«Привіт!
Зі святом Ти як?».
На годиннику 23:54. На календарі — 8 березня.
В Україні 12 день іде повномасштабна війна. Запитати в нього, чи він той самий рускій воєнний корабль, чи нє? З яким святом він мене вітає? Може, його з ним теж привітати? Ми не спілкувалися два з половиною місяці. Відтоді…
Треба лягати спати і дати йому можливість видалити повідомлення до того, як я перегляну його вранці. Треба просто лягти спати і дати йому можливість зрозуміти, що повідомлення треба видалити.
Рік тому 8 березня в нас із ним була робоча зустріч.
Призначили на 18.00.
8 березня 2021 року. 20.00
Він винувато кладе на стіл коробку цукерок.
— Привіт!
Він запізнився на дві години. А я за цей час встигла зателефонувати всім своїм бабулям і розказати, що в мене в Києві є що їсти.
Велика коробка цукерок «Рошен. Асорті». Може, це не мені? Бо позавчора ми сорок хвилин говорили про те, чому я вже два місяці не їм солодкого. Може, це все ж таки не мені? Ну як може бути від нього подарунок? Як узагалі мені може бути подарунок? Я ж не особлива якась.
— Зі святом…
Мда. Все-таки мені.
Короче, він попав тоді в десятку: запізнення на дві години, намагання компенсувати все подарунком до свята, яке він асоціює з весною і красою, ну і цукерки.
9 березня. 2022 рік. 6:00. В Україні 13 день іде війна.
Повітряна тривога.
Не видалив. Окей. Зараз відповім…
«Привіт! І тебе з Днем народження Тараса Григоровича. Я окей. Як ти?».
Треба бути ввічливою. Але ок, не буду приховувати — мені теж цікаво, як він. Особливо мені цікаво, чи поїхав він із Києва у Вінницю, захопивши із собою свою подружку. Чи познайомив із батьками, коли весілля і чи запланували вони дітей одразу після війни? А може, вона вже вагітна? Кого більше хочуть: хлопчика чи дівчинку? І скільки? І якого воєнного корабля він мені пише, коли з останніх наших розмов було однозначно зрозуміло, що адекватно говорити він зі мною більше не хоче?
9 березня. 15:40
«Я норм. У Києві. Нині на Лівобережній. Зараз усе спокійно. Ти в безпеці?».
Пффф. Звісно я в безпеці.
Сирена розривається. У підвалі так холодно і немає навіть, де сидіти. Але ж я в підвалі.
То як я можу бути в небезпеці? А коли в країні війна й поготів. Я в безпеці, але в мене одне питання: де дякую за те, що я привітала його з Днем народження Тараса Григоровича?
Ну, це все я, звісно, писати не буду. Пишу просто:
«Так, зі мною все окей».
Більше подробиць йому знати не треба.
Катя сьогодні сказала, що війна або відростить йому яйця, або ні. Буду сподіватися, що там є чому рости.
Літературне редагування: Ната Коваль
Три факти про авторку
1. У 2022 році отримала стипендію від House of Europe та Netflix на реалізацію короткометражного фільму. Зараз фільм завершено і він чекає на свою прем’єру.
2. У 2021 році реалізувала короткометражний фільм про Олену Телігу «Танок метелика», який був показаний і здобув кілька нагород на міжнародних кінофестивалях.
3. Мріє створити повнометражний фільм про Олену Телігу, тому в активному пошуці шляхів реалізації цієї мрії.
Jack Grapes’ Method Writing — практичний курс, що вчить писати у власному унікальному стилі, створювати потужні правдоподібні тексти та працювати з тональною динамікою.
Джек Ґрейпс викладає в Голівуді 50 років. Спочатку це був суто професійний курс для письменників, сценаристів, акторів та піарників у Лос-Анджелесі. Але згодом його почали вивчати люди різних професій. Програма «Методу» містить 9 рівнів, і вже на першому рівні студенти опановують базові концепти, які роблять текст сильнішим.
Наталі Скорикова, викладачка «Письменницького Методу» в Україні, адаптувала програму курсу для українців і має на меті не лише вчити працювати з текстами, а й популяризувати сучасну українську літературу.