія), й історія величезного шахрайства… Тож детектив на першому місці, наступним я б назвала трилер. А тепер зупиніться на хвилинку і дайте собі відповідь, чи взяли б участь у такому тестуванні.
Жоель Діккер «Загадка 622 номера», переклад: Леонід Кононович, Видавництво Старого Лева, 2021
Детективи Жоеля Діккера — завжди грубечі томики, які чомусь швидко закінчуються. Цього разу швейцарський письменник не тільки розгортає сюжет на батьківщині (дякую, Жоелю, я цього чекала, бо та Америка… та вона всюди!), у старому готелі у серці Альп, а також уводить себе як дійову особу. Хоча ні, не так — як головного героя. Камео на всю книжку.
Злочин, якому багато років, — чи можливо знайти відповіді тепер? Так, якщо мова про роман. Звісно, якщо розслідує Жоель Діккер. Непоганий детектив, який міг би бути кращим, але, як і все у Жоеля Діккера, прекрасно підходить для затишного і блискавичного читання.
Йорн Лієр Горст «Справа 1569», переклад: Наталя Іваничук, видавництво «Нора-друк», 2021
Для шанувальників скандинавських детективів, та й не тільки для них, адже серія про Вільяма Вістінґа справді крута. Четверта книжка циклу Cold Cases (не турбуйтесь, кожна книжка — окрема історія, але, ймовірно, вам захочеться ще), чи то пак старих справ, які тепер можна розкрити, використовуючи сучасні засоби.
Тут детектив Вістінґ навіть у відпустці не має спокою: отримує анонімку, що може стосуватись старого злочину, який він не розслідував, але чимало чув. Тоді юну дівчину вбили по дорозі додому. Винного не знайшли. Цей лист стає першим у довгій вервиці. Хто ж таємничий відправник? І що він знає про злочин, якому вже двадцять років?
Франк Тільє «Запаморочення», переклад: Онісія Колеснікова, видавництво «Фабула», 2021
Цей французький письменник любить ігри розуму, тому іноді здається, що текст грається з читачем, намагається зчитати його емоції і проникнути під шкіру. «Запамороченню» це вдається.
Трилер скує холодом, тому наготуйте гаряченьке. Жонатан Тув’є відчуває, як кров стигне в його жилах. Як же холодно… Але й втекти звідси не може, бо його міцно тримають ланцюги. Він у цьому проваллі не один. Поруч незнайомі чоловіки та його собака, та користі з цього небагато. Вони не гребуватимуть нічим, лиш би звільнитись та вижити серед цього холоду. Але чому вони тут опинились? Чому саме вони? За які гріхи можуть покарати так?
Калеб Карр «Янгол пітьми», переклад: Наталія Гоїн, видавництво «Жорж», 2021
Якщо ви зачекались продовження «Алієніста» або ж любите твори у жанрі нуар, або ж ніколи не звертали увагу на похмурі історії, а тут раптом зацікавились, то романи Калеба Карра — чудовий варіант для знайомства.
Алієніст Ласло Крайцлер (зараз ми б назвали його судмедекспертом з медичною практикою) зі своєю командою, до якої входить репортер Джон Мур та кмітлива авантюристка Сара Говард мають розкрити міжнародний злочин. Викрали донечку іспанського дипломата. Та, схоже, цей епізод — тільки верхівка кримінального айсберга, який наближається до Нью-Йорка і кидає на місто густу чорну тінь.
Масаакі Нонімія «Ґаннібал», переклад: Тимур Сандович, видавництво Nasha idea, 2021
Незвично побачити у такому списку манґу, але вона мусить тут бути. Такий детектив читаєш з широко розплющеними очима і трохи тремтиш від жаху, бо горорний компонент жахливо якісний. Хоч назва може нагадати про чудову серію Томаса Гарріса про містера Лектера, вона до нього має мало стосунку, окрім однієї спільної риси.
«Ґаннібал» — мандрівка у японську глушину разом зі столичним копом Аґавою Дайґо та його сім’єю. Як він став дільничним у провінційному Куґе, де довкола гори і ліси? Де зник його попередник, про якого нічого не чути? І що це за дивна родина, якої боїться все село? Подейкують, у Куґе їдять людей. Аґава не знає, у що вірити… Він вже не впевнений, що може вірити собі. Українською вийшло два томи цієї манґи, і буде продовження.
Читайте також: Збираємо поетичний урожай: розповідаємо про видані восени збірки
Всеукраїнський рейтинг «Книжка року-2021» оголосив короткі списки
Фото на головній: Sammy Williams / Unsplash
